WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Я. С. Степовий (1883—1921 pp.) - Реферат

Я. С. Степовий (1883—1921 pp.) - Реферат


Реферат
на тему:
Я. С. Степовий (1883-1921 pp.)
Яків Степанович Степовий (справжнє прізвище Якименко) народився 8 жовтня 1883 р. в місті Харкові. Родина Якименків відзначалась великою музикальністю. Батько Якова працював у церковному хорі, старший брат - Федір Якименко - навчався співу у Петербурзькій придворній капелі і згодом став відомим українським композитором.
Захоплювався співами та музикою і маленький Яків. Це й вирішило долю майбутнього композитора. У 1895 р. він також був прийнятий до Петербурзької придворної капели.
За час перебування в капелі (1-895-1902 pp.) Степовий оволодів професією диригента, навчився грати на фортепіано, кларнеті; в той же час мріє продовжувати навчання в консерваторії.
Вступ до Петербурзької консерваторії (1902 р.) відкриває нову сторінку в житті молодого музиканта. Видатні діячі російської музичної культури М. Римський-ІКорсаков, А. Лядов, у яких проходив курс навчання Степовий, прищеплювали йому інтерес і повагу до народнопісенної творчості, сприяли виявленню яскравої художньої індивідуальності майбутнього композитора.
Велику роль у формуванні світогляду і творчого методу Степового відіграли буряні часи революції 1905-1907 років. Одна з перших творчих спроб Степового-композитора - цикл пісень і романсів "Барвінки" - свідчить, що молодий митець стояв на прогресивних, демократичних позиціях. Більша частина солоспівів написана на слова Т. Шевченка, Л. Українки, І. Франка. Музична мова композитора відзначається наспівністю, простотою і доступністю засобів художньої виразності, тісним зв'язком з народною піснею, оптимізмом життєсприймання, щирістю в передачі почуттів і настроїв.
Перебуваючи в консерваторії, Степовий пише також ряд фортепіанних мініатюр, в яких видний вплив його вчителя - композитора А. Лядова.
У 1909 р. Степовий закінчує консерваторію і починає працювати викладачем співів у початкових школах. У той же час він удосконалює набуті знання, співробітничає в газетах та журналах, займається творчою роботою. З'являється ряд його фортепіанних композицій: соната ре-мажор, фантазія, два рондо, збірка п'єс "Перші думки несмілого музиканта", "Прелюд пам'яті Т. Г. Шевченка". На цей же час припадають виступи Степового як піаніста в авторських концертах, що відбулись у Москві (1911 р.) і Петербурзі (1912 p.).
З початком першої світової війни Степового мобілізують до армії і призначають писарем санітарного поїзда. Майже протягом трьох років йому доводиться нести важкий тягар солдатчини. Лише в травні 1917 р. композиторові вдалося звільнитись від осоружної служби в царській армії. Він приїздить у Київ і цілком присвячує себе творчій і педагогічній роботі: викладає в консерваторії музично-теоретичні дисципліни, складає підручник елементарної теорії музики.
З перших днів встановлення Радянської влади Степовий віддає всі свої сили боротьбі за розвиток молодої української радянської музичної культури. Його прізвище серед членів Всеукраїнського музичного комітету. Він завідує музичною частиною Українського музично-драматичного театру, працює художнім керівником Державного вокального ансамблю, організує струнний квартет, з групою артистів оперного театру виїздить на периферію для пропаганди української музики..
Напружено працюючи на громадській, педагогічній і виконавській роботі, Степовий знаходить час і для творчості. Він написав тоді дві сюїти для симфонічного оркестру на українські народні теми, оркестрував власний романс "Степ" та оперу "Ноктюрн" М. Лисенка, упорядкував музику до драми "Невольник" М. Кропивницького за Т. Шевченком, почав писати оперу на цей сюжет, обробив багато революційних пісень, створив ряд вокальних та інструментальних ансамблів.
Після чергової концертної подорожі Степовий несподівано захворів на тиф. Організм, підірваний напруженою роботою, не зміг подолати невблаганну смерть і 4 листопада 1921 р. Степового не стало. Помер він у розквіті сил, не встигши здійснити ряд творчих задумів.
ТВОРЧІСТЬ Я. С. СТЕПОВОГО
Степовий вписав нову сторінку в історію української музики передусім як композитор-мініатюрист, автор творів малих форм: пісень, романсів, хорів, невеликих інструментальних п'єс та ансамблів.
За своєю лаконічністю і філігранною відточеністю романси і пісні Степового можна поставити нарівні з кращими творами даного жанру вітчизняної музики. Вже у вокальному циклі "Барвінки" - одному з перших творів композитора - яскраво виступають всі характерні риси його індивідуального обличчя: мелодійність, чіткість форми, зв'язок з народнопісенними інтонаціями, виразний національний колорит, безпосередність емоцій.
Тематика циклу дуже різноманітна. Тут і соціальне загострені романси "Із-за гаю сонце сходить", "Три шляхи" (слова Т. Шевченка), "Досить невільная думка мовчала" (слова Л. Українки), "Степ" (слова М. Чернявського), тут і грайливо жартівлива пісня "Утоптала стежечку" (слова Т. Шевченка), ї романс, сповнений тонкого ліричного відчуття,- "Розвійтеся з вітром" (слова І. Франка).
Залежно від образного змісту текстів композитор знаходить відповідні засоби музичної виразності.
Так, наприклад, в солоспіві "Степ" для зображення картини пробудженого степу, що символізує визрівання революційної свідомості в народі, композиторові служать поступінні ходи октавами в басі, виразні, світлі гармонії та чіткий маршовий ритм:
Важка доля дівчини, зганьбленої паном, в солоспіві "Із-за гаю сонце сходить" відтворюється елегійною, суворо-стриманой мелодією. Епізод появи пана з хортами, що Іде на полювання, малюється композитором напружено-драматичними музичними фарбами. Безчесний вчинок викликає гнів І обурення, що яскраво передається в музиці. Цікаве також
Loading...

 
 

Цікаве