WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → M. І. Глінка (1804—1857 pp.) - Реферат

M. І. Глінка (1804—1857 pp.) - Реферат


Реферат
на тему:
M. І. Глінка (1804-1857 pp.)
Михайло Іванович Глінка народився 1804 р. в Смоленській губернії. Дитячі і юнацькі роки Глінка провів у маєтку своі'х батьків. Близьке знайомство з народною піснею і кріпосним оркестром справили великий вплив на його дальший розвиток. Завдяки цьому Глінка познайомився з оркестровими інструментами, з різноманітними народними піснями в оркестровому звучанні, а також з музикою іноземних композиторів. З 11 років Глінка навчався гри на фортепіано, він виявив великі здібності і палку любов до музики. "Музика - це душа моя", говорив він.
13 років Глінку відвезли до Петербурга, де він вчився в благородному пансіоні при Педагогічному інституті. У благородному пансіоні Глінка провчився 4 роки, не перериваючи занять музикою; він брав уроки фортепіанної гри, трохи займався співом, вивчав теорію музики. В цей час Глінка почав свої перші композиторські спроби і настільки вдало, що незабаром після закінчення пансіону здобув славу талановитого піаніста-імпровізато-ра:і молодого композитора.
Під час дальшого перебування в Петербурзі Глінка зблизився з групою молоді, серед якої були великі аматори музики. Він пише цілий ряд вокальних творів, зокрема романси "Не спокушай мене, благаю", "Ой ти душенька, красна дівиця", "Ой ти, ніч ти, ніченька" та ін.
У 1830 р. Глінка їде за кордон, де проводить майже 4 роки, з них 3 роки - в Італії. Він грунтовно вивчає італійську оперу, особливо мистецтво bel canto (гарного співу). За кордоном він написав чимало творів, які були видані в Італії. Потім Глінка відчув розчарування і невдоволеність своєю творчою роботою. У 1834 р. він повертається в Росію і починає працю над своєю першою великою національною оперою "Іван Сусанін". Глінку захопив драматизм сюжету і можливість широкого показу життя та почуттів свого народу. В основу музики Глінка поклав характерні риси російської селянської пісні. Завдяки цьому опера набула глибоко народного характеру.
Опера "Іван Сусанін" була прийнята до постановки. В кінці 1836 р. відбулося перше її виконання. Зовні успіх опери був досить великий. За бажанням царя Миколи І опері було дано іншу назву - "Життя за царя". Проте музика опери лишилась чужою і незрозумілою придворній, аристократичній публіці і викликала зневажливу оцінку - "кучерської музики". Це пояснювалося тим, що публіка звикла переважно до італійської опери, а музика Глінки, як глибоко народна, не могла сподобатись їй. Чужим для цього роду публіки був і зміст опери, в якій вперше на сцені придворного театру були показані народні образи.
Після постановки "Івана Сусаніна" Глінка протягом найближчих кількох років провадить інтенсивну діяльність як музи-кант-педагог і як композитор. Педагогічну діяльність Глінка вів у придворній співацькій капелі, де протягом кількох років викладав співи. Після залишення капели Глінка поряд з композиторською діяльністю продовжував педагогічну роботу із співаками-аматорами та професіоналами. В цій галузі він дав так багато цінного, що його можна вважати одним із засновників російської вокальної школи. Поряд з постановкою голосу багато уваги приділяв Глінка свідомості і виразності виконання.
Поступово композитор відходить від придворного,- велищ-світського товариства і зближається з колом літераторів, поетів, художників, які збиралися в його друга - поета Кукольника. В ці роки Глінка створює більшість своїх кращих творів: музику до трагедії Кукольника "ІКнязь Холмський", "Вальс-фантазію" для симфонічного оркестру, більшість з своїх кращих романсів, зокрема романс "Я пам'ятаю мить чудову", і оперу "Руслан і Людмила".
Сюжет поеми Пушкіна "Руслан і Людмила" привернув увагу Глінки ще в 1836 р. Глінка розповів Пушкіну про свій намір використати поему для написання опери. Великий поет зацікавився, цим і хотів внести зміни в поему, щоб зробити лібретто, але смерть перешкодила йому здійснити цей задум.
У 1842 р. опера "Руслан і Людмила" була закінчена, прийнята до постановки, і рівно через шість років після перыш постановки "Івана Сусаніна" петербурзька публіка почула новий, геніальний твір Глінки. Проте дивовижна чарівність цієї опери - новизна її музичної мови, глибока народність, багатство мелодії і оркестрових барв - все це залишилось зовсім незрозумілим для більшості тодішньої публіки.
Глінка сприйняв невдачу дуже хворобливо. Він починає думати про від'їзд за кордон. Здійснити йому це вдалося в 1844 р. Майже рік прожив Глінка в Парижі, де вперше виконувались в симфонічних концертах уривки з його опер. Потім два роки він пробув в Іспанії, куди його привабила багата і своєрідна іспанська народна музика. Уже в Іспанії Глінка створив одну з своїх чудових іспанських увертюр на народні танцювальні теми - "Арагонську хоту" 1. У 1848 р. Глінка повернувся на батьківщину, але наступні десять років він провів у постійних переїздах. Ніде він не знаходив собі спокою, весь час відчував невдоволеність і гніт суворої тодішньої російської дійсності. Цілковите нерозуміння і невизнання публікою його музики, відсутність підтримки його високого творчого завдання - створення національної російської музики - все це пригнічувало Глінку і викликало занепад сил і енергії. За цей період Глінка написав іспанські увертюри "Ніч в Мадріді" і симфонічну фантазію на дві російські теми "Камаринська".
В останні роки життя Глінка зблизився з групою молодих музикантів, серед яких велику роль почали відігравати Балакірєв, брати Стасова і Серов. Спілкування з молодими, сповненими ентузіазму музикантами, натхненими ідеєю розвитку свого національного музичного мистецтва, вселяло Глінці віру в майбутнє російської музики. В особі молодого Балакірєва Глінка бачив свого наступника і продовжувача.
У 1856 р. Глінка знову виїхав у Берлін, де й помер у 1857 р. Прах Гліики був перевезений у Петербург.
ТВОРЧІСТЬ М. І. ГЛІНКИ
Опера "Іван Сусанін". Сюжет опери "Іван Сусанін" запозичений з російської історії початку XVII ст. В основі сюжету 1 покладено подвиг російського селянина Івана Сусаніна, який поліг смертю хоробрих у боротьбі за незалежність батьківщини. Спочатку передбачалось, що лібретто до опери писатиме В. А. Жуковський. Однак пізніше його написав барон Розен, який надав йому офіціального, монархічного характеру. У 1839 p., під час відновлення постановки опери у Великому театрі у Москві поет С. Горо-децький написав новий текст до опери. Глибоко народний образ С'усаніна чудовий своею життєвістю і правдивістю. Все життя Сусаніна якнайтісніше пов'язане з життям народу. Опера пройнята високими почуттями патріотизму і самовідданості.
Велике місце в опері займають народні сцени. Хор селян "Краю рідний мій!", побудований на широкій, протяжній мелодії, е музичним виразом основної ідеї опери. В цій мелодії відображені і скорбота народна, і самовіддана любов до вітчизни. Мелодія хору повторюється у партії Сусаніна, набувши значення лейтмотиву 2 любові до вітчизни.
Всі хори в опері пов'язані з різними моментами життя народу, в них яскравовиявлена своєрідність селянських пісень. Для прикладу наведемо весільний хор дівчат, подруг Антоніди, "Розгулялися, розливалися" з його характерним п'ятичастковим розміром, типовою широчиною інтервалів, злиттям голосів в унісони в кінці фраз, своєрідним поєднанням мажору і паралельного мінору.
Характерні також хори - жіночий ("Веснянка") і хор веслярів в інтродукції першої дії.
Народний характер мелодії виявляється у Глінки і в ряді сольних номерів його опери, наприклад, у пісні Вані на початку третьої дії, в якій він використовує інтонації побутової російської пісні.
Музичними
Loading...

 
 

Цікаве