WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → К. Г. Стеценко (1882—1922 pp.) - Реферат

К. Г. Стеценко (1882—1922 pp.) - Реферат

близько 50 сольних та ансамблевих вокальних творів, дві дитячі опери - "Лисичка, котик і півник" та "Івасик-Телесик", музику до ряду п'єс, до поеми Шевченка "Гайдамаки", музично-драматичний етюд "Іфігенія в Тавріді", багато обробок українських народних пісень.
Музика Стеценка відзначається надзвичайною щирістю, поетичністю, яскравою мелодійністю. Композитор тісно пов'язав свою творчість з українським народно-пісенним мистецтвом, де він знаходив все нові й нові мелодії, музичні інтонації, на основі яких глибоко і правдиво розкривав образи своїх творів.
Хорова творчість. Центральне місце в творчості Стеценка займає хорова музика. До цього жанру композитор звертається протягом усього свого творчого шляху.
Особливий нахил до нього пояснюється багатою практичною диригентською та педагогічною діяльністю Стеценка, його роботою з хоровими колективами, в репертуарі яких переважали кращі зразки українських народних пісень. Хорова творчість Стеценка різноманітна за жанрами. Тут є кантати - великі твори для хору й оркестру, хори з супроводом і без супроводу (а-капела); хорові обробки народних пісень.
Хоровий стиль Стеценка невпинно збагачується й розвивається. Почавши з невеликих хорових обробок народних пісень ("Світять зорі", "То не буйний вітер"), композитор поступово приходить до хорових поем та кантат. Для хорових композицій Стеценко часто використовує тексти поетів революціонерів-демократів Т, Шевченка, П. Грабовського, І. Франка, Лесі Українки. Найбільшою популярністю користуються хори "Сон" на текст Грабовського, обробка "Заповіту" - Шевченка, "Рости, квіте", "Червоная калинонька", "Веснонько-весно", хорова поема "Рано-вранці новобранці", кантата "Шевченкові" та ін.
В хоровій творчості Стеценка найбільш яскраво проявляється зв'язок його музики з українською народною піснею, з багатоголосним народним співом. Ці риси творчості Стеценка виявляються вже в його перших оригінальних хорових композиціях "Рости, квіте" та "Червоная калинонька". Ці ліричні за характером хори-близькі до українських веснянок:
У своїй першій, ранній поемі для хору і соло баритона "Рано-вранці новобранці", написаній на текст Шевченка, Стеценко малює правдиву картину з народного життя, розповідає про гірку долю селянської дівчини, що покохала рекрута. За часів самодержавства солдатчина відривала людину від сім'ї, від дому на все життя. У багатьох рекрутських піснях народ висловлює свій протест проти насильства, соціальної несправедливості. Соціальна загостреність і яскравість образів поеми Шевченка підказали композиторові правдиві мелодії, близькі до української пісні. Поема складається з трьох невеличких епізодів, різноманітних за характером. У першому епізоді - маршовому- змальовуються образи рекрутів.
Другий епізод розповідає про переживання матері, що втратила свою єдину дочку, яка пішла за милим.
В третьому епізоді подано картину спустілої хати та спогади про минуле.
Найбільшої художньої майстерності хорова творчість Сте-ценка досягає в період 1905-1911 рр., коли він пише "Сон", "Заповіт", "Веснонько-весно" й інші твори.
Стеценко створює самобутній хоровий стиль, заснований на тісному поєднанні принципів народного українського багатоголосся з досягненнями російського й українського класичного хорового мистецтва. У центрі уваги композитора глибокі психологічні переживання людини.
Особливої уваги заслуговує хор а-капела (без супроводу) "Сон" на текст поета революціонера-демократа П. Грабовського. В цьому творі композитор розкриває переживання політичного в'язня. Просто і в той же час правдиво передано і картини зеленого лугу, пахучого поля і почуття людини, позбавленої волі.
Інший за характером хор "Веснонько-весно". Він нагадує собою весняну грайливу пісню-хоровод, де радість людини і оживаюча природа зливаються в загальну оптимістичну картину.
Романси. Поряд з хоровими творами значне місце в спадщині Стеценка займають також романси. В них композитор наслідував кращі традиції російської та української класичної вокальної музики, його романси переважно ліричні, вони розкривають хвилюючі почуття людини на фоні завжди живої природи. Це романси на тексти Лесі Українки "Стояла я і слухала весну", "Дивлюсь я на яснії зорі", "Хотіла б я піснею стати", популярний ліричний романс "Вечірня пісня".
Але разом з тим зустрічаються й романси з гострою соціальною спрямованістю, як, наприклад, політична сатира на царський уряд "Цар Горох".
В романсах, як і в хорах, композитор не відходить від інтонацій українських народних пісень. Особливої уваги заслуговує чудова пісня-романс "Плавай, плавай, лебедонько" на текст Шевченка. Ця пісня розповідає про тяжку жіночу долю. В ній композитор широко користується інтонаціями народних голосінь та ліричних українських пісень.
Партія фортепіано в романсах Стеценка завжди допомагає розкриттю провідного образу твору, завжди максимально індивідуалізована.
У музично-драматичних творах Стеценко продовжує кращі традиції українського музичного демократичного театру. В музичній комедії "Сватання на Гончарівці" за Квіткою-Основ'яненком він упорядкував і обробив уже раніш використані театром у виставах цієї п'єси народні українські пісні та танці. Музика до п'єси "Сватання на Гончарівці" складається з інструментального вступу та 24 номерів - пісень, ансамблів, хорів,, танців. Часто для характеристики дійових осіб у музиці до інших п'єс Стеценко створює оригінальні мелодії, які настільки близькі до української народної пісні, що увійшли у життя, втративши ім'я автора. Наприклад, пісня Миколи "Ой чого ти, дубе, на яр похилився" з драми "Про що тирса шелестіла".
Стеценко створив кілька кантат ("Шевченкові", "Єднаймось", "У неділеньку святу"). В них викристалізовуються основні особливості оригінального кантатного стилю, в якому народний підголосочний хоровий стиль поєднується з формами викладу класичної поліфонії.
В дитячих операх композитор також широко користується, народною піснею. Композитор продовжує кращі традиції дитячих опер Лисенка.
Серед композиторів-класиків української музики дожовтневого періоду творчість Кирила Григоровича Стеценка після Лисенка займає одне з провідних місць. Молодший сучасник і. учень Лисенка, він був безпосереднім продовжувачем кращих демократичних традицій свого вчителя, основоположника української музичної класичної школи.
Творчість Стеценка глибоко народна як за характером образів і сюжетів, так і за засобами їх музичного втілення. Краща і більша частина творів композитора відображає життя українського народу, його героїчну історію, трудовий побут. Ідеї, теми й образи своїх творів композитор розкриває у щирих і простих, мелодіях, близьких до української народної пісні. Яскрава народність, реалізм, художність музичної спадщини Стеценка,визначають її високе художнє звучання.
Стеценко помер саме в той час, коли українська демократична культура здобула право на існування, як і інші національні культури в молодій Радянській республіці. Нема ніяких, сумнівів, що в наші часи Стеценко став би в передові ряди будівників соціалістичної культури. Запорукою тому є краща частина його творів, його тісний зв'язок з мистецтвом свого, народу.
Loading...

 
 

Цікаве