WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Особливості творчого стилю C.С. Прокоф’єва та їх вираження у сонячному жанрі - Курсова робота

Особливості творчого стилю C.С. Прокоф’єва та їх вираження у сонячному жанрі - Курсова робота

композитора.
В Восьмій сонаті неважко побачити посилення та подвоєння національних нюансів музичної мови Прокоф'єва, поглиблення процесу творчого преосмислення традицій російської класики, особливо це помітно в пройомах інтонування.
Восьма соната - це три частинний цикл, в якому на середню частину припадає найважливіше значення "відводу" від головної лінії розвитку.
Шоста, Сьома та Восьма сонати є одним із кращих, якщо не найкращими прокоф'євськими досягненнями в сфері фортепіанної творчості. В них композитор до кінця відкрив природу свого генія. Свого таланту. Йому вдалося синтезувати динамізм, яскравість, ритмічну гостроту з лінеарністю, витончненою хромати кою, прозорою фактурою. Композитор, поряд з цим, перевів в нове русло традиційні риси своєї творчості, фортепіанного стилю, підпорядкував їх цілям втілення загально-значних ідей та образів.
Я підхожу до епілогу довгого та складного шляху Прокоф'єва - фортепіанного композитора. Позаду залишилися грози юності, роздумів та пошуків, досягнення зрілості. На зміну їх з'являється мрійливість, м'який гумор. Задушевна пісенність, і у сонтатинності - це вже зовсім нова простота, яку неможливо сконструювати, яку породжує ясне розуміння творчих задач, близькість до витоку музичної мови, високе, десятиліттями шліфована майстерність.
Останній фортепіанний твір Прокоф'єва - Дев'ята соната До-мажор. Ор. 103. Присвячена С.Т. Різтер. Вона була завершена 1947 року.
А в мене є дещо цікаве для вас, - сказав якось Прокоф'єв Ріхтер показав йому частинки Дев'ятої сонати. - Це буде ваша соната... Пише не думайте, що це буде на ефект... Не для того, щоб дивувати Великий зал".
Виконавець Дев'ятої сонати С.Прокоф'єва повинен подолати немало прихованих, особливих лише для неї наявних труднощів. Світла, інтимно-камерна по характеру, вона носить в собі н одразу роздільні багатства.Ця Соната позбавлена, яких би то не було зовнішніх ефектів, вона дорогоцінна чистотою та відвертістю, в якій проявляється і сам авторський задум.
...Чим більше її слухаєш, тим більше її любиш і підкоряєшся її силі. Тим довершенішою вона здається.
Після бурхливої монументальної епопеї сонатної тріади інтимно-лірична, світла та прозора по фактурі Дев'ята соната, зі властивими їй рисами камерної Сонатинності, здається дещо несподіваною. Пісенно-мелодичне начало тут явно переважає над ритмічно-моторним, м'якість над жорстокістю.
Щоб зрозуміти витоки задуму Дев'ятої сонати, необхідно пригадати два напрями в ліричній творчості Прокоф'єва: усміхнені дитячі образи з їх чистотою, відвертістю, щирістю, наївною безпосередністю, і також відповідні образи інструментальної музики Прокоф'єва. Синтез цих двох ліній привів автора в кінці його творчого шляху до надзвичайного ліризму, зображеною у Дев'ятій сонаті. Типовими тут є гармонічна врівноваженість стилю та мови, глибинна перспективність, що прийшла на зміну драматичним зіткненням. Монументальність та дієвість змінилася філософським спогляданням, поезією роздумів, сонячним світлом мрій. Ароматом весняного цвітіння та оновлення, запахом ранку та дитинства.
В сонаті немає фіксованої програми, але, очевидно, - це прозова, лірична поема про юність, про яку розповідає мудрий. З великим досвідом художник. В його розповіді немає суму та печалі.
Світ прекрасний, юність - це ранок весняного оновлення, - таким є підтекст Дев'ятої сонати. Тут поєднуються класичні та романтичні риси. Тому, не дивно, що соната викликає асоціації на те з піднесеною брамсівською, не те з поетичною мендальсонівською лірикою; класицизму та елементи романтичної безпосередності, щирості, довірливості. Це "середні думки".
Розглядаючи характерність всього сонатного письма та вникаючи у концепцію кожного твору зокрема, знову переконуюсь, що мрію про прекрасне майбутнє, про юнацьку віру в це майбутнє Прокоф'єв проніс через весь свій творчий шлях, до кінця. Це одна із основних на найважливіших основі його оптимізму та класичності. Опора всієї його музичної естетики, краси. Саме це надає його сонатам якийсь особливо свіжий, своєрідний колорит.
Вивчення прокоф'євської системи творчої роботи дозволяє глибше осягнути і яскраву індивідуальність композитора, і велич досягне них ним творчих результатів. Складний та багатогранний є образ чудесного художника, в музиці якого постійно звучить безпосередність почуттів, проникнена мудрістю великого майстра.
В ньому - сила розуму композитора і тепло його серця, глибока любов та щедрість його думок, краса його мелодій, витонченість гармоній, логіка форм, виразність ритмів. В ньому - лірика і епос, героїка та гумор, історизм та інтимність.
В ньому - весь без залишу гені художника, що тримає руку на серці свого століття. Творчість С.Прокоф'єва - явище світової величі, про що свідчить величезна популярність його творів як у нашій країні так і за кордоном.
Музика композитора живе. І не одне покоління музикантів виховується на ній, завойовує вершини майстерності. Майстер відходить, а його творіння підлягають удосконаленню. На його музиці виросло ціле покоління видатних виконавців опер та балетів, симфонічної, камерно-інструментальної, вокальної та фортепіанної музики.
Творчість С.Прокоф'єва склала цілу епоху в світовій музичній культурі ХХ століття. Більша частина його творів належить світовій культурній скарбниці. Вісім опер, сім балетів, сім симфоній. Інструментальні концерти, ораторія, кантати, камерно-інструментальні ансамблі, дев'ять фортепіанних сонат та багато інших творів носять широку популярність, здійснюючи величезний вплив на багатьох композиторів.
Тісно пов'язана з традиціями, творчість Прокоф'єва розсунула межі музичного мистецтва в області мови, змісту, образів та засобів виразності. Це передове та новаторське явище сучасної епохи.
В наш час С.Прокоф'єв - визнаний класик ХХ століття. Його музика - не лише знамення часу, але й найбагатше джерело майбутнього розвитку музичної культури.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. С. Прокоф'єв - "Автобіографія";
2. С. Прокоф'єв - "Дитинство";
3. В.Блок - "Метод творчої роботи С. Прокоф'єва".
4. В.Нельсон - "Фортепіанна творчість і піанізм Прокоф'єва".
5. Л.Ракель "Фортепіанна творчість Прокоф'єва".
6. Т.Євсєєва "Творіть С.С. Прокоф'єва-піаніста"
7. Т.А. Гайдамович - "Музичне виконавство та педагогіка" (збірник статей).
8. Л.Данько - "Сергій Сергійович Прокоф'єв".
9. Я.Міль штейн - "Статті, нариси, дослідження".
Loading...

 
 

Цікаве