WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Завдання і зміст музичного виховання. навчання співу. про дитячі гол - Реферат

Завдання і зміст музичного виховання. навчання співу. про дитячі гол - Реферат

наприклад, дикції діти співають добре, а під час виконання пісні дикція виходить незадовільна.
Спів без супроводу (а-капела). Хорове мистецтво розглядається здебільшого як спів без супроводу. Народні пісні у справжньому вигляді також співаються здебільшого без супроводу. Саме такий спів і повинен увійти в основу шкільного співу.
Під час співу а-капела голос не заглушується інструментом, краще чути нечисту інтонацію. Спів а-капела розвиває слух школяра більше, ніж спів із супроводом. Тут йому більше доводиться контролювати свій спів, більше стежити за співом товаришів. Учні не надіються на підтримку інструмента, вони повинні співати самостійно, впевнено, без супроводу. Дома, під час перерви або на прогулянці діти співатимуть вільніше, а це має величезне виховне значення.
З І ж класу слід навчати дітей співати без супроводу. Наявність інструмента в школі допомагає вчителеві в роботі, дає змогу виконувати пісні, написані з супроводом, та інструментальні твори. Проте відсутність інструмента в школі не виключає можливості викладання співу.
Досить важко дати правильний тон на слух, без інструмента. В таких випадках зручно користуватися камертоном. Камертони бувають настроєні на звук до або ля. Кожна музично грамотна людина може від даного звука знайти будь-який потрібний звук і, таким чином, дати тон. Рекомендується проспівувати без супроводу і ті пісні, що написані для виконання з супроводом^
Навчання двоголосного співу. Дитячий хор може бути одноголосним(унісонним), двоголосним, триголосним і чотириголосним. У початковій школі діти співають на один і на два голоси. У хоровому гуртку IV класу можливий і триголосний спів.
Двоголосний спів складніший, ніж унісонний, зате він цікавіший і багатший за звучанням. Він розвиває в учнів слух, відчуття гармонії, привчає слухати один одного, самостійно вести свій голос.
Величезна кількість народних пісень співається на два-три голоси. Багато хороших пісень для дітей молодшого віку написані на два голоси. Двоголосся у навчанні співу в початковій школі обов'язкове. Досвід показує, що двоголосся дається дітям легко, якщо підготувати їх до цього і якщо добре підготується до цих занять сам учитель.
Уже на початку другого року навчання можна приступити до співу двоголосних пісень. У І класі цього робити не рекомендується, тому що спочатку треба дати дітям початкові навики правильного співу в один голос. Приступити до двоголосся можна лише тоді, коли діти співають більш або менш злагоджено, чисто.
До навчання двоголосного співу ми підходимо поступово, спочатку привчаючи дітей чути два голоси, самостійно вести свої партії. Починати слід з невеликих вокальних вправ. Наприклад, всі діти співають звук ля, а потім фа першої октави; далі пропонується одній половині класу співати ля, а другій - фа з запізні-лим вступом. Виходить терцієве звучання. Коли діти навчаться виконувати дану вправу, можна співати цю терцію, вступаючи одночасно у спів і вслухаючись у те, як вона звучить. Настроювати терцію слід чисто - так, як настроюють інструмент. Учитель при цьому допомагає голосом або на інструменті тій групі, яка співає нестійко, невпевнено або нечисто. Вправи бажано варіювати, наприклад, починати з різних звуків, мінятися партіями і т. ін.
Над попередніми вправами треба попрацювати кілька уроків, поки діти не засвоять їх. Далі можна приступити до розучування найпростішої двоголосної пісні, наприклад, "Как пошли наши подружки". Учитель співає або грає мелодію, а потім грає її в двоголосному викладі або ж співає мелодію, а грає другий голос. Учитель звертає увагу дітей на те, що тут звучать два різні голоси і що двоголосність у співі красивіша, ніж одноголосність.
У згаданій пісні голоси рухаються весь час паралельно, в терцію. Але вже наступна пісня може містити в собі елементи протилежного руху. Така пісня трохи складніша і вимагає від дітей більшої підготовки та самостійності в співі.
Пісня "Здрастуй, гостя зима" зручна тим, що в ній тільки частково є двоголосся, причому воно з'являється спочатку в паралельному русі, а потім у протилежному. Згодом діти без особливих зусиль переходять до таких пісень, як "Виноград в саду цветет" і т. п. Над двоголосним співом треба працювати терпеливо, не поспішаючи і систематично. Для закріплення двоголосного співу корисно співати канони. Обидва голоси співають одне й те саме, але починають співати в різний час. Спів канонів привчає дітей до самостійного співу своєї партії, вносить різноманітність у роботу, пожвавлює її. Є спеціально написані канони. Деякі одноголосні народні співи можна виконати також у вигляді канонів, наприклад, "Пойду ль я, выйду ль я".
Спів на два голоси аж ніяк не виключає одноголосного співу,1 особливо в перші роки навчання. Не можна обмежитись тільки двоголосними піснями лише тому, що є багато хороших пісень для дітей цього віку, написаних для одного голосу. Перекладати їх на два голоси не завжди зручно і доцільно. Крім того, необхідно весь час повертатися до одноголосного співу, щоб зміцнити ансамбль і лад унісонного співу, більше уваги приділяти якості звука і виразності виконання.
У III і IV класах двоголосний спів повинен переважати над одноголосним.
На початку навчання необов'язково ділити дітей за голосами. Можна поділити клас просто на дві групи. При співі двоголосних пісень учні міняються партіями, по черзі співають партії першого і другого голосу. Початкові двоголосні пісні настільки прості і вузькі за діапазоном, що такий спів не викличе в дітей великих зусиль і, отже, не завдасть шкоди голосові, а користь буде безперечна: такий спів розвине їх слух і самостійність '.
В навчальній роботі з дітьми широко практикується спів індивідуальний, або соло. Учитель перевіряє, чи правильно співає окремий учень, правляє його. Окремо співають слабі учні, а також кращі учні, показуючи приклад іншим. Слухаючи окремих учнів, клас усвідомлює їх недоліки, позитивні якості, підвищує вимоги до власного співу. Кращі учні можуть бути заспівувачами у хорі. Заспівувачі можуть чергуватися в різних піснях і навіть в одній, наприклад, у різних куплетах.
Під час шкільних свят часто випускають співаків-солістів, але це далеко не завжди корисно. У великому приміщенні, перед великою аудиторією маленькі співаки, бажаючи, щоб їх почули, починають співати напружено, надто голосно. Тому до виступів дітей треба ставитись з великою обережністю, не зловживати цим, випускати дітей перед невеликою аудиторією, у невеликому приміщенні і не часто. Краще всього практику,в/ати спільні виступи двох-трьох учнів (маленький унісонний ансамбль).
Loading...

 
 

Цікаве