WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Микола Віталійович Лисенко життєвий і творчий шлях (науковий реферат) - Реферат

Микола Віталійович Лисенко життєвий і творчий шлях (науковий реферат) - Реферат


Пошуковий реферат
на тему:
Микола Віталійович Лисенко життєвий і творчий шлях
М. Лисенко (1842-1912).
План
1. Життєвий шлях М.В. Лисенка
2. Обробки народних пісень
3. Романси
4. Фортепіанна творчість
5. Хорова творчість
6. Опера "Тарас Бульба"
Список використаної літератури
1. ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ М.В. ЛИСЕНКА
Микола Віталійович Лисенко - найвидатніший український композитор другої половини XIX - початку XX ст. Він став основоположником української класичної музики, увійшов в історію національного мистецтва як талановитий диригент, вдумливий педагог, вчений-фольклорист і визначний музично-громадський діяч.
Народився Микола Лисенко у 1812 році в селі Гриньки на Полтавщині. Вже з раннього дитинства він тягнувся до музики, любив слухати народні пісні. Першою вчителькою його була мати, Ольга Єреміївна Лисенко - досить добра піаністка. Згодом його віддали до пансіонату П. Гедуена в Києві, потім - до харківської гімназії, де він навчається також і музики. Фортепіанну гру він проходить під Керівництвом відомих педагогів А. Паночіні та І. Вільчека. Перебуваючи в Харкові, він часто виступає на вечорах як піаніст і акомпаніатор.
У 1859 році Микола вступає до Харківського університету, а через рік переводиться до Києва, куди переїжджають на постійне мешкання його батьки. Лисенко поринає у студентське життя: опановує науки, бере участь у таємних сходках, влітку активно записує фольклор.
Захоплення юнака поезією Тараса Шевченка згодом переростає у глибоку любов до його натхненної творчості. Палке й гостре слово Кобзаря виховує Лисенка як громадянина і митця.
Вже у студентські роки Микола Віталійович збирає довкола себе любителів музики і організовує студентський хор, репертуар якого складається переважно з українських народних пісень, записаних і опрацьованих Лисенком.
Закінчивши природничий факультет університету і захистивши магістерську дисертацію, Лисенко вирішує пов'язати свою долю з музичним мистецтвом. У студентські роки він не припиняв заняття з фортепіано, робив перші спроби в композиції.
Протягом двох років (1867-1869) Микола Віталійович навчається у Лейпцігській консерваторії - одному з найвідоміших у Європі навчальних музичних закладів. Його вчителями були відомі педагоги І. Мошелес, К. Рейнеке, Е. Венцель, Е. Ріхтер та інші. Він завершив повний курс фортепіанної гри і пройшов історію музики й усі теоретичні предмети. Екзаменаційна комісія визнала гру випускника Миколи Лисенка гідною відзнаки і дала йому право на гастрольні подорожі по Європі.
За час перебування у Лейпцігу Микола Віталійович створив досить багато: опублікував дві збірки народних пісень для голосу з супроводом фортепіано, ряд романсів на слова Т. Шевченка, струнний квартет, тріо для двох скрипок і альта, увертюру на тему народної пісні "Ой запив козак, запив" і "Юнацьку симфонію", "Українську сюїту у формі старовинних танців на основі народних пісень" тощо.
Кілька років по закінченні консерваторії М. Лисенко працює у Києві. Він здобуває визнання як піаніст-виконавець і педагог. Організовує з любителів хор і дає концерти слов'янської народної музики. Записує народні пісні, зокрема від співачки-селянки Меланії Загорської (згодом вони увійдуть у третій випуск народних пісень для голосу з фортепіано). Тоді ж знайомиться з відомим кобзарем Остапом Вересаєм. Про його репертуар, манеру виконання Лисенко пише наукову працю "Характеристика музичних особливостей українських дум і пісень, виконуваних кобзарем Вересаєм".
Крім цього, композитор створює тоді оперети "Чорноморці" та "Різдвяна ніч" (останню перероблено на оперу), романси.
З 1874 по 1876 роки Лисенко був у Петербурзі. Він відвідував лекції з інструментовки у М. Римського-Корсакова. Микола Віталійович намагався максимально використати свій час у столиці. Крім інструментування власних творів (опери "Різдвяна ніч" тощо), він писав вокальну та фортепіанну музику, опрацьовував народні пісні для хору. Організований ним хор у Соляному містечку Петербурга брав участь у концертах слов'янської музики. Разом з Лисенком виступали відомі артисти, а також композитор М. Мусоргський, кобзар Остап Вересай. Преса досить часто позитивно відгукувалась на ці концерти. Вказувалось, що "слов'янські концерти" 70-х років продовжують традиції, закладені Балакірєвим.
Повернувшись до Києва, Лисенко до кінця свого життя вже не залишав так надовго рідного міста. Він викладав в Інституті шляхетних дівчат, а потім - в організованій ним у 1904 році Музично-драматичній школі. Проте головними сферами його діяльності були композиторська творчість та музично-громадська праця.
В 70-ті роки Лисенко створив значну кількість романсів, фортепіанних творів, ряд хорів (вийшов у світ третій випуск українських народних пісень для голосу з фортепіано). В основі його вокальних композицій - поезії Т. Шевченка. Митця приваблюють як героїко-історичні, так і ліричні, лірико-побутові теми, народно-жанрові зарисовки тощо.
З фортепіанних творів того часу відзначимо сонату, два концертні полонези і дві українські рапсодії. В рапсодіях Лисенко втілив яскраво народні образи. Мелодико-ритмічний матеріал запозичено з героїко-епічного фольклору та народно-танцювальних жанрів. Глибоконародною є їх гармонічна мова, особливості фактури.
В кінці 70-х і особливо в 80-ті роки пожвавлюється інтерес композитора до хорової музики. Лисенко організовує хор із студентів Київського університету і дає публічні концерти. Перший виступ хору відбувся 1881 року. В репертуарі були нові твори композитора - хор "Ой нема, нема ні вітру, ні хвилі", "Туман хвилями лягає" з опери "Утоплена", віночок українських народних пісень. Поряд з концертами у Києві, які присвячувались різним ювілейним датам, Лисенко здійснює концертні поїздки хору по Україні.
В цей період написано значну частину хорових творів композитора, а також велику кількість обробок народних пісень для хору. Тоді створено кантати "Б'ють пороги" (1878) і "Радуйся, ниво неполитая", хорову поему "Іван Гус", хори "Сон", "Ой діброво, темний гаю" (усі перелічені твори написано на вірші Т. Шевченка).
У 80-ті роки Лисенко активно працює в оперному жанрі. Він створює лірико-побутову фантастичну оперу "Утоплена", завершує третю редакцію лірико-комічної опери "Різдвяна ніч", пише дитячу оперу "Коза-Дереза", лірико-побутову "Наталку Полтавку" і героїко-історичну народну музичну драму "Тарас Бульба". Останній твір є вершинним у творчості Лисенка і найвищим досягненням української дожовтневої оперної музики. Це десятиліття (1880-1890) було найбільш плідним у творчості Лисенка. Вже в той час митець зумів глибоко й переконливо втілити у своїй музиці найпрогресивніші ідеї - ідеї революційних демократів, зокрема Т. Шевченка.
В ній
Loading...

 
 

Цікаве