WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Л. Бетховен (1770—1827 pp.) - Реферат

Л. Бетховен (1770—1827 pp.) - Реферат


Реферат
на тему:
Л. Бетховен (1770-1827 pp.)
Людвіг ван Бетховен народився 1770 р. в м. Бонні, недалеко від французького кордону. Батько і дід його були придворними музикантами.
Маленький Людвіг рано виявив свої музичні здібності і батько почав заняття з ним з п'яти років, розраховуючи зробити свого сина, подібно до Моцарта, вундеркіндом і добути з цього матеріальну вигоду. Заняття проходили безладно. Батько Бетховена часто бував грубим, жорстоким, надмірно вимогливим. Він змушував хлопчика годинами грати одні й ті ж вправи. Іноді, приходячи додому пізно вночі, він будив сина і садовив його за інструмент.
Мати Людвіга була добра і ласкава, але вона не могла належним чином вплинути на батька. Отже, дитинство Бетховена було важким і нерадісним.
Восьми років Бетховен почав виступати в концертах. Грав він на різних інструментах, пробував писати музику і добре імпровізував. Але систематична освіта, регулярні заняття почалися тільки з одинадцяти років, коли Людвіг уже сам працював при дворі на посаді помічника придворного органіста - музиканта, який супроводжує церковну службу на органі.
Органістом був талановитий композитор Неефе, культурний музикант, який добре володів технікою писання музики, чудово знав музичну літературу. Неефе дуже полюбив свого учня і був для нього не тільки хорошим педагогом, але й наставником і другом. Саме Неефе порадив і допоміг Бетховену у 1787 р. поїхати до Відня для занять з Моцартом.
Моцарт, якому набридали відвідання численних вундеркіндів, зустрів Бетховена не особливо приязно. Але, почувши імпровізацію сімнадцятирічного юнака на задану тут же тему, геніальний композитор звернувся до своїх знайомих, які були в сусідній кімнаті: "Зверніть увагу на цього юнака - в майбутньому весь світ заговорить про нього".
Бетховену не вдалося працювати з Моцартом, бо змушений був незабаром повернутися назад у Бонн через хворобу матері. Повернутися скоро у Відень Людвіг не зміг, тому що мати його померла і він змушений був взяти на себе піклування про сім'ю. Батько його був хворою людиною, нездатною прогодувати сім'ю, а два брати були ще малолітні.
Незважаючи на піклування про молодших братів і матеріальні труднощі, Бетховен в цей час багато працював, поповнюючи свою загальну і музичну освіту. Він слухав деякий час лекції з філософії в університеті, швидко пройнявся передовими ідеями того часу, пов'язаними з французькою буржуазною революцією 1789 p., ознайомився з демократичними ідеями французьких просвітителів, і це заклало основу республіканським поглядам Бетховена, думкам про суспільну справедливість, про вільну людину, про боротьбу з тиранією.
У 1792 p., після смерті батька, Бетховен знов поїхав у Відень, де здобув славу і популярність блискучого виконавця та імпровізатора. Він став учителем музики в деяких домах віденських вельмож, і це дало йому кошти для життя.
У Бетховена було сильно розвинене почуття власної гідності, він гостро і хворобливо відчував принизливе становище придворного музиканта і тому часто бував різкий по відношенню до людей, які ображали його своїм чванством. Бетховен часто підкреслював, що мати талант значно важливіше і почесніше, ніж мати знатне походження. "Князів багато - Бетховен один", заявив він меценату князю Ліхновському, Ці погляди на суспільне становище музиканта виробились у Бетховена під впливом передових ідей того часу.
В ці роки Бетховен багато писав, виявляючи в своїй творчості уже повну* зрілість. Особливо виділяються деякі фортепіанні сонати цього періоду, зокрема: № 8 - "Патетична", № 12 -соната з похоронним маршем, № 14 - "Місячна", дві перші симфонії і перші квартети.
Благополуччя Бетховена незабаром порушується важкою недугою. З 26 років Бетховен почав втрачати слух. Лікування не давало полегшення і в 1802 р. у Бетховена закрадається думка про самогубство. Але високе покликання музиканта-ху-дожника, любов до мистецтва, яке "повинно викрешувати вогонь з мужньої душі" і за допомогою якого він міг би "звертатися до мільйонів", змусили Бетховена перебороти почуття розпачу. У так званому "Гейлігенштадському заповіті", який він написав у той час своїм братам, він говорить: "...ще трохи - і я наклав би на себе руки, мене стримало тільки одне - мистецтво. Ах, мені здавалось неможливим покинути світ раніш, ніж я виконаю все, до чого я почував себе покликаним". В іншому листі до свого друга він писав: "...хочу схопити долю за горло".
Дальший період до 1814 р. був найпродуктивнішим у творчості Бетховена. Саме в цей період він пише найвизначніші твори, зокрема майже всі симфонії, починаючи з третьої, "Героїчної", пише увертюри "Егмонт", "Коріолан", оперу "Фіделю", багато сонат, в тому числі сонату "Аппассіоната". Після закінчення наполеонівських воєн змінюється життя всієї Європи. Настає період політичної реакції. В Австрії встановлюється важкий меттерніхівський режим. Ці події, до яких додалися важкі особисті переживання - смерть брата і хвороба, привели Бетховена до тяжкого душевного стану. В цей час він дуже мало писав.
У 1818 р. Бетховен відчув себе краще і з новим піднесенням віддався творчості, написавши цілий ряд великих творів, серед яких особливе місце займає 9-а симфонія з хором, "Урочиста меса"1 і останні квартети та фортепіанні сонати.
За три роки до смерті Бетховена друзі організували концерт з його творів, в якому були виконані 9-а симфонія і уривки з "Урочистої меси". Успіх був величезний, але Бетховен не чув аплодисментів і захоплених вигуків публіки. Коли одна з співачок повернула його обличчям до публіки, він, побачивши загальне захоплення слухачів, від хвилювання знепритомнів. В той час Бетховен був уже зовсім глухий. Уже з 1815 р. під час
Loading...

 
 

Цікаве