WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → М. П. Мусоргський (1839—1881 pp.) - Реферат

М. П. Мусоргський (1839—1881 pp.) - Реферат

Голенищева-Кутузова.
Сповнений драматизму і цикл пісень під назвою "Пісні і танці смерті", написані в 1875-1877 pp. В чотирьох піснях цього циклу виводиться образ смерті як грізної фатальної сили, що не щадить людини, байдуже ставиться до її страждань і благань і в той же час є рятівницею від усіх земних бід. Найзначніші пісні з цього циклу - "Тропак" і "Полководець".
Близька до цього циклу і пісня "Забутий" - балада, написана під враженням однойменної картини Верещагіна. Ідея цього твору спрямована проти страхіть війни. У 1874 р. Мусоргський написав фортепіанну сюїту "'Картинки з виставки", пов'язану з враженням від посмертної виставки картин і малюнків художника-архітектора В. Гартмана, який був близьким другом Му-соргського.
У 1872 р. Модест Петрович розпочав роботу над великим твором - оперою "Хованщина". Цій другій своїй опері Мусоргський надавав великого значення, він називав її "народною музичною драмою". Проте працював над оперою він недосить систематично, через що робота над нею продовжувалась майже доостанніх днів життя композитора і все ж не була закінчена.
У 1875 р. Мусоргський розпочав роботу над третьою оперою- "Сорочинський ярмарок" на сюжет М. Гоголя. На характері опери позначились властиві Мусоргському життєрадісність, гумор, любов і інтерес до народного побуту. Музика опери пов'язана з українською народною піснею. Модест Петрович працював над нею майже всі останні роки життя, але все-таки не закінчив її.
Кінець 70-х років був для Мусоргського дуже важким: він багато і тяжко хворів, змушений був кинути службу, лишився без коштів, без свого кутка, майже без друзів. Композитора пригнічувала одинокість, відсутність близьких людей, які б розуміли його. Цей пригнічений стан Мусоргського останні роки скрашувався тільки дружбою з В. В. Стасовим.
Світлим епізодом в останні роки життя Мусоргського була концертна поїздка влітку 1879 р, по Півдню Росії з відомою співачкою Д. М. Леоновою. Мусоргський був не тільки композитором, але й чудовим художником-акомпаніатором. Артистичний успіх, переміна обстановки, чарівне враження від природи Півдня Росії, особливо Криму, викликали в Мусоргського велике піднесення і натхнення, але це тривало недовго. У Петербурзі композитора зустріла та сама обстановка, організм його був зовсім підірваний, і нове тяжке захворювання швидко привело до трагічного кінця. Завдяки клопотанням друзів хворого Мусоргського поклали у військовий госпіталь. У 1881 р. Мусоргський помер. Незадовго до його смерті І. Ю. Рєпін намалював чудовий портрет композитора.
ТВОРЧІСТЬ М. П. МУСОРГСЬКОГО
Найповніше М. П. Мусоргський здійснив свої художні погляди в операх. Тут він був справжнім реформатором - творцем глибоко народної музичної драми, у якій всі музичні засоби підпорядковані одному принципу - правдивій передачі переживань народу і окремих дійових осіб, що зв'язані з народом.
Мусоргського приваблювали здебільшого історичні сюжети, на яких він міг показати, як він говорив, "минуле в сучасному", тобто розкрити основні рушійні сили суспільства - народ і владу, їх взаємовідносини.
Опера "Борис Годунов". Найбільшим за значенням і цільністю твором Мусоргського є опера "Борис Годунов". Покладений в основу текст драми Пушкіна зазнав значної переробки, і в результаті Мусоргський написав самостійне лібретто, яке дало змогу йому створити новий вид народноісторичної музичної драми. Новизна її в порівнянні з іншими операми того часу полягала насамперед в тому, що тут рушійною силою є народ і його ставлення до подій. Ненависть народу до Бориса, як до царя-злочинця, вбивці, і є основою трагедії і загибелі Бориса. Ця основна ідея опери висловлювалась устами юродивого, як виразника потаємних дум і сподівань народу.
Образ народу поданий в опері не статично: зростання його самосвідомості і активності показано в розвитку. Якщо в першій частині пролога народ ще не розумів того, що відбувається, то в сцені "На 'Красній площі" він вже грізно вимагає хліба, а в останній сцені "Під Кромами" повстає, виявляючи свою стихійну силу і міць.
Разом з тим народ показаний не як невиразна маса, - композитор виділяє окремих осіб, групи, дає жваві діалоги.
Опера відзначається новою музичною мовою, глибоко народною за своїми інтонаціями, в якій переважаючим засобом є мелодичний речитатив. Опера починається з пролога, якому передує невеликий вступ, оснований на журливій мелодії - темі бідувань народних, сповненій почуття пригніченості.
У пролозі є дві картини. Перша - біля воріт Ново-Дівочого монастиря під Москвою, куди Борис пішов для роздумів і молитви перед вступом на престол. Зігнаний сюди за вказівкою бояр народ під загрозою батога пристава нехотя опускається на коліна і заводить тужливо протяжну пісню-молитву:
Після наказу - бути завтра в Кремлі - народ розходиться в непорозумінні, і чути виразні репліки: "За ділом нас збирали.- А нам що? Накажуть завивати, завиєм і в Кремлі". В кінці сцени в оркестрі глухо звучить тема із вступу.
Друга сцена пролога - коронування Бориса. Народ славить Бориса, але й тут ясна байдужість народу, і, незважаючи на урочистий дзвін, сцена має трагічно-тривожний характер, пов'язаний з сумними думами і передчуттями Бориса, які він висловлює на початку свого невеликого аріозо "Болить душа": "Зловісне якесь передчуття на серці".
Дальші події відбуваються через п'ять років. Сцена в келії Чудова монастиря. В ній показано образ Пимена - літописця-монаха, який описує "все те, чому був свідком у житті" і викриває Бориса як злочинця-царевбивщо. Під час розмови з ченцем Григорієм, якому він розповідає історію вбивства царевича Дмитрія, в оркестрі вперше з'являється тема Дмитрія-царевича .(вона ж згодом є темою самозванця).
Наступна сцена - в корчмі поблизу литовського кордону, де з'являються бродяги з колишніх монахів - Варлаам та Місаїл і Григорій, що втік з монастиря.
Тема Дмитрія-царевича звучить в оркестрі під час появи Григорія: думка про
Loading...

 
 

Цікаве