WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Жіночі танці у процесі відродження української народно-сценічної хореографії - Реферат

Жіночі танці у процесі відродження української народно-сценічної хореографії - Реферат

"Гопак".
Народна хореографія традиційна за визначенням, а тому процеси відродження набувають в ній характеру, принципово відмінного від тих видів мистецтва, у яких оновлення виявляється в тенденціях модерністського, постмодерного, авангардистського характеру. Зокрема, шляхи оновлення жіночого танцю в українській народній хореографії на нашу думку, слід шукати в осмисленні його філософії, розкритті змісту глибинних пластів художньої образності. Якщо згадані течії оновлюють мистецтво, руйнуючи сформовані традиції, то в народній хореографії сутність оновлення полягає у процесах протилежного змісту, тобто, - у зміцненні традиційного шляхом розкриття найбільш актуальних для сучасності його граней.
Напротивагу масовій культурі, традиційна етнонаціональна культура й народне мистецтво, зокрема, хореографічне, репрезентують вічні цінності. До цих вічних цінностей відноситься й ідеал української жінки, священною іпостассю котрого є ідеал Матері-Берегині.
"Вищі цінності - вічні, і їм слід надавати перевагу над цінностями мінливими та тлінними", -правомірно стверджує С. Гатальська у праці "Філософія культури"[2,190]. Вищі цінності існують у міфологічному середовищі: "...Священне, святість, які сприймаються інтуїцією як вищі цінності" та які в самому відчутті й "наданні переваги" існують як цінності, ближчі до абсолютної цінності. Тому міф, що оповідає якусь священну історію, першу дію, яка відбулась на початку часів і персонажами якої були боги або герої-цивілізатори, фіксує абсолютну істину. І, розповідаючи про те, як щось сталося, міф дає взірцеву модель не для самих лише ритуалів, а й для будь-яких інших аспектів людського буття: їжі, стосунків між статями, праці, навчання. А коли існують взірці, людина в щоденних учинках наслідує їх. Адже істотне слово, яким є міфічне повідомлення, слово найчастіше, як зазначав М.Гайдегер,
потрібне для того, щоб бути зрозумілим і стати набутком для всіх, стати словом на щодень"[2,190].
С. Гатальська підкреслює, що, утворюючи фундамент традиції, міф забезпечує "вкоріненість" людини в життя, переконує, що ми належимо до сталої спільноти, цілі якої не тимчасові й не дрібні: "Цінність міфу полягає в тому, що він повертає всьому довкіллю ту смислову насиченість, що схована від людських очей "завісою буденності"[2,191].
Зняти "завісу буденності", яка гальмує відродження мистецтва народно-сценічного танцю, - першочергове завдання сучасних мистецтвознавців і хореографів. Це означає, що треба насамперед радикально переглянути зужилі підходи у дослідженнях і сценічній інтерпретації народного танцю, які насаджувалися в добу тоталітаризму. Звільнення теорії народного хореографічного мистецтва від неадекватних підходів дозволить відкрити й актуалізувати не тільки соціально-побутовий, буденний, а сутнісний зміст жіночих танців. "Засадничий принцип міфу...- це священне на противагу буденному", а священне - "це той специфічний акцент, яким міфологічна свідомість вирізняє предмети"[2,183]. Буденне (масова культура тощо) не може конкурувати зі священним, а тим більше - замінити його. А тому засадничо міфологічна народна хореографія завжди буде фундаментальним компонентом національної культури. На нашу думку, такий концептуальний підхід до інтерпретації жіночого танцю в українській народній хореографії забезпечить його оптимізацію в контексті загального процесу національно-культурного відродження України. Отже, нас не повинен лякати агресивний наступ масової культури, яка пропонує модні, але нетривкі, тимчасові, часто - фальшиві "ідеали": на противагу їй народне хореографічне мистецтво утверджує високі ідеали й вічні цінності національної культури.
Висновки
1. В умовах тоталітарного тиску й розквіту фальшивої радянської міфології були позбавлені можливості актуалізуватися глибинні, сутнісні пласти художньої образності жіночих танців в українській народній хореографії.
2. Національно-культурне відродження в незалежній Україні характеризується пошуком праоснов вітчизняної історії, прагненням розчистити її джерела, відновити кореневу систему етнонаціональної культури. А тому поштовхом до початку довгоочікуваного відродження української народної хореографії повинно стати системне осмислення її витоків - жіночих обрядових танців.
3. Потреба системного вивчення жіночих танців диктує необхідність радикального оновлення концептуальних підходів, аналітичного інструментарію теоретико-методологічної бази українського хореографічного мистецтвознавства. Зокрема, термінового перегляду потребує класифікаційна схема хороводів, запропонована А. Гуменюком. Багатошаровий і багатофункціональний обрядовий комплекс, який історично склався в українській етнокультурні, зумовив наявність двох типів обрядів та свят - календарної і родинної обрядовості. Відповідно сформувалися і два типи хороводів, що має насамперед відображати класифікаційна схема.
4. Проблему співвідношення чоловічої і жіночої хореографічної лексики в українській народно-сценічній хореографії К. Василенко вирішує в соціологічному, а не естетичному ключі, використовуючи поняття "рівноправність". На нашу думку, за безперечного розширення жанрово-тематичного діапазону жіночих танців у ХХ столітті, не менш очевидною була тенденція до збіднення їхньої форми та змісту, що виражалося насамперед у соціологізованій та ідеологізованій інтерпретації. Для відновлення естетичної і світоглядної цілісності жіночих танців слід відродити сутнісні аспекти міфологічного змісту українських хороводів.
Література
1. Василенко К. Лексика українського народно-сценічного танцю. - К.: Мистецтво, 1996. - 494 с.
2. Гатальська С. Філософія культури. - К.: Либідь, 2004. - 488 с.
3. Гуменюк А. Народне хореографічне мистецтво України. - К.: АН УРСР, 1963. - 235 с.
4. Історія української культури у п'яти томах. - Т. 3. - К.: Наукова думка, 2003. - 1247 с.
Loading...

 
 

Цікаве