WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Методика роботи над п’єсами - Реферат

Методика роботи над п’єсами - Реферат

ладово-гармонічні основи даної п'єси.
Для розкриття худож. змісту п'єси суттєву роль має вияснення її жанру. Це дає деяку характеристику музики: колискова, серенада, танець, пісня, романс, марш, ноктюрн, пастораль.
Проникнення в зміст твору передбачає аналіз структури, особливості його мелодії, поліфонії, ладової та гармонічної мови, фактури, динаміки.
Одночасно з тим, учень повинен "самостійно" або з допомогою пед. розібратися ваплікатурі, доповнити, змінити її якщо потрібно, якщо відсутня - розставити її. Розшифрувати точно мелізми.
Педагог повинен постійно слідкувати за тим, щоб учневі було все до найменших деталей зрозуміло: що твір прекрасний в цілому, гарний й кожний своїй деталі, що кожна має логіку, виразовість, так як вона являється органічною частиною цілого - (нейгауа).
Пояснити учневі чому і як вживати педаль. Навчити чути результат педалі в п'єсі. А не вказувати де брати, або знімати. Апелювати весь час до слухового контролю.
Якщо перший етап роботи над п'єсою є короткий і в основному проходить під керівництвом педагога, то основою ІІ етапу (робота над деталями) - являється домашня робота.
Нейгауа вважає основою домашньої роботи раціон, метод умілого дроблення матеріалу при кінцевому збиранні. Він пише: - "Після тимчасового дороблення живої муз. матерії на "молекули" і "атоми" - вони - ці частини після відповідної обробки повинні знову стати живими членами муз.організму... Ціле засасується по частинах".
На цій стадії вивчення муз.твору, учень інтуїтивно, або свідомо, самостійно, або з допомогою пед. вибирає технічні навики, працює над трудними у вузько технічнім і художнім відношенні місцями. Продумує виконання деталей і намагається втілити задумане, - відшліфовується техніка і художній образ п'єси.
Працюючи по черзі над деталями, при правильно організованій роботі, учень повинен відчувати основний "тон" твору - як віддалений фон - інакше він втратить контакт з цілим.
Можна відмітити ряд суттєвих компонентів у роботі на ІІ стадії: це поділ п'єси на окремі частини по горизонталі і вертикалі. Звідси по горизонталі: робота над мелодією, над її виразністю, намічення інтонаційних точок у розвитку мелодичної лінії, знаходження головної кульмінації твору. Робота над фразуванням, цезури.
По вертикалі: ведеться робота над партією баса. Як гармонічною основою озвучення п'єси, активізація слухового контролю на виразові моменти ладових та гармонічних змін.
Доцільним є програвання цілої п'єси і окремих її елементів у повільному темпі. При такому заповільненому темпі потрібно кожну деталь виконувати рельєфніше, збільшуючи при цьому динамічні відтінки.
Якщо учень при повільній грі лише збільшує протяжність нот, а грає непродумано, без динаміки, фразування та слухового контролю, т така гра є безрезультатна, механічна і ніякої не приносить користі.
Запорукою успіху гри в повільному темпі є повна зосередженість слуху, максимальна зібраність уваги.
Щоб учень не втратив зацікавленості до п'єси, щоб не поблід художній образ в його уяві, треба час від часу переграти п'єсу у відповідному до характеру музики темпі, відсвіжити її.
Роботу над окремим частинами муз.твору учень повинен довести до найбільш можливої досконалості. Тільки в цьому випадку робота над окремими деталями принесе користь.
Особливої уваги потребують початок і кінець п'єси, значення яких часто недооцінюється не тільки учнями.
П'єсу почату не в належному характері і не у властивому темпі дуже трудно під час виконання переключати на інший лад. Вдало придумана кінцівка може зовсім по новому освітлити інтерпретацію цілої п'єси.
Необхідно привчати учня ставити перед собою конкретні завдання, констатувати свої невдачі та успіхи, що сприяє виконання самостійності в роботі.
На ІІ стадії роботи над п'єсою учень запам'ятовує її. Лише тоді, коли учень може виконати п'єсу напам'ять, може бути мова про творче виконання.
Значення п'єси напам'ять не означає, що потрібно постійно працювати над нею без нот. Учень повинен розуміти різницю між роботою над муз.твором і виконанням його. Робота звичайно проводиться по нотах, виконання - напам'ять.
Для закріплення в пам'яті п'єси, ми вимагаємо від учня: уміння почати п'єсу з будь-якого місця, уміння програти п'єсу напам'ять, в дуже повільному темпі, уміння програти напам'ять окремо партії мелодії та акомпанементу.
Лише після того, як учень оволодів п'єсою, тобто елементарно зрозумів зміст виконуваної музики, попрацював над деталями, оволодів п'єсою технічно та грає її напам'ять - лише тоді починається глибока художня робота над муз.твором.
Наступає черга ІІІ заключної стадії - роботи над твором в цілому.
Учень програє п'єсу від початку до кінця в темпі, педагог мімікою та жестикуляцією намагається емоційно настроїти учня на даний музичний образ.
Збирання п'єси в єдине ціле "єдиного подиху" потребує відповідного часу, неодноразових програвань її, як цілої так і по частинах.
Чим довша п'єса, складніша, тим більшу кількість разів потрібно її грати.
П'єски в перших класах школи відносно короткі і не складні - можна програвати в темпі рідше. Ці програвання повинні проходити не лише в темпі, але й в повну душевну силу, так як на концерті при наявності уявних слухачів.
Такі програвання п'єси в скорому темпі часто проводить до "загравання" її. Щоб цього не сталось, необхідно систематично повертатися до гри в повільному темпі, особливо тоді, коли виконання стає менш чітким та менше впевненим.
Коган називає таке повертання до гри в повільному темпі "прочисткою".
Чергування скорих програвань з повільними - необхідна умова до того, щоб довести п'єсу до завершеності. Якщо таки "загравання" вже сталося, то необхідно вияснити, що конкретно перестало виходити і попрацювати детально над цим місцем повільно і окремими руками.
В цей твір якби "дозріває" внутрішньо, результати пройденої раніше роботи синтезуються.
В кінці роботи над твором дуже корисно заставити учня виконати вивчену п'єсу перед невеликою аудиторією, перед товаришами, знайомими. Можна навіть зробити після програвання маленьке обговорення з учнями свого класу. Таке виконання вимагає від учня концентрації уваги і відповідальності, воно є прекрасним тренуванням волі і витримки перед публічним виступом.
Використана література
1. Г.Нейгауз: "Про мистецтво фортепіанної гри".
2. А.Алексєєв "Методика гри на фортепіано".
3. Б.Милич "Виховання учня-піаніста".
Loading...

 
 

Цікаве