WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Музична грамота - Реферат

Музична грамота - Реферат


Пошуковий реферат
на тему:
Музична грамота
Завдання музичної грамоти полягає у вивченні елементів музичної мови (ладу, інтервалики, ритму, метру, темпу, різних нюансів) та їх виражальних можливостей, в аналізі структури музичних творів, у вивченні знаків нотного письма і навчанні співу з нот. Ту частину музичної грамоти, яка відноситься лише до знаків нотного письма і співу з нот, називають н о т н о ю грамотою. Система вправ для розвитку слуху і почуття ритму, а також для навчання співу з нот складає предмет сольфеджіо. Сольфеджіо, таким чином, як і нотна грамота, входять цілком у більш широке поняття музичної грамоти.-Вивчення музичної грамоти має дуже велике значення. Воно створює можливість самостійного ознайомлення з музикою. Оволодіння музичною грамотою сприяє підвищенню свідомості сприйняття і відтворення музичних творів та виразності їх виконання. Навчання співу з нот відіграє велику роль у розвиткові музичних здібностей (музичного слуху, почуття ритму) і полегшує запам'ятовування творів.
Звук, його властивості. Звук являє собою швидкий коливальний рух частинок повітря або іншого середовища, який сприймається вухом. Джерело звука (струна, голосові зв'язки та ін.), приведене в коливальний рух, поширює навколо себе звукові хвилі. Останні, впливаючи на орган слуху, викликають відчуття звуку.
У природі існує безліч звуків, однак не всі вони застосовуються у музиці. Звуки підрозділяються на дві великі групи - музичні і немузичні (шуми). Музичні звуки - це звуки, що мають ясно виражену висоту (певну частоту коливань). Такі звуки можна проспівати і відтворити на музичному інструменті. Немузичні звуки - це звуки, висота яких виражена непевно. До останніх відносяться стукіт, шурхіт і т. п.
Звук має чотири властивості - висоту, тривалість, голосність і тембр. Висота звука залежить від частоти коливань тіла, що звучить. Чим коливання частіше, тим відтворюваний звук вищий; чим коливання рідші, тим звук нижчий. Тривалість звука визначається тривалістю коливального руху тіла, що звучить. Голосність визначається розмахом (амплітудою) коливань. Тембр, або забарвлення, звука залежить від природи і матеріальних якостей тіла, яке звучить. За тембром ми розрізняємо звуки різних інструментів, голоси людей.
Звукоряд, поділ його на октави. Регістри. Залежно від висоти всі звуки поділяються на три великі групи, що називаються регістрами. Групи високих, середніх і низьких звуків складають відповідно високий, середній і низький регістри. Висота є яскравим засобом музичної виразності. Для характеристики різних образів велике значення має регістр. Все маленьке, легке, іграшкове звичайно характеризується високим регістром ("Марш дерев'яних солдатиків" з "Дитячого альбома" Чайковського), а все велике, громіздке, важке- низьким ("Ведмідь" Ребікова). Велике виражальне значення мають також піднесення і спади мелодичної лінії, що передають часто відповідно піднесення і спад настрою. Наприклад, в пісні "Сміло, у ногу рушайте" для відтворення настрою рішучості, енергійності серед ряду виражальних засобів велику роль відіграє поступове піднесення мелодичної лінії. З другого боку, в створенні скорботного характеру похоронного маршу "Вы жертвою пали" значну роль відіграють низхідні, немовби падаючі, інтонації.
В музичній практиці використовується велика кількість звуків. Сукупність всіх звуків, що використовуються в музиці, або звуків будь-якої мелодії, музичної системи і т. п., розташованих в порядку висоти, називається звукорядом. Найнаочнішим зображенням звукоряду, прийнятого в європейській музиці, є фортепіанна клавіатура. На сучасному фортепіано можна добути 88 звуків різної висоти. Разом з тим ми маємо всього лише 7 назв звуків: до, ре, мі, фа, соль, ля, сі. Це пояснюється тим, що кожний восьмий звук (якщо мати на увазі послідовність білих клавішів фортепіано) схожий за звучанням з попереднім, немов зливається з ним, відрізняючись в той же час висотою. На основі такої схожості весь звукоряд поділяють на рівні ділянки, що називаються октавами (див. рис. на стор. 79). Звуки середні, найзручніші для дитячих і жіночих голосів,- це звуки першої октави. Більш високі звуки складають другу, третю, четверту і п'яту октави, а звуки більш низькі - малу, велику, контроктаву і субконтроктаву.
Запис висоти звуків. Звуки записуються за допомогою особливих знаків овальної форми, що називаються нотами. Ноти розташовуються на нотному стані (нотоносці), який являє собою систему з п'яти паралельних лінійок. Записуються ноти на лінійках нотного стана, між лінійками, а також нижче першої і вище п'ятої лінійок.
Як видно з рисунка, на нотному стані можна зобразити всього одинадцять звуків, що, звичайно, для музичної практики зовсім недостатньо. Саме тому використовуються так звані ключі. Ноти набувають різного значення, залежно від того, який ключ стоїть на початку нотоносця. Найбільш вживані ключі - це скрипічний ключ, або ключ соль, та басовий ключ, або ключ фа. Ключ соль вказує, що на другій лінійці нотного стана записується звук соль першої октави. Ключ фа вказує, що на четвертій лінійці нотного стана записується звук фа малої октави. Решта звуків в усіх ключах записується відповідно до вихідних звуків. Крім ключів, використовуються ще додаткові лінійки. Останні пишуться зверху і знизу нотного стана в міру потреби для кожного звука окремо 1.
Належність звука до тієї чи іншої октави позначається цифрою поряд з його назвою. Так, для позначення звука першої октави, поряд з його назвою пишеться цифра 1 (наприклад, соль1), для звуків другої октави - цифра 2 (наприклад, ре2). Позначення без цифр вказують на належність їх до малої октави (наприклад, сі). Назви звуків великої октави пишуться з великих букв.
Тривалість звуків та її запис. Кожний звук у музичних творах має не тільки певну висоту, але й певну тривалість звучання. У будь-якій пісні є звуки більш короткі і більш довгі. Найчастіше зустрічаються тривалості звуків у відношенні 1 : 2, тобто один звук вдвічі довший або вдвічі коротший даного. Саме таке співвідношення тривалостей характерне для кожного з перших 35 прикладів (див. нижче).
Тривалість звуків позначається за допомогою заповнення пустого овала, а також додавання до нього вертикальної палички (штилю) і хвостів. Пустий овал ( ) позначає ноту цілу, ноту великої тривалості і тому порівняно рідко вживану. Пустий овал з паличкою позначає половинну ноту, чорний заповнений овал з паличкою - четвертну. Половинна і четвертна ноти складають власне половину і чверть тривалості цілої ноти, - звідси і назви тривалостей. Для позначення більш коротких тривалостей (восьмих і шістнадцятих) до чорного овала з паличкою додаються відповідно один або два хвости: групи восьмих і більш дрібних тривалостей звичайно об'єднуються загальними прямими лініями (ребрами) одної (восьмі), двома (шістнадцяті) і т. д. Таким чином, ціла нота дорівнює за тривалістю двом половинним, половинна - двом четвертним, чверть - двом восьмим, восьма-двомшістнадцятим. Ці співвідношення наочно відбито на такій схемі:
Нерідко в музиці зустрічаються і більш короткі тривалості- тридцять другі і шістдесят четверті .
Правопис паличок (вгору або вниз) залежить від положення ноти на нотному
Loading...

 
 

Цікаве