WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → M. І. Глінка (1804—1857 pp.) - Реферат

M. І. Глінка (1804—1857 pp.) - Реферат

характеристиками головних дійових осіб в опері е арії, серед яких особливе місце за значенням і глибиною емоціонально-виразного змісту займає арія Сусаніна в четвертій дії - "Чують правду" і романс Антоніди в третій дії "Не об тім журюсь, подруженьки".
Цікавим виявом музичного драматизму в цій опері є протиставлення музичних характеристик двох сил - сили російського народу і сили польської шляхти. Музична мова всіх російських персонажів грунтується на типових рисах російської народної пісні; польські сцени в опері відповідно пов'язані з польською національною музикою, головним чином танцювальною.
В основу другої дії - "польського акту" - покладені полонез, мазурка, епізодично поданий і краков'як; у третій дії і особливо в четвертій полонез і мазурка є лейтмотивами поляків і зазнають складних та різноманітних змін, залежно від того чи іншого драматичного становища.
В другій дії мазурка являє собою зразЬк стрімкого, блискучого веселого танию.
В четвертій же дії, у сцені в лісі вона набуває суворого, напружено трагічного характеру.
Велике місце в опері займає мелодичний речитатив, який Глінка робить основою драматичного руху, наприклад, у першій і третій діях.
Закінчується опера знаменитим заключним хором "Слався, слався", чудовим своїм світлим, життєрадісним характером. Хор передає патріотичне піднесення і радість російського народу, який вигнав ворогів з рідної землі.
Мелодія цього хору близька до мелодії відповіді Сусаніна ворога м у третій дії, коли у відповідь на їх умовляння він урочисто говорить про могутність своєї вітчизни і про свою відданість їй. Таким чином, Глінка підкреслює, що перемога пов'язана з героїчним вчинком Сусаніна і що урочистість і радість е виразом слави герою.
Опера "Руслан і Людмила". Опера "Руслан і Людмила" від-різняється-за своїм змістом і характером музики від першої опери Глінки і являє собою зразок російської епічно-казкової опери, їй властива деяка уповільненість у розгортанні дії, зіставлення окремих мальовничих картин, в центрі яких завжди поставлений той чи інший людський образ. Для змалювання цього образу
Глінка створює виняткову за яскравістю і глибиною музику. Наприклад, у другій дії подано зіставлення трьох музичних образів: у першій картині - чарівника Фіна (балада), у другій - боязливого і хвалькуватого Фарлафа (рондо) і в третій - героя-богатиря Руслана (арія).
Цікаво змальовує Глінка фантастичний світ. Фантастичні образи схарактеризовані в нього здебільшого оркестром. Так, всі репліки Наїни подані речитативом при дуже великій ролі оркестру, а образ Чорномора цілком показаний в оркестрі, головним чином у знаменитому "Марші Чорномора".
У характеристиках людських почуттів героїв опери провідним елементом є виразність вокальних партій (Руслан, Людмила, Горислава, Ратмір).
(Композиція опери відзначається стійкістю і закінченістю музичної форми: починається і кінчається опера величними сценами торжества; основною формою вираження в них є різноманітні щодо характеру, близькі до народних пісень хори. Наприклад, величальний хор у першій дії "Лель таємничий", хор "Ой ти, світ Людмило", заключний святковий, радісний хор у п'ятій дії і т. д.
Особливого значення набуває початок першої дії, який Глінка назвав інтродукцією. В інтродукції композитор геніально передав величний, урочистий характер старовинного билинного епосу з дуже колоритною фігурою древньоруського Бояна в центрі. Слова Бояна - "Вслід за добром журба прилине, журба - надія наших днів" - розкривають основну ідею опери. Музичною основою є билинно-розповідна тема Бояна; всі партії дійових осіб і хору в інтродукції являють собою варіацію на цю тему.
Найвизначнішим в опері є образ Руслана. В його великій арії, тцо являє собою цілу сцену, Глінка створює образ руського богатиря, який поєднує в собі мужність, суворість з м'якістю і сердечністю. Великої сили в арії Руслана досягає мелодичний речитатив (вступ "О поле, поле").
Любов Руслана до Людмили відображена у ліричній темі "О Людмило", використаній Глінкою і в увертюрі.
Войовничий, героїчний характер добре переданий маршо-подібиим рухом на початку арії "Дай, Перун, булатний меч, мені з руки".
Образ Людмили показаний в опері по-різному: ніжність, задушевність, кокетливе лукавство і радість, характерні для її каватини та арії у першій дії, змінюються журбою, тугою І рішучістю в четвертій дії (в саду Черномора).
Витязі Фарлаф і Ратмір схарактеризовані контрастно. Фар-лаф - комічний образ боягуза і хвалька, який зарані справляє свою нездійснену перемогу (рондо 2-ї картини 2-ї дії "Близько уже перемога моя"), Ратмір - глибокий образ пристрасного східного витязя (арія в третій дії "І дня жару змінила ночі тінь").
Персидський хор з 3-ї дії побудований на азербайджанській народній мелодії. Під час повторення мелодії оркестровий супровід варіюється.
Дуже барвистою і багатою за різноманітністю музичних образів є 4-а дія (царство Черномора) -хід Чорномора, танці і битва Руслана з Черномором. Центральним образом у показі фантастичної сторони опери є злий Чорномор. Його характеристика найповніше подана у сцені викрадення і в марші.
В оперу "Руслан і Людмила", так само як і в оперу "Іван Сусанін", Глінка ввів танцювальну музику, зокрема лезгинку, в якій він використав народні мелодії.
Велике значення в опері "Руслан і Людмила" має увертюра, в якій з величезною силою виражено почуття радості, торжества доброго, світлого начала. Увертюра побудована на розвитку двох контрастних тем: теми заключного хору з 5-ї дії - святко-вої, радісної, бурхливої і ліричної теми-ніжної мелодії з арії Руслана "О Людмило".
"Камаринська". У симфонічній фантазії "Камаринська" Глінка використав дві народні пісні: повільну, протяжну, весільну пісню "Із-за гір, гір високих" і швидку, веселу танцювальну "Камаринську". Використовуючи прийоми варіювання, властиві народній пісні, Глінка розцвічує звучання симфонічного оркестру характерною підголосковою поліфонією і майстерним наслідуванням звучання народних інструментів. Завдяки багатству, винахідливості, новизні у розвитку, розробці цих контрастних тем, завдяки барвистості і в той же час прозорості оркестрового звучання "Камаринська" набула великого -значення в мистецтві, справивши значний вплив на наступний розвиток російської симфонічної музики.
Згодом всі глінківські прийоми тематичного розвитку івикористання та поєднання оркестрових інструментів стали зразком для багатьох російських композиторів.
Романси. У творчості Глінки велике місце займають романси, він написав понад 60 романсів. Порівняно з попередниками і багатьма його сучасниками у Глінки ми бачимо велику різноманітність тематики, тісний зв'язок між музикою і словом і велику виразність фортепіанного супроводу. Велику роль у виразності вокальної творчості Глінки відіграло те, що він був чудовим співаком і педагогом-вокалістом.
Ряд романсів великий композитор написав на вірші Пушкіна. Серед них слід згадати "Не співай, красуне", "Нічний зефір", "В крові горить вогонь бажання", "Я пам'ятаю мить чудову", "Адель", "Мері", <"Я тут, Інезілья", "Де наша рожа", "Заздравний келих". Найбільш відомими романсами Глінки є "Я пам'ятаю мить чудову", "Не спокушай мене, благаю", "Сумнів", "Жайворонок", "Венеціанська ніч", "Нічний огляд", "Попутна пісня" та ін.
Значення творчості Глінки в історії російської музики винятково велике. Глінка є творцем першої національної патріотичної опери. Основними рисами творчості Глінки є народність і реалізм. Вся його творчість пов'язана з російським народом, з його думками і переживаннями.
Loading...

 
 

Цікаве