WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Особливості творчого стилю Сергія Сергійовича Прокоф’єва та їх вираження у сонатному жанрі - Курсова робота

Особливості творчого стилю Сергія Сергійовича Прокоф’єва та їх вираження у сонатному жанрі - Курсова робота

творчість та піанізм Прокоф'єва, намагатимусь обмежити вираження своїх суб'єктивних емоцій репліками об'єктивності суджень. Адже і сам Прокоф'єв любив не стільки себе в мистецтві, скільки мистецтво в собі...
Фортепіанна творчість Прокоф'єва - одна з найбільш цікавих сторінок його праць. Відомо, що композитор був виключно своєрідним піаністом-віртуозом, що він чудово відчував інструментальну специфіку фортепіано. З великою майстерністю втілював Прокоф'єв свої оригінальні художні задуми в новаторському фортепіанному письмі і самобутньому піанізмі. Прокоф'єв - творецьфортепіанних творів і Прокоф'єв-піаніст - невіддільні один від одного, і правильно зрозуміти ці явища можна лише в їх взаємозв'язку. В цьому відношенні образ Прокоф'єва особливо асоціюється з О.Скрябіном, специфіка творчості і піанізм якого також надзвичайно тісно пов'язані одне з одним.
Схожі явища зустрічаються і в інших, близьких музиці видах мистецтва. Пригадаєм, наприклад, художній образ Володимира Маяковського - поета і читця-декламатора. Ці дві грані творчої особистості Маяковського - "творча" та "артистична" взаємозбагачували і доповнювали одна одну. Порівняння Прокоф'єва з Маяковським має конкретне пояснення, так як у обох художників в юності було досить багато спільного. Їх об'єднувало мужнє, активне, динамічне світосприйняття, експериментальне і новаторське відношення до художньої творчості. Вони не уникнули навіть однакових помилок, що основним чином стосувалися питання взаємозв'язку традицій і новаторства в мистецтві.
Маяковський писав: "Мені ближче Прокоф'єв дозакордонного періоду, Прокоф'єв стрімких грубих маршів".
Прокоф'єв творив для фортепіано, за невеликими виключеннями, все своє творче життя. В фортепіанному письмі викристалізувався його індивідуальний стиль, особливості його почерку. Його перші фортепіанні опуси відносяться ще до дитячих років, а останні були створені в період важкої хвороби, на межі самої смерті.
Внесок композитора в фортепіанну музику величезний: 5 концертів з оркестром; 9 сонат; 3 сонатини; близько 75-и оригінальних п'єс і в тому числі 6 фортепіанних циклів і 50 транскрипцій, головним чином своїх же оркестрових творів.
Фортепіанні твори Прокоф'єва відкрили новий розділ не лише в російській, але і в світовій фортепіанній творчості. Композитор показав багаті можливості музики для цього інструменту на шляху взаємовпливу жанрів. Так, наприклад, вплив симфонічної, а особливо театральної музики на фортепіано, ні в кого не виявися таким благотворним, як у Прокоф'єва, і в той же час фортепіанний жанр зберіг свою інструментальну специфіку.
Композитор вніс освіжаючий і життєстверджуючий елемент в піаністичну культуру ХХ століття, вніс в неї "відчутну" конкретність і дієвість, світло і радість, юнацький запал. Енергія в ранній фортепіанній музиці Прокоф'єва, м'які, глибоко людські, часом ніжні, а в більшості строгі ліричні риси, стали конкретними витоками втілення оптимістичної і мужньо гуманістичної образності в фортепіанній творчості.
В значній частині своїх творів Прокоф'єв опирається на російські народнопісенні основи і "кучкістські" традиції. В немалій мірі він перейняв і ряд рис європейської музичної класики XVІІІ і початку ХІХ століть, особливо творчості Й.Гайдна і раннього Л.Бетовена (частково Д.Скарлятті). Але завжди Прокоф'єв залишався вірним своєму творчому принципові: опиратися на традиції лише для подальшого руху вперед, по-новаторськи переосмислювати їх і залишатися до кінця художником свого часу і своєї землі.
"Пошук музичної мови - це нелегка, але благородна мета, - писав композитор. - Лише взявши приціл вперед, в завтрашній день, ви не залишитесь позаду, на рівні вчорашніх вимог".
Це постійне прагнення до сучасності штовхало Прокоф'єва на вічні пошуки, викликало його на шалену боротьбу.
"Він бореться попереду всіх нас", - говорив про Прокоф'єва Володимир Маяковський.
Прогресивні новаторські досягнення Прокоф'єва обумовили життєстійкість і безсмертя його фортепіанним творам.
Які ж основні найважливіші риси новаторства в фортепіанній творчості Прокоф'єва? Щоб зрозуміти їх, потрібно уявити собі з ясністю ті найбільш суттєві прогресивні естетичні припущення, які зумовили новий характер образності і, відповідно, нову мову його фортепіанних творів.
Однією з характерних рис передового мистецтва початку ХХ століття є своєрідний перелом в ньому поетики загостреного контрасту. Поетика контрасту в творчості художників цієї епохи містила в собі не лише конфлікт самих образів чи зіткнення емоційних антитез, але і їх надзвичайну взаємозалежність, взаємопроникність; і в цьому зображалося не тільки своєрідність сприйняття життя, але і в особливості відношення до мистецтва.
У Прокоф'єва поетика контрасту проявилася з дивовижною наочністю в різних сторонах його творчості, виказуючи в ньому єдність реалістичних і романтичних начал. Пригадати лише зіткнення його "зруйнованих", "варварських", жорстоких образів - з однієї сторони, і образів ранку і весни, світлої лірики, наївної дитячої безпосередності і чистоти - з іншої: "Наваждение" або "Сарказми", перша частина Сьомої або перша частина Шостої фортепіанних сонат, і з іншого боку - "Казки старої бабусі", ряд "тихих" ліричних "миттєвостей", повільні середні частини тих самих сонат. Дев'ята соната і динамічні "скіфські" образи бурхливої радості поряд з полярними споглядальними образами статичного "засинання" і завмирання, або з образами просвітленого смутку, що виросли в його фортепіанних творах, перш за все, з жанрового переосмислення театральної і кантатної творчості.
Прокоф'єв сміливо протиставляє образи реальні і казкові, піднесені і земні, трагічні і комедійні, наївні і саркастичні (або навіть демонічні), споглядальні і динамічні, образи зображальні і образи роздумів. Сміливо і гостро, особливо в сонатній творчості, композитор показує взаємозалежність всіх цих контрастних образів, висвітлюючи особливо характерні для нашого часу взаємопроникнення і взаємодію всіх різноманітних сторін життя, співставлення широко наспівної ліричної, часом підкреслено "висвітленої" мелодії, що коріннями своїми відходить в російську народну пісенність і класичні традиції російської лірики, і акордових гуркотів "над-fortissimo", прийомів гри martellato, довгих епізодів на гострих staccato і різких акцентуваннях, гармонічно жорстких, "завантажених" звукових комплексів, що виконують функцію затемнення тембрових плям.
Тенденція до посилення контрастного начала захоплює і форму. Вона виявляється і в середині циклу між його частинами, і в самих частинах крупних творів Прокоф'єва і в особливості в розділах сонатного allegro. Пригадується об'єднання його квадратно-симетричних структур з неврівноваженою, стихійною лавиною руху, що підриває пропорційність і врівноваженість цих структур. В значній
Loading...

 
 

Цікаве