WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Хоровий спів. загальні відомості - Реферат

Хоровий спів. загальні відомості - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Хоровий спів. загальні відомості
Хор. Хором називається колектив співаків, що виконує хоровий твір. Мелодія кожного голосу (кожна хорова партія) виконується в хорі обов'язково групою співаків (як мінімум трьома). Це відрізняє хор від різного виду вокальних ансамблів (дуетів, тріо і т. д.), в яких кожна партія доручається тільки одному виконавцеві.
Хорові колективи виконують твори як із супроводом інструментів (фортепіано, баяна, інструментального ансамблю, оркестру), так і без супроводу. Найдосконалішою формою хорового виконавства є хоровий спів без супроводу - а-капела.
Типи хорів. Хори поділяються на два основних типи: однорідні і змішані. До однорідних належать хори чоловічі, жіночі й дитячі. Змішаним хором називається хор, в якому чоловічі голоси об'єднані з жіночими або дитячими. Як однорідні, так і змішані хори бувають одно- і багатоголосні. Розподіл співаків за голосами (хоровими партіями) провадиться у відповідності з природою голосів співаків, що складають хор. Як серед чоловічих і жіночих, так і серед дитячих голосів зустрічаються голоси високі й низькі. Група високих голосів у дитячому і жіночому хорах складає партію сопрано , група низьких голосів - партію альтів. У чоловічому хорі група високих голосів складає партію тенорів, а низьких голосів - партію басів.
Отже, в будь-якому однорідному хорі є дві основні партії - партії сопрано та альтів (в жіночому і дитячому хорах) або партії тенорів і басів (в чоловічому хорі). Змішаний хор має чотири основні партії - сопрано, альтів, тенорів та басів.
Багато хорових творів написано для однорідних хорів - більш як двоголосних і змішаних - більш як чотириголосних. Для виконання таких творів основні партії в свою чергу поділяють на групи 1-х і 2-х. Перше сопрано, альти, тенори та баси- це більш високі голоси даної групи; друге сопрано, альти, тенори та баси - голоси більш низькі.
Діапазон голосів. іКожен співак може відтворювати голосом певний ряд звуків, який складає діапазон (звуковий обсяг) даного голосу. Ряд середніх звуків діапазону відтворюється звичайно легко, вільно. Крайні верхні і крайні нижні звуки відтворюються з деяким зусиллям, і ними користуються порівняно рідко. Кожна хорова партія має також певний діапазон. Нижче наводяться діапазони хорових партій, що мають найкращу звучність і тому найчастіше використовуються в хорових творах.
Ансамбль . Ансамбль у хоровому співі - це злитість за силою і тембром- окремих голосів у хорових партіях і зрівноваженість у звучності між партіями в хорі. Ансамбль є найважливішим елементом хорової звучності, без якого неможлива повноцінна передача змісту хорового твору. Виконання музичного твору хором вимагає від співаків цілковитої узгодженості, співаки повинні "зливатися" у звучності з іншими співаками своєї партії і знаходити правильне співвідношення звучання свого голосу з ансамблем всього колективу. Співвідношення між партіями хору в різних хорових творах буває різним: у випадку однакового значення всіх хорових партій між ними досягається цілковита врівноваженість, у випадку ж наявності однієї головної, ведучої партії, ця партія повинна виділятись. Урівноваженість голосів за силою і тембром називають іноді відповідно динамічним і тембровим ансамблем. Крім цих видів ансамблю, говорять ще про ритмічний ансамбль у хорі, який полягає в точному виконанні всіх тривалостей і одночасному переході від однієї тривалості до іншої. Для досягнення досконалого ансамблю в хорі необхідні, крім згаданого, точне інтонування кожним співаком своєї мелодії і чітка одночасна вимова всіма виконавцями літературного тексту.
Хорошого ансамблю в хорі можна домогтися тільки при умові оволодіння співаками певною сумою вокально-хорових навиків- навиків співацького дихання, звукоутворення, строю, дикції. Без засвоєння кожним співаком мінімуму вокально-хорових навиків усі старання з боку співаків і диригента добитись правильного, виразного виконання хорового твору будуть марними.
Співацька установка. Співацька установка створює умови для правильного співу. Вона впливає на всі найважливіші елементи співу: дихання, звукоутворення та інтонацію. До поняття співацької установки входять положення корпусу, голови і рота того, хто співає. Стояти чи сидіти під час співу слід прямо, підтягнуто, але без напруження. Плечі повинні бути злегка ВІДЕЄДЄНІ назад- це сприяє вільному, спокійному диханню. При співі стоячи руки вільно опущені донизу або закладені за спину, а при співі сидячи - вільно лежать на колінах. Голову звичайно тримають прямо, шию - вільно, без напруження; голову не слід НІ опускати, ні закидати назад, тому що це здавлює глотку, утруднює рух зв'язок і негативно позначається на якості звіука. Рот повинен відкриватись природно і вільно, але не надмірно.
Дихання. Дихання є найважливішим елементом співацького процесу. Якість дихання позначається на якості звука, інтонації та інших найважливіших елементах хорового звучання.
Розрізняють три основні типи дихання : ключичне, при якому повітря набирається переважно в самі верхівки легенів і в процесі дихання починають рухатись верхні ребра, ключиці і плечі; грудне, при якому повітря набирається головним чином у верхню половину легенів і груди злегка вип'ячуються вперед, і нижньо-реберне, або діафрагматичне, при якому повітря набирається переважно в нижню частину легенів і в процесі дихання нижні ребра розходяться в боки. Перший тип дихання є при співі неприйнятним і шкідливим; треба завжди стежити, щоб під час співу не піднімалися плечі, що є однією з основних ознак ключичного дихання. Найраціональнішим є змішане, грудно-діафрагматичне дихання, яке дає можливість зробити найповніший і найглибший вдих.
Для співу потрібен більший запас повітря, ніж той, який береться людиною в звичайних умовах, під час розмови. В той же час не слід забирати в легені надто багато повітря, переповнення легенів повітрям утруднює спів і, як правило, негативно позначається на інтонації.
Характер вдиху як перед початком виконання твору, так і в процесі співу залежить від характеру твору. Для творів повільних, співучих природним є вдих спокійний, глибокий; у творах швидкого темпу вдих повинен бути коротшим, швидшим, але також глибоким. Разом з тим в усіх випадках вдих має бути досить активним і закінчуватись короткою затримкою дихання, що сприяє створенню так званої опори звука на дихання. Ця опора являє собою збереження активної дихальної установки при наступному співі.
Спів виконується в процесі видихання взятого повітря, причому характер видиху має для співу не менше значення, ніж характер вдиху. Головним чином слід звертати увагу на те, щоб видих був дуже поступовим, рівним, без поштовхів. В разі швидкого видиху запасу повітря вистачає лише на дуже коротку музичну фразу і, крім того, до звучання в цьому випадку домішуються дихальні призвуки, які знижують якість звука. Дихання повинно витрачатись максимально економно, чому в значній мірі сприяє збереження при видиху (приспіві) вдихальної установки, головним чином активного стану м'язів черевного преса.
Дихання звичайно береться перед початком кожної музичної фрази. В окремих випадках при великих фразах допускається переміна дихання в середині фрази між словами, але не в середині слова. Під час виконання хорових творів переважно повільних темпів при великих тривалостях або довгих фразах часто використовується прийом "ланцюгового" дихання, коли співаки дишуть не разом, а почергово - "ланцюжком". Особи, що співають, повинні мати в цьому випадку навик спокійного вдиху і обережного вступу звуком тихіше загального рівня звучання. На ланцюговому диханні можна виконувати будь-якої величини музичні фрази, вони не розриваються переміною дихання, і в
Loading...

 
 

Цікаве