WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Особливості творчого стилю Сергія Сергійовича Прокоф’єва та їх вираження у сонатному жанрі - Курсова робота

Особливості творчого стилю Сергія Сергійовича Прокоф’єва та їх вираження у сонатному жанрі - Курсова робота

фонічних нюансів і, одночасно, вражає багатством своїх тембрів. Замальовки звукових "одиниць" сприяють посиленню смислової виразності інтонаційного процесу. Мається на увазі графічність звуку та мовне фразування.
Звідси випливає і різноманітність в побудовах фраз.
Коротка фраза Прокоф'єва по своїй природі яскрава, дієва. Внутрішня цілісність фрази досягається деталізованою артикуляцією та акцентуацією, мінімальні прискорення (дозмістового центру) і сповільнення (в характері tenuto), темпові вичленення окремих фраз, а також особливість фонічного порядку - ліпка фрази в одній звуковій "площині" і акустично-коротка, ритмічна педалізація.
Внутрішньо інтонаційні засоби виразності Прокоф'єва творять афористично коротку фразу-думку, залишену зовнішнього захоплення і ефективної розмальовки.
Зміна фонічного рівня частіше всього співпадає з моментами вводу нових тематичних, фактурних або гармонічних розділів. Нерідко такі зміни торкаються, наприклад, лише одного з голосів.
Варто торкнутися і функції прокоф'євської педалі. Педаль зустрічається частіше коротка, строго лімітована, аніж довга; вона здатна миттєво наситити обертоновими призвуками співзвуччя-вертикаль. Від неї багато в чому залежить свіжіть звукових барв, їх чистота і визначеність, внутрішня наповненість. Ефективним є прийом в прокоф'євській творчості співставлення педальних побудов з суто безпедальними, яким він загострює контрастність "вогкого", "м'язистого" звучання з звучанням терпко-сухим, "кристалічним".
"В обсязі 7-и октав фортепіано поєднує в собі об'єм всього оркестру і 10-и людських пальчиків достатньо для втілення та відображення гармоній, які в оркестрі можуть бути передані лише поєднанням багатьох музикантів".
Цитуючи цей вислів Ф.Ліста, надзвичайно близький творчості Прокоф'єва, він продовжує і розвиває традицію симфонічної трактовки фортепіано, але вже в своєму власному прокоф'євському ключі. Його новації, в першу чергу, пов'язані з передачею ритмоінтонаційного і тембрового багатства оркестру. На відміну від лістівської симфонічної трактовки інструменту, прокоф'євська поєднує "концентроване повнозвуччя" (спосіб al fresco) з досягненням різко окреслених контурів музичного матеріалу творів (і по вертикалі, і по горизонталі). Використовуючи живописну термінологію можна сказати, що прокоф'євське al fresco ввібрало в себе елементи графіки.
Поряд з "графічним повнозвуччям" утверджується рівноправність всіх регістрів інструменту. Чіткість, прозорість звукового колориту, зіткнення звучань різних, часто крайніх регістрів, вібрація повітряного простору, чи навпаки - її розрядження, "спустошеність" - ось основні особливості прокоф'євського "фортепіанного оркестру".
Мистецтво новаторів завжди несподіване, воно вражає покоренням непоборного. Це пошук правди в музиці, композиції, виконавстві, інтерпретації. Саме ця основна скоринка творчості музиканта визначає живий зв'язок прокоф'євського напряму з високими традиціями минулого, з теперішнім життям і майбутнім світового музичного мистецтва.
Читаючи біографію Прокоф'єва, я помітила, що крайнощі в його музиці страшенно турбували сучасників, але поряд з цим їх заряджав його оптимізм і молодеча завзятість. Проте згодом на допомогу мені прийшов сам композитор: несподівано я наштовхнулась на аналіз основних шляхів, по яких розвивалася творчість Прокоф'єва.
Такими є "лінії творчості" композитора:
перша - класична - бере свій початок в ранньому дитинстві, коли Прокоф'єв слухав в виконанні матері сонати Бетовена;
друга - новаторська. Вона іде від знаменитої зустрічі з Танєєвим, коли той звернув увагу на "простенькі" гармонії юного композитора. Через декілька років після влучного зауваження Танєєва, "новизна" Прокоф'єва вже звертала на себе увагу. До цієї лінії композитор вже відносить відомі твори "Наваждение", "Скіфську сюїту". Назвавши цю лінію творчості "новаторською", Прокоф'єв висловився, мабуть, не зовсім вірно. Адже новаторство - пошуки нових шляхів - може виражатися не лише в ускладненні форми твору, але і в спрощенні її, якщо композитор ставить собі таку ціль. Так що цю лінію швидше можна назвати "винахідницькою";
третя лінія - токатна або моторна, що іде, ймовірно, від "Токати Шумана", яка справила на Прокоф'єва величезне враження, композитор вважав найменш цінною;
четверта лінія - лірична. Ось що про неї пише Прокоф'єв: "Спочатку вона з'являється як лірико-споглядальна, часом не зовсім пов'язана з мелодикою. Ця лінія залишалась непомітною або ж її помічали заднім числом. В ліриці мені на протязі довгого часу відмовляли зовсім, і тому вона розвивалася повільно. Зате в подальшому я звертав увагу на неї все більше та більше ".
Отже, головного таланту спочатку в Прокоф'єві не помітили, а, може, і не прагнули помітити. А саме в цій ліричній лінії, як в дзеркалі, відобразився сам Прокоф'єв. В цьому я ще більше переконалась, звернувши увагу на походження всіх перелічених композитором ліній його творчості. Всі, окрім ліричної, народжені в результаті сильних вражень дитинства і одержали з роками більш чи менш ґрунтовний розвиток. Ліричність, натомість, пробивалася з глибини душі.
"Прокоф'єв володіє даром свободи та легкості творчості. Він не надумує і не труситься над кожною темою. Він їх кидає щедро, пригорщами. Йому ніколи відшліфовувати або випилювати їх. Та й навіщо? Йому важливо утвердити свою бурхливу волю і висловити в музиці його жагу життя, здорову і модну, що йде напролом, та ні перед чим не зупиняється і не схиляється. Прокоф'єв - буян, але його буйство - радісне та заразне", - ось так писав про творчість Прокоф'єва в ті далекі роки В.Асаф'єв.
3. Прокоф'єв С.С. - основоположник напрямку у фортепіанному виконавстві ХХ століття
Про фортепіанну творчість і піанізм Прокоф'єва написано немало досліджень, критико-аналітичних статей і спогадів сучасників. Однак естетична оцінка ряду його фортепіанних творів і надалі продовжує бути предметом полеміки, приводом для зіткнення не лише індивідуальних поглядів і смаків, але і різних художніх тенденцій. "Спокій істини" поки що не торкнулись музики Прокоф'єва.
В той же час цікавість до Прокоф'єва, як художника, незмінно розширяється і поглиблюється. Оцінка і переоцінка творчості композитора стає все більш мотивованою, "доказаною". І це закономірно, тому Прокоф'єв - один з тих геніїв, на яких "працює час".
Основна мета моєї роботи - дати стислу характеристику головних естетичних стимулів композиторського і виконавського самовираження художника; дати загальне уявлення всіх його фортепіанних сонат і ґрунтовне висвітлення Третьої сонати ля-мінор, що на даний момент входить до мого власного репертуару, та їх значення в творчості Прокоф'єва, а також висвітлити самобутній образ Прокоф'єва-музиканта.
Не приховуючи своєї закоханості в фортепіанну
Loading...

 
 

Цікаве