WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Хоровий спів. загальні відомості - Реферат

Хоровий спів. загальні відомості - Реферат

кульмінації (яка припадає на слова "Зашуміли води") і знову послаблюючи на кінець до нюансу р. Виходячи з усього викладеного, відтінки виконання цього твору треба було б нямітити так:
Журлива плавна мелодія пісні підказує спокійний, неквапливий темп її виконання, спосіб звуковедення legato, характер звука м'який, наспівний, сумний і обов'язково округлений.
Після того як твір проаналізовано, розглянуто з усіх боків, він може бути виконаний цілком свідомо і виразно. Слід, проте, ще раз підкреслити, що який би твір не був зрозумілий і близький співакам, вони все ж не зможуть його виконати виразно, художньо, якщо не оволодіють необхідними, для цього вміннями і навиками. Отже, оволодіння вокально-хоровими навиками і старанний, глибокий розбір твору - ось ті дві сторони, які необхідні для художнього виконання будь-якого твору.
Про диригування. Розуміння співаками виконуваних ними творів і відповідні вміння створюють можливість правильного і художнього виконання хорових творів. Однак для того, щоб ця можливість перетворилась в реальну дійсність, необхідна ще особа, яка об'єднує індивідуальні прагнення, почуття, думки виконавців і спрямовує їх по єдиному виконавському шляху,- необхідний диригент. Без диригента неможливо домогтися повної єдності виконання, особливо тих творів, які вимагають тонкого і рухливого нюансування.
Керування хором здійснюється за допомогою диригентського апарата, до якого входить в тій чи іншій мірі вся фігура диригента - голова, плечі, корпус, ноги і руки. Однією з найважливіших частин диригентського апарата є обличчя. Погляд диригента під час виконання повинен бути прямим, відкритим, енергійним і спрямованим на хор. Голова перебуває в прямому положенні, недопустимі мимовільні рухи голови разом з руками. Рот диригента допомагає хорові ясною і точною (але беззвучною) артикуляцією тексту твору. Рот разом з- руками і очима допомагають також показу дихання. Плечі диригента, трохи розгорнуті і цілком вільні, під час диригування зберігають відносно непорушне положення. Положення корпусу в основному пряме і спокійне; грудна клітка злегка випнута вперед; позиція ніг повинна забезпечити міцне, стійке положення корпусу диригента. Для цього ноги звичайно злегка розставляються в сторони, причому одна нога трохи висувається вперед.
Центральною частиною диригентського апарата є руки. Вільними від напруження, але не розслабленими, а надто активними мають бути кисті рук. За основну вихідну позицію звичайно береться горизонтальне їх положення з відкритими долонями, спрямованими вниз або злегка в боки. Пальці трохи зігнуті в суглобах і розведені, але не розчепірені. Кисті рук є найвиразнішою частиною диригентського апарата; саме за допомогою кистей рук диригент показує різні характери виконання і способи ведення звука - від м'якого, плавного legato до чіткого сухого staccato. Передпліччя у вихідній позиції займають горизонтальне положення, утворюючи так звану диригентську площину в якій, як правило, відбувається фіксація всіх метричних часток. Плечова частина руки при диригуванні перебуває здебільшого в опущеному положенні, а лікоть - злегка відведений в сторону, бо притиснені лікті заважають вільному рухові рук.
Диригентський показ початку виконання складається з трьох елементів - уваги, дихання і вступу. Вставши перед хором і переконавшися, що хор готовий до початку виконання, диригент швидким активним рухом піднімає руки з вільно опущеного положення до рівня диригентської площини, привертаючи тим самим увагу співаків і зосереджуючи її на собі. Коли погляди всіх виконавців спрямовуються на диригента, він дає показ дихання. Жест дихання подається в напрямі метричної частки, що передує частці вступу (при вступі на початок частки) або в напрямі частки вступу (при вступі з середини частки - дроблений вступ). Показ дихання завжди повинен бути активним, відносно швидким і закінчуватись короткою зупинкою рук, що означає затримку дихання, яка сприяє створенню дихальної опори у тих, що співають. Дихання дається, як правило, в темпі, динаміці і характері початку твору. Додержання цієї умови має надзвичайно велике значення. Показ дихання разом з затримкою здійснюється точно протягом однієї метричної частки, що дає можливість виконавцям сприйняти темп твору. Характер жеста,.який показує дихання, відображаючи динаміку і характер початку, допомагає виконавцям почати твір звуком потрібної сили і у відповідному характері. Дихання є найважливішим моментом початку виконання. Показ вступу, що йде за показом дихання, лише фіксує те, що було підготовлено жестом дихання.
Однією з перших умов правильності і художності виконання твору є його ритмічність. Диригент повинен максимально сприяти ритмічності виконання диригованих творів. Цедосягається шляхом точного і чіткого показу початку кожної метричної частки. Момент фіксації початку частки в диригентській практиці прийнято називати "крапкою". Крапка, що являє собою поштовх руки, досягається шляхом різкого, раптового скорочення м'язів, головним чином м'язів передпліччя і кисті. Сила і характер крапки залежить від динаміки і характеру твору. При веденні звука staccato крапка є надто гострою, в той час як при legato вона є дуже м'якою. При звучності звука f крапка є дуже інтенсивною, сильною, а при р - легкою.
В основі всіх диригентських рухів лежить диригентська схема, яка являє собою систему рухів, що відображає структуру такту даного твору, його метр. Кожному метрові відповідає своя диригентська схема. Загальним для всіх схем є те, що перша частка показується завжди рухом руки вниз, а остання - вгору. 2-часткова схема, таким чином, складається з одного руху вниз і одного руху вгору:
В 3-частковій схемі друга частка показується рухом рук в сторони (права рука - праворуч, ліва - ліворуч). Перша і третя частки показуються у відповідності з загальним принципом (відповідно вниз і вгору):
В 4-частковій схемі друга частка показується рухом рук назустріч одна одній (права рука - ліворуч, ліва рука - праворуч), третя" - рухом рук в сторони. Перша і четверта частки показуються відповідно вниз і вгору:
В основі більш складних схем лежить 4-часткова схема, в якій окремі рухи подвоюються (повторюються). В б-частковій схемі подвоюється рух рук вниз і в сторони:
На наведених рисунках зображено лише каркас, кістяк диригентської схеми. В дійсності рука під час диригування робить складніші рухи. Ці рухи трохи змінюються залежно від характеру, темпу і динаміки твору. Не менш важливим, ніж одночасний початок виконання, є одночасний кінець його. Закінчення виконання показується жестом "зняття". Як і будь-який диригентський показ, зняття повинно бути підготовлене. Підготовчий жест припадає на частку, що передує зняттю, і відбиває його характер. Для точної одночасності зняття велике значення має чітка крапка в момент зняття, а також наступний за нею "відскік"
рук. Пальці рук в момент відскоку звичайно збираються, вільне згинаються,- це сприяє сприйняттю співаками необхідності припинення звука. Характер крапки при знятті, як і в окремих випадках, залежить від характеру звука та динаміки.
У диригентському жесті повинні відбиватись всі відтінки виконання твору. Нюанс р звичайно показується жестом, меншим за величиною, ніж нюанс f; крім того, на f жест стає енергійнішим, насиченішим. Ведення звука legato показується жестом плавним з дуже м'якою крапкою, в той час як staccato - жестом гострим, коротким; при поп legato жест є середній між двома попередніми: крапка на кожну частку повинна бути дуже ясною і чіткою, однак ступінь гостроти її тут значно менший. Темп твору звичайно впливає на величину жеста: у швидких темпах розмах руху на кожну частку стає неминуче меншим, ніж у повільних.
Loading...

 
 

Цікаве