WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Народна пісня - Реферат

Народна пісня - Реферат


Реферат
на тему:
Народна пісня
"Фольклор - це саме життя". Так визначив основоположник української класичної музики М. В. Лисенко суть народної творчості, її невмируще значення.
Пісні і думи, створені народним генієм, відображають найбільш важливі історичні події в житті суспільства, починаючи від тих, що віддалені від нас століттями, і кінчаючи тими, свідками яких ми є самі.
Фольклор - пребагате джерело вивчення життя і побуту трудящих, у ньому яскраво виявлені національна вдача і характер народу. У фольклорних образах, що виникли в різний час, виразно позначилися зміни в світогляді, які були зумовлені розвитком суспільно-економічних та політичних відносин у житті людей.
У народній пісні - найбільш поширеному фольклорному жанрі - тісно поєднані поетичне слово і музика. Глибина життєвої правди, якою сповнений текст пісні, краса її поетичного узагальнення повністю розкриваються і особливо діють саме силою своєї музичної образності. Завдяки простоті поетичної та музичної мови народна пісня доступна широким масам людей, її емоційна виразність і безпосередня щирість почуттів дають глибоку естетичну насолоду.
Високі ідейно-художні якості народної пісні зумовлюють ту велику роль, яку вона відіграє в житті і побуті трудящих, визначають необхідність її всебічного використання в справі виховання молодого покоління - будівників комунізму.
Спільне походження, найтісніші зв'язки, що існували протягом століть між російським і українським народами, позначилися в усіх галузях їх економічного і суспільного життя. Боротьба проти чужоземних загарбників, загальні зусилля, спрямовані на соціальне визволення, постійне культурне спілкування зумовили, зокрема, те, що між російським і українським фольклором: існує чимало однакових тем, близьких образів і навіть окремих схожих рис у поетичній та музичній мовах. При всій національній своєрідності як російської, так і української народної творчості спостерігається багато паралельних фольклорних мотивів,, споріднених сюжетів, що можна пояснити постійним взаємозбагаченням цих братніх культур. Такими є, наприклад, теми про" боротьбу проти татарського ярма, картини широкої степової природи, образи важкої жіночої долі за феодалізму і капіталізму та ін.
Тісні взаємозв'язки позначилися також у галузі музичної фольклористики, тобто в науці про музичну народну творчість (збирання і запис народних пісень та інструментальної музики, їх упорядкування та публікації у вигляді збірок, теоретичні дослідження особливостей їх змісту і форми). Уже в перших російських виданнях народних пісень з нотами І. Прача та В. Тру-товського, що появилися наприкінці XVIII ст., вміщені як російські, так і українські пісні. Музична редакція першого на Україні збірника народних пісень з нотами (1834 p.), упорядкованого М. Максимовичем, належить видатному російському композиторові О. Аляб'єву. Фундаментальне дослідження, присвячене стильовим особливостям російської та української народної музики, написав український вчений і композитор П. Со-кальський. Велику цінність мають фольклористичні роботи українських радянських учених Ф. Колесси, К. Квітки, М. Грінчен-ка. Науковим центром, де зосереджена тепер на Україні музично-фольклористична робота, став Інститут мистецтва, фольклору та етнографії Академії наук УРСР.
Величезна більшість народних пісень зібрана порівняно недавно, активна робота щодо їх запису провадиться і тепер. Кращі музично-поетичні творіння з незапам'ятних часів передавались від покоління до покоління протягом віків. Створені талановитими народними співцями пісні шліфувалися в процесі імпровізації, зберігаючи основні контури мелодії, метроритмічної і ладової структури, музичної форми і способу виконання. Ця тривалість кристалізації основних музичних особливостей народної пісні е однією з її важливих рис. Зміни в тексті, його розширення, а то й заміна одного тексту іншим, хоч і зумовлювали незначні відхилення - варіанти в музиці, проте не руйнували основного мелодичного малюнка.
Найтиповіші мелодичні звороти фольклорних зразків сягають своїм корінням глибокої давнини, і тому видатні знавці народної музики, як, наприклад, М. Лисенко або М. Леонтович, підкреслювали виняткове значення вивчення саме старовинних пісень, зокрема обрядових та історичних.
Проте музичний лексикон фольклору не залишався незмінним. Він постійно збагачувався новими музичними особливостями, що виникали в побуті людей. Чимале значення для розвитку українського народного піснетворення мали також взаємозв'язки з фольклором росіян, поляків, чехів, угорців та інших народів. Проникнення до українського побуту кращих зразків музичного фольклору інших народів супроводжувалося творчою переробкою цих зразків не лише щодо тексту, але й щодо мелодії, способу виконання тощо.
При всій національній самобутності, спорідненості в тематиці і в стилістичних особливостях, характерних для народних пісень всієї України, в них, як і в мові, можна виділити окремі "діалекти", виникнення яких пояснюється різними суспільно-історичними умовами життя різних частин нашої республіки. Це зумовило, зокрема, істотну відмінність мелодико-ритмічної структури пісень східних областей від пісень західноукраїнських. Для східноукраїнських пісень більше характерна широка, наспівна мелодика, часте використання різновидностей мажору й мінору. Нерідко в них зустрічаються хроматичні ходи в мелодії, несиметричність метро-ритму. Особливою, ознакою східноукраїнської пісні ? розвинене багатоголосся в хоровому співі. Західноукраїнські пісні здебільшого вкладаються в рамки чистої діатоніки, чіткої "квадратної" структури щодо музичної форми, в гуртовому виконанні до останнього часу вони були переважно одноголосні 1. Для прикладу можна навести дві різних мелодії, що співаються на один текст, з яких перша більш поширена на Наддніпрянщині, друга - на Західній Україні:
Народні пісні за змістом їхнього тексту групують у певні жанри. Музика кожного з них позначена загальною спільністю емоційного характеру, спорідненістю музично-стилістичних рис.
До найстаріших жанрів музичного фольклору відносяться календарні й обрядові пісні. Календарні пісні
Loading...

 
 

Цікаве