WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Загальні відомості про музику - Реферат

Загальні відомості про музику - Реферат

типовий мажорний лад. Але й він у поєднанні з іншими певними засобами, наприклад, повільним темпом, піано і т. ін., може прозвучати мрійно, з відтінком смутку, роздуму і т. п.
Будова музичного твору. ІУІузична форма. Кожний музичний твір має певну будову, тобто форму. Вивчаючи будову музичних творів, ми бачимо, що музична форма грунтується на двох основних принципах-контрастності і повторності.
Якщо в музичному творі виражена якась одна думка або переважає один настрій, то в музиці зберігається більш або менш єдиний характер. Такий твір являє собою одночастинну форму, лаконічно викладену музичну думку, наприклад, прелюдія Шопена № 7 і 20 або російська народна пісня "Ты, река ль моя". Якщо в творі відбуваються зміни характеру музики, то виходить велика кількість частин - двочастинна, тричастинна, рондо, варіації і т. д.
Іноді форму музичного твору визначає зміна ладу тональності і способу викладу. Так, наприклад, у білоруському танці "Бульба" при єдиному загальному характері ритму змінюється мелодичний рисунок і тональність і виходить двочастинна форма. Позначення двочастинної форми - АВ (A-f-B). Двочастинна форма здебільшого зустрічається у танцювальній, а також у вокальній музиці - в пісні, що складається з заспіву і приспіву.
У тричастинній формі перша частина знову повторюється після другої (середньої) частини. Друга частина створює контраст і вносить різноманітність у твір. Вона буває побудована або на новому музичному матеріалі, або ж у ній основна тема початку набуває розвитку нового забарвлення. Повторення першої частини і третя частина дається іноді точно, як результат розвитку музичної теми, іноді із змінами. У творах танцювальних або зображальних повторення буває точне, а в ліричних п'єсах третя частина повторює першу здебільшого із змінами (наприклад, "Весна" Гріга). Позначення тричастинної форми - ABA (A+B+A).
Прикладами тричастинної форми в інструментальній музиці можуть бути "Норвезький танець" Гріга (ля-мінор), "Ноктюрн" (до-мінор) Чайковського, у вокальній музиці - "Травичка зеленіє" Чайковського, "Повітряна" Старокадомськ >го.
Рондо являє собою музичну форму, в якій основна (перша) частина повторюється не менше трьох раз, а проміжні частини є різні. Постійне повернення до основної частини є характерною рисою рондо. Буквене позначення найпростішого рондо- ABACA (A-f-B-f-A-f-C-4-A). Більш складний тип рондо має будову АВАСАВА (A-f-B+A-fC-f-A+B-j-A), 3 повторенням проміжної частини В перед кінцем. У формі рондо написані "Рондо Фарлафа" з опери Глінки "Руслан і Людмила", "Турецьке рондо" ("Турецький марш") Моцарта та інші.
Варіаційна форма (варіації) полягають у тому, що тема, ви-ЙІалена просто і стисло у закінченій простій двочастинній або аричастинній формі, пізніше видозмінюється, тобто за нею йде ряд варіацій у будь-якій кількості. Кожна варіація найчастіше відповідає темі за своєю будовою; спосіб же викладу, засоби виразності і характер музики змінюються. Отже, кожна варіація чимсь відрізняється від попередньої. В цій формі здійснюється і контрастність, і повторність, тому що кожна варіація дає якесь повторення елементів теми і в той же час створює контраст і до теми, і до інших варіацій. Ближче до теми стоять перші й останні варіації, середні - більш віддаляються від неї.
У вокальній музиці ми часто зустрічаємо варіаційність у супроводі, тобто при більш або менш точному повторенні: мелодії фортепіанний або оркестровий супровід змінюється у відповід-ибсті із зміною тексту/ Прикладами цього можуть бути "Персидський хор" з опери Глінки, "Руслан і Людмила", пісня Вар-лаама "Як у городі було, у Казані" з опери "Борис Годунов> Мусоргського і пісня Марфи "Виходила молоденька" з опери "oХованщина" Мусоргського або дитячі пісні - "Тень-тень-поте-тень" В. Каліннікова, "Зозуля" Арійського.
Складнішими є форми циклічні, що складаються з кількох самостійних частин, об'єднаних загальним задумом, загальним змістом. До них відносяться сюїти, сонати і симфонії.
Старовинна сюїта являє собою послідовність кількох танців. З XIX ст. сюїта стає не обов'язково танцювальною: зміст частин в ній стає дуже різноманітним, порівнюються звичайно частини, контрастні за характером.
У сонаті - в творі для одного або двох інструментів,- як і в кожній циклічній формі, також міститься кілька частин (звичайно три або чотири), що йдуть у певному порядку. Перша і остання частини швидші, а середня - повільна. Якщо в сонаті чотири частини, то після другої, повільної йде частина танцювального характеру (менует, скерцо, вальс).
Перша частина в сонаті пишеться у формі сонатного а л е г-р о. В ньому три частини - експозиція, розробка і реприза. В експозиції проходять всі основні образи першої частини сонати. Основні з них - головна і побічна теми - різні за характером, іноді різко контрастні і обов'язково викладені в різних тональностях.
Після експозиції йде розробка, в якій ті самі теми набувають розвитку: проходять у великих тональностях і іноді не цілком, а невеликими відрізками. Вся розробка створює враження нестійкості, напруженості, боротьби і приводить до репризи, в якій повторюється експозиція більш або менш точно, але вся в основній тональності (соната класичного періоду). Сонатне алегро, як і*вся соната цілком, відкриває широкі можливості для композитора у створенні великих творів, що виражають глибокі ідеї. Тому сонатна форма, яка виникла в середині XVIII ст., безперервно розвиваючись, зберегла своє провідне значення і досі. У сонатній формі звичайно пишуться сонати, симфонії, тріо, квартети, концерти та інші ансамблі.
Симфонія - це великий твір для симфонічного оркестру, один з найзначніших жанрів інструментальної музики. Великими творцями симфонічної музики були Моцарт, Бетховен, Брамс, Чайковський. Визначними радянськими симфоністами є Мясков-ський, Прокоф'єв, Шостакович.
Концерт - великий твір для солюючого інструмента у супроводі оркестру, звичайно побудований у формі сонати. В концерті часто зустрічається вставний номер віртуозного характеру, побудований на основному тематичному матеріалі концерту, який соліст виконує без супроводу оркестру; цей номер називається каденцією. Кращими концертами, що найчастіше виконуються, є фортепіанні концерти Чайковського, Paxманінова, Бетховена, Шопена; скрипкові - Чайковського, Глазунова, Бетховена, Мендельсона. Серед концертів радянських композиторів виділяються твори Хачатуряна і Косенка.
Квартет, тріо і квінтет - великі інструментальні твори у сонатній формі. Найзвичайніший склад їх такий: квартет - дві скрипки, альт і віолончель; тріо - фортепіано, скрипка і віолончель; квінтет - склад квартету з додатком фортепіано. Бувають і духові ансамблі, наприклад, квартет флейти, гобоя, кларнета і фагота.
Як інструментальна, так і вокальна музика дуже різноманітні за жанрами, тобто за видами і типами. Поряд з такими великими творами, як опера, балет, симфонія, соната, концерт,увертюра, квартет, існують невеликі твори, зокрема такі, як ноктюрни, баркароли, прелюдії, романси і пісні, а також танцювальні форми вальса, мазурки, полонеза, менуета,
Loading...

 
 

Цікаве