WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → С. С. Гулак-Артемовський (1813—1873 pp.) - Реферат

С. С. Гулак-Артемовський (1813—1873 pp.) - Реферат

Реферат
на тему:
С. С. Гулак-Артемовський (1813-1873 pp.)
Автор опери "Запорожець за Дунаєм" Семен Степанович Гулак-Артемовський народився 4 лютого 1813 р. в містечку Городищі, кол. Київської губернії, в сім'ї священика. Дядько композитора - П. П. Гулак-Артемовський - відомий український письменник. В 1824 р. хлопчика віддали вчитися до (Київського духовного училища і тоді ж прийняли до хору завдяки доброму голосові.
У 1829 р. раптом помер батько Гулака-Артемовського, і юнак сам повинен був добувати для себе засоби до життя.
У 1838 р. в житті Гулака-Артемовського сталася знаменна подія. Великий російський композитор М. І. Глінка, тодішній капельмейстер придворної капели, був відряджений на Україну для набору співаків для капели. Глінка високо оцінив прекрасної краси і сили бас Гулака-Артемовського і запросив обдарованого юнака в капелу. З того часу Глінка не переставав брати участь в долі Гулака-Артемовського. Після приїзду в Петербург він оселив Гулака-Артемовського у себе і займався з ним музикою. Заняття з Глінкою мали величезне значення у вокальній підготовці Гулака-Артемовського. Він часто співав на музичних вечорах у Глінки, чаруючи відвідувачів цих вечорів тембром, свіжістю і силою свого голосу.
М. І. Глінка піклувався і про матеріальне становище свого учня. Навесні 1839 р. спільно з Даргомижським він улаштував концерт на користь Гулака-Артемовського з його участку. На зібрані кошти влітку того ж року Гулак-Артемовський поїхав за кордон, де незабаром, в 1840 p., дістав запрошення в оперний театр у Флоренції. Будучи за кордоном, Гулак-Артемовський не" поривав зв'язків з земляками, бував на російських сходках у Римі.
Перебуваючи за кордоном, Гулак-Артемовський мріяв якнайшвидше повернутися на батьківщину.
У 1842 р. Гулак-Артемовський повернувся в Петербург і вступив до трупи імператорських театрів "на партії високого баса".
На оперній сцені Гулак-Артемовський пробув 22 роки. Він виступав у багатьох операх і створив ряд чудових сценічних образів. Однією з кращих його ролей була партія Руслана в опері Глінки "Руслан і Людмила". В численних рецензіях того часу відзначається його рідкісний щодо краси, сили і широти діапазону голос, добра школа вокальної майстерності, чудова акторська гра. Глінка високо оцінив артистичний талант Гулака-Артемовського і не раз писав про нього у своїх "Записках". Дуже високої думки був про Гулака-Артемовського видатний російський композитор і критик О. Серов.
З відзивів, що збереглися про Гулака-Артемовського як про видатного співака й актора особливий інтерес становлять висловлювання великого українського поета Т. Г. Шевченка.
ІУ 1851 р. Гулак-Артемовський поставив власну інтермедію "Українське весілля", складену з різних українських танців, хорових і сольних пісень. Сам Гулак-Артемовський виконував у ній роль запорожця-бандуриста.
В 1852 р. у свій бенефіс Гулак-Артемовський поставив створений ним же водевіль "Ночь накануне Иванова дня". Дія цього "водевіля з переодяганням" основана на нескладній любовній інтризі, місце дії - батьківщина автора.
У спогадах сучасників Гулак-Артемовський характеризується як людина допитливого розуму, різносторонніх інтересів, завжди дотепна, готова до живого жарту. Особливо цінним для характеристики Гулака-Артемовського є дружба його з великим українським поетом революціонером-демократом Т. Г. Шевченком, що тривала довгі роки. Гулак-Артемовський, не боячись переслідувань з боку царських властей, не раз пересилав засланому поетові гроші, не припиняв з ним листування. В листах із заслання Шевченко називає Ґулака-Артемовського "найблагороднішим з людей", "щирим, єдиним другом".
Гулак-Артемовський за своїми поглядами і симпатіями був демократом і співчував революційно-демократичному рухові, що підкреслюється його дружбою з Шевченком.
І саме його демократизм, любов до народу, близькість до народної творчості визначили основні риси його опери.
Оперу "Запорожець за Дунаєм" Гулак-Артемовський написав наприкінці своєї діяльності (1862-1863 pp.). Рецензенти того часу відзначали, що опера мала "блискучий успіх", Критики відмічали народність опери, правдивість художнього зображення українських типів її мелодійне багатство, а також бездоганне виконання автором ролі Карася.
У 1864 p., наприкінці театрального сезону, Гулак-Артемовський вийшов у відставку і переселився в Москву, де провів останні роки свого життя.
Помер композитор 5 квітня 1873 р.
ТВОРЧІСТЬ С. С. ГУЛАКА-АРТЕМОВСЬКОГО
Опера "Запорожець за Дунаєм" - перший твір цього жанру, оснований на українській пісенності, причому для автора характерне не просте використання справжніх народних пісень, а перетворення їх у власній музиці.
"Запорожець за Дунаєм" належить до поширеного у XVIII і на початку XIX ст. жанру лірико-комічної опери. Відповідно до особливостей цього жанру, вона складається з невеликих музичних і танцювальних номерів, які чергуються з розмовною мовою. Склад дійових осіб також відповідає традиціям комічної опери: молоді закохані (ліричні персонажі) і старше, що свариться між собою, подружжя (комічні персонажі).
Сюжет опери "Запорожець за Дунаєм" взято з минулого українського народу. Після ліквідації Запорозької Січі частина запорожців втекла за Дунай і попала в Туреччину. Туга українців за рідним краєм, їх палке бажання повернутися на батьківщину - ці патріотичні почуття і становлять основний зміст опери. На цьому фоні розгортається фабула твору: прагнення повернутися на батьківщину двох закоханих, їх невдала втеча та полон і, нарешті, несподіване визволення. Деякі номери в опері не відповідають історичним фактам. Так, на початку опери хор "Ой збирайтесь працювати, золотую ниву жати" ідеалізує становище українців-хліборобів в Туреччині. У дійсності ж українці були там на становищі полонених-невільників. Так само відступає від реалістичного зображення образ султана. Його каватина має ідилічний характер. Султан після зустрічі і розмови з Карасем, даруючи запорожцям право повернутися на батьківщину, показує себе казковим "добрим царем".
Найбільш яскравими, реалістичними є образи Карася та його дружини Одарки. Арія Карася і дует його з Одаркою написані з особливою художньою силою та переконливістю.
Арія Карася характерна своєю образністю. Перші ж її слова і музичні фрази, пройняті добродушністю і гумором, дають ясне уявлення про веселий, безпечний характер Карася.
Мелодія арії Карася узагальнює в собі риси багатьох гумористичних і танцювальних українських народних пісень. Зокрема, загальним характером і побудовою вона наближається до мелодії широко відомих українських пісень "Гречаники" та "Ой під вишнею, під черешнею".
Одне з найкращих місць опери, що характеризує її реалізм і народність,- дует Карася й Одарки. Одарка, що вперше появляється на сцені, знаходить тут яскраву і різносторонню характеристику. Тут і суворо запитливе повчальне звернення її до чоловіка і в'їдливо-роздратована скоромовка та жалісливо-чутливамелодія.
Одна з цікавих особливостей дуета полягає в тому, що за кожним з персонажів збережено в ансамблі його індивідуальний характер мови. Мова Карася відзначається спокоєм, добродушним лукавством, іноді вона набуває характеру боязко-поспішної говірки. Одарці властива темпераментність, наполегливість.
Вперше в оперній літературі в дуеті Карася й Одарки знайшов своє відображення український побут і з великою художньою правдивістю втілено українські образи.
Ліричні персонажі опери - Оксана й Андрій - характеризуються іншою музичною мовою: якщо основою музичної мови Карася й Одарки є побутова, переважно гумористична і танцювальна українська народна пісня, то музична мова, що характеризує ліричні персонажі - Оксану й Андрія, основана на мелодиці українського романса. Романс Оксани "Місяцю ясний..." в якому виражена її туга за батьківщиною, являє собою справжній український міський романс першої половини XIX ст. Він, як і ряд інших епізодів опери, має ритмічну структуру вальса.
Романтичною схвильованістю пройнятий любовний дует Оксани й Андрія перед їх втечею на батьківщину, написаний також в дусі українського романса.
Тема дуета "Чорной хмарою діброва" являє собою характерний для Гулака-Артемовського тип мелодії - плавну кантилену.
Процесія турків для зачитання наказу супроводиться маршем, написаним в дусі східної музики.
До яскравих моментів, що передають український національний характер, належать темпераментні народні танці - "Гопак" і "Козачок".
Опера вперше була поставлена на сцені Марийського оперного театру в Петербурзі 14 квітня 1863 p., потім твердо увійшла до репертуару українських театрів. Видатні українські артисти Саксаганський, Садовський, Заньковецька виступали в "Запорожці за Дунаєм". Опера ставилася сотні раз професіональними трупами та аматорами і проникала таким способом у найвіддаленішу глуху провінцію.
Радянська театральна культура висунула цілу плеяду нових талановитих співаків-виконавців опери "Запорожець за Дунаєм" - на чолі з І, С. Паторжинським та М. І. Литвиненко-Вольгемут, які збагатили її образи ідейною глибиною трактування, блискучою майстерністю виконання.
Реалістичне втілення українських народних образів, перетворення з опері багатств української народної пісні і танцю, невдаваний гумор, легкість і доступність форм - всі ці особливості визначили оперу Гулака-Артемовського як справжній класичний твір.
Опера "Запорожець за Дунаєм" С. С. Гулака-Артемовського oє визначним твором українського музичного мистецтва. Ця реалістична опера, основана на українській пісенній і танцювальній народній творчості, з перших же спектаклів завоювала палкі симпатії у широкої публіки. Популярність опери "Запорожець за Дунаєм" протягом багатьох десятиріч незмінно зростала.
Реалізм, народність, невдаваний гумор, яскрава національна пісенність опери "Запорожець за Дунаєм" визначили живий інтерес до неї і в пащі дні.
Опера "Запорожець за Дунаєм" займає почесне місце в репертуарі українських та інших національних оперних театрів.
Під час Декад українського мистецтва у березні 1936 р. і в червні 1951 р. опера була поставлена в Москві на сцені Великого театру СРСР.
Loading...

 
 

Цікаве