WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Одноголосні пісні з інструментальним супроводом. Пісні-романси Г. Сковороди - Реферат

Одноголосні пісні з інструментальним супроводом. Пісні-романси Г. Сковороди - Реферат


Реферат
на тему:
Одноголосні пісні з інструментальним супроводом. Пісні-романси Г. Сковороди
Г. Сковорода
(1722-1794).
Поряд з кантом у міському побуті розвивається одноголосна пісня з супроводом клавікордів, бандури, торбана 1, згодом - фортепіано. Вони відомі ще з початку XVII ст. Пісні найдавнішого часу збереглися у вигляді мелодій без супроводу, бо акомпанемент переважно імпровізувався і рідко коли записувався. За характером вони різні - від ліро-епічних та історичних до жартівливих і гумористичних, наприклад, широко розспівана "Ой біда, біда мені, чай-ці-небозі" та напружена, драматична "Ах, Українонько". Автори обох пісень невідомі.
З наступного XVIII ст. до нас дійшло значно більше зразків. Серед них назвемо "Ой перестань, перестань" і "їхав козак за Дунай". Обидві були створені на початку XVI11 ст. Автор другої пісні - козак Семен Климовський. Особливо популярною стала "їхав козак за Дунай"; її співали не тільки на Україні й у Росії, а й у різних країнах Європи: Німеччині, Франції, Польщі, де композитори писали свій акомпанемент до мелодії, створювали варіації на цю тему тощо.
Дальший розвиток сольної пісні з супроводом (чи як її стали називати, пісні-романсу) пов'язаний з іменами відомих поетів, композиторів тощо. Вагоме місце серед них посідає Г. Сковорода.
Філософ, поет, педагог-просвітитель і композитор Григорій Савич Сковорода (1722-1794) народився в м. Чорнухах на Полтавщині 2. Після закінчення чотирирічної дяківської школи у рідному містечку батько віддає його до Київської академії. Тут він навчався з перервами з 1734 до 1753 року; поряд з філософською та літературною здобув і музичну освіту. Майже три роки (1741 -1744) Григорій перебував у Петербурзі у Придворній співацькій капелі. Цей колектив нараховував у ті часи понад 50 учасників. Хор щодня мав репетиції - шліфував репертуар, розучував нові твори, брав участь в усіх урочистих святах при царському дворі, у церковних службах, а також в оперних виставах (зокрема, в опері Й. А. Гассе "Милосердя Тита"). Отже, Григорій Савич вдосконалював у капелі свої музичні знання - вивчав вокальну (хорову) та оперну музику. Після звільнення з капели він отримує звання придворного уставника (уставник - регент, диригент, керівник хору).
У 1744-1745 роках Сковорода продовжує навчання у Київській академії, у класі філософії. Проте вже в серпні 1745 він їде за кордон, в угорське містечко Токай. Хоч Сковороду офіційно взяли на посаду півчого уставника при делегації генерал-майора Ф. С. Вишневського, він ні півчим, ні регентом там не працював, а, користуючись прихильністю Вишневського, подорожував і навчався у різних містах Європи - Будапешті, Братіславі, Відні, Венеції, Флоренції, Галле (тобто в Угорщині, Словаччині, Австрії, Італії, Німеччині).
У 1751-1753 роках Сковорода - знов студент Київської академії. Проте йому так і не довелося завершити повний курс навчання, Григорія рекомендують домашнім учителем до багатія С. Томари в село Кавраї на Черкащині, де він пробув з невеликою перервою до 1759 року.
Якщо в київський та петербурзький періоди Сковорода-музикант виявив себе головним чином як автор кантів і культових творів - псальм, концертів, служб, то в Кавраях його цікавлять чисто світські жанри. Тоді він створив пісні "Всякому городу нрав і права", "Ой ти, птичко жолтобоко", "Стоїт явор над горою".
П'ять років (1759-1764) і у 1768-1769 роках Григорій Савич Сковорода був викладачем у Харківському колегіумі: вів класи піїтики 1, синтаксими 2, викладав грецьку мову і співи. В цей час він написав ряд поетичних творів, які увійшли до циклу "Сад божественних пісень", перші філософські твори тощо. Сковорода був педагогом за покликанням. Людина широких енциклопедичних знань, талановитий поет, співак і музикант, він завжди і всюди завойовував велику пошану і любов своїх товаришів і вихованців. Те, як викладав Сковорода поетику, викликало занепокоєння у "високого начальства", яке зуміло знайти шляхи, щоб назавжди звільнитись від такої вільнолюбної людини, якою був Григорій Савич. Останні 25 років Сковорода вів мандрівний спосіб життя. Він був народним учителем-просвітителем, філософом, музикантом. Подорожуючи від села до села, від міста до міста, він був бажаним гостем у хаті кожного трударя. Люди тяглися до нього як до щирого порадника, вірного друга. Сковорода підтримував зв'язки з багатьма своїми знайомими, колегами, друзями: листувався з ними, гостював у них вдома. Тривала дружба була в нього з Михайлом Коваленським, колишнім його учнем. Збереглося їх багаторічне листування. Велику цінність має біографія Г. Сковороди, написана Коваленським ще за життя філософа.
В останній період життя Григорій Савич написав тридцять "Харківських байок", ряд філософських творів (наприклад, "Алфавит, или Букварь мира"), перекладав твори давньогрецьких письменників тощо.
Помер Г. Сковорода 9 листопада 1794 року (за новим стилем) у селі Іванівці (нині - Сковородинівка) на Харківщині.
Його поетична й філософська спадщина досить велика; музичний доробок - менший, можливо, через те, що багато творів Сковороди не збереглося. Ті, що дійшли до нас, відомі не в оригіналі, а в народних переспівах. Відомо також, що його музичні твори, зокрема канти й пісні-романси, швидко поширювались серед народних мас, були дуже популярними ще за життя Сковороди.
Вплив творчості Г. Сковороди на розвиток пісні й канта надзвичайно великий. Найперша його заслуга полягає в тому, що він розширив тематику і коло образів згаданих жанрів. Тут і глибокі філософські роздуми про суспільство, про сили, що ним керують, тут і гумор, і їдка сатира, що викриває недоліки тогочасного життя. Нерідко Сковорода виступає у своїх творах як борець за правду, за людське достоїнство.
"Музика, пісня,- писала музикознавець О. Шреєр-Ткаченко, стали для Сковороди одним з важливих засобів висловлення і по ширення своїх філософських ідей, соціальних поглядів. Він бачив у мистецтві не розвагу, а шлях до людського серця, до пробудження людської думки... Його твори закликали до самовдосконалення, до оздоровлення людського суспільства" 1.
Як уже згадувалося, пісню "Всякому городу нрав і права" Сковорода написав у період перебування у Кавраях на Черкащині. Цей твір є одним з найяскравіших зразків сатири XVIII ст. Тут висміюються продажність і розгульність панства, крутійський суд, брехливе купецтво тощо.
Ще за життя поета пісня "Всякому городу нрав і права", як і ряд його інших творів, стала дуже популярною. Наприклад, у народній опері "Наталка Полтавка" цей твір, перероблений І. Котляревським, став характеристикою негативного персонажу - пана Возного.
Оригінальна мелодія цієї пісні в запису Сковороди до нас, на жаль, не дійшла. Відомі її три варіанти: 1) в народній опері "Наталка Полтавка" (твір написано у 1818 p.); 2) у збірнику "Васильківський соловей" С. Карпенка, що вийшов друком у Києві 1864 p.; 3) в записі тексту й мелодії з супроводом від кобзаря Ліберди (Харків, 1920р.) (88а, б, в).
Хоч наведені тут мелодії відмінні одна від одної, вони виросли з одного кореня. Це передусім тридольність, опора мелодії на тоніко-домінантову гармонію, наявність кадансових зворотів з VII підвищеним ступенем - тоншою (тут підкреслено типово романсові секстові звороти, поспівки від V до І ступеня по мелодичному мінору тощо). Можна припустити, що найближчим до авторського є третій, кобзарський, варіант. Текст Сковороди тут залишено майже без змін.
Розглянемо ще два твори Г. Сковороди: "Ой ти, птичко жолтобоко" і "Стоїть явор над горою". Вони були написані також у селі Кавраях на лоні живописної сільської природи, в тісному спілкуванні з простим людом. Свідченням цього є їх майже чиста народна українська мова. Знову ж таки до нас не дійшла оригінальна музика цих пісень, їх, очевидно, співали, переймаючи мелодію з голосу Сковороди, супровід автор імпровізував на лірі або бандурі. Для підтвердження цієї думки наведімо слова самого Григорія Савича. "Ми зараз, сумуючи за тобою,- пише Сковорода до свого товариша Якубовича,- втішаємо себе цією пісенькою, співаючи її під звуки китари 1 або ліри".
Обидві пісні було опубліковано у збірнику "Васильківський соловей" С.Карпенка в середині XIX ст. За характером музики це типові пісні-романси ліричного змісту, їх мелодії виразні, м'які, співучі. В них уже сформований мінорний (гармонічний) лад, строфічна будова (двочастинна форма), чітко виявлено тоніко-домінантову гармонію. Типово романсовою є гомофонно-гармонічна фактура цих творів. У мелодії, зокрема в кадансах, яскраво підкреслені звороти з VII підвищеним ступенем. Наприклад: до2-мі-бекар1-фа1 (89).
Г. Сковорода складав свої вірші як пісні-притчі. Він прагнув охопити якнайважливіші теми з громадського й особистого життя. Поет оспівував благородство простих людей, їх моральну перевагу над багатими, гостро критикував несправедливість, нечесність, зажерливість.
Сковорода розширив коло тем пісенної творчості, дав новий поштовх для розвитку її поетичної і музичної мови, помітно наблизив її до фольклору. Він був попередником І. Котляревського - зачинателя нової української літературної мови.
?
Список використаної літератури
1. С. Лісецький. Українська музична література для 4-5 класів ДМШ. К.: "Музична Україна", - 1991.
2. Фільц Б. Джерела музичної культури [України] // Дзвін. - 1990.
3. Л. Й. Височанська, В. А. Уманець "Музика і співи".
4. М. Гордійчук "Співи та музика".
5. Митці України: Енциклопедичне видання / Упорядник Г.Лабінський, С.Музда. За ред. В.Кудрицького. - К.: Українська Енциклопедія, 1992. - 848 с.
Loading...

 
 

Цікаве