WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Особливості творчого стилю C.С. Прокоф’єва та їх вираження у сонячному жанрі - Курсова робота

Особливості творчого стилю C.С. Прокоф’єва та їх вираження у сонячному жанрі - Курсова робота

слухання їх на платівках.
"Роздільно звукова" палітра включає в себе велику різноманітність фонічних нюансів і одночасно вражає багатством своїх тембрів. Замальовки звукових "одиниць" сприяють посиленню смислової виразності інтонаційного процесу. Мається на увазі графічність звуку та мовне фразування. Звідси випливає і різноманітність в побудовах фраз.
Коротка фраза Прокоф'єва по своїй природі яскрава, дієва. Внутрішня цілісність фрази досягається деталізованою артикуляцією та акцентуацією, мінімальні прискорення (до змістового центру) і заповільнення (в характері tenuto), темпові вичленення окремих фраз, а також особливість фонічного порядку - ліпка фрази в одній звуковій "площин" і акустично-коротка ритмічна педалізація.
Внутрішньо інтонаційні засоби виразності Прокоф'єва творять афористично коротку фразу - думку, залишену зовнішнього захоплення, ефективної розмальовки.
Зміна фонічного рівні частіше всього співпадає з моментами вводу нових тематичних, фактурних або гармонічних розділів. Нерідко такі зміни торкаються, наприклад лише одного з голосів.
Варто торкнутися і функції прокоф'євської педалі. Педаль зустрічається частіше коротка, строго лімітна, аніж довга; вона здатна миттєво наситити обер тоновими призвуками співзвуччя - вертикаль. Від неї багато в чому залежить свіжіть звукових фарбів, їх чистота і оприділеність, внутрішня наповненість. Ефективним є прийом прокоф'євській творчості співставлення педальних побудов з суто без педальними, яким він загострює контрастність "вогкого", "м'язистого" звучання з звучанням терико-сферним, "кристалічним".
В об'ємі семи октав фортепіано поєднує в собі об'єм всього оркестру і десяти людських пальчиків достатньо для втілення та відображення гармоній, які в оркестрі можуть бути передані лише поєднанням багатьох музикантів. Цитуючий вислів Фліста надзвичайно є близьким творчості Прокоф'ва. Він продовжує і розвиває традицію симфонічної трактовки фортепіано, але вже в своєму власному прокоф'євському ключі. Його новації, в першу чергу, пов'язані з передачею ритмоінтонаційного і тембрового багатства оркестру. На відміну від лістівської симфонічної трактовки інструменту, прокоф'євська поєднує "концентроване повнозвуччя" (спосіб al fresco) з досягненням різко окреслених контурів музичного матеріалу творів (і по вертикалі і по горизонталі). Використовуючи живописну термінологію можна сказати: прокоф'євське al fresco ввібрало в себе елементи графіки.
Поряд з "графічним повнозвуччям" утверджується рівноправність всіх регістрів інструменту. Чіткість, прозорість звукового колориту, зіткнення звучать різних, часто крайніх регістрів, вібрація повітряного простору, чи навпаки її розрядження, "спустошеність" - ось основні особливості прокоф'євського "фортепіанного оркестру".
Мистецтво новаторів завжди несподіване, воно вражає покоренням непоборного. Це пошук правди в музиці, композиції. Виконавстві, інтерпретації, саме ця основна скоринка творчості музиканта оприділяє живий зв'язок прокоф'євського напряму з високими традиціями минулого. З теперішнім життям і майбутнім світового музичного мистецтва.
Читаючи біографію Прокоф'єва я помітила. Що крайнощі в його музиці страшенно турбувала сучасників, але поряд з цим їх заряджав його оптимізм і молодша завзятість. Проте згодом на допомогу мені прийшов сам композитор. Читаючи його спогади, я несподівано наштовхнулася на аналіз основних шляхів, по яких розвивалася творчість Прокоф'єва. Такими є "лінії творчості" композитора.
Перша - класична - бере свій початок в ранньому дитинстві, коли Прокоф'єв слухав в виконанні матері сонати Бетховена.
Друга - новаторська. Вона іде від знаменитої зустрічі з Танєєвим, коли той звернув увагу на "простенькі" гармонії юного композитора. Через декілька років після влучного зауваження Танєєва "новизна" Прокоф'єва вже звертала на себе увагу. До цієї лінії композитор вже відносить відомі твори "Наваждение", "Скіфську сюїту". Назвавши цю лінію творчості "новаторсько", Прокоф'єв висловився. Мабуть, н зовсім вірно. Адже новаторство - пошуки нових шляхів - може виражатися не лише в ускладненні форми твору, але і в спрощенні її, якщо композитор ставить собі таку ціль. Так що цю лінію швидше можна назвати "винахідницькою.."
Третю лінію - токатку, або моторну, що іде ймовірно, від "Токати Шумана". Яка справила якось на Прокоф'єва величезне враження, композитор вважав найменш цінною.
Четверта лінія - лірична. Ось що про неї пише Прокоф'єв: "Спочатку вона з'являється як лірико-споглядальна, часом не зовсім пов'язана з мелодикою... Ця лінія залишалась непомітною, або ж її помічали заднім числом. В ліриці мені на протязі довгого часу відмовляли зовсім і тому вона розвивалася повільно. Зате в подальшому не звертав все більше та більше на неї увагу".
Отже, головного спочатку в Прокоф'єві не помітили, а може і не прагнули помітити. А саме в цій ліричній лінії, як в дзеркалі, відобразився сам Прокоф'єв. В цьому я ще більше переконалась, звернувши увагу на походження всіх перелічених композитором ліній його творчості. Всі, окрім ліричної, народжені в результаті сильних вражень дитинства і одержали з роками більш. чи менш ґрунтовний розвиток, ліричність, натомість, пробивалася з глибини душі.
"Прокоф'єв володіє даром свободи та легкості творчості. Він не надумує і не труситься над кожною темою. Він їх кидає щедро, пригорщами. Йому ніколи відшліфовувати, або випилювати їх. Та й навіщо? Йому важливо утвердити свою бурхливу волю і висловити в музиці про бурхливу його жагу життя, здорову, модну, що йде напролом, та ні перед чим не зупиняється та не приклоняється. Прокоф'єв - буям, але його буйство - радісне та заразне" - ось так писав про творчість Прокоф'єва в ті далекі роки В.Асаф'єв.
(Закінчення) У Восьмій сонаті з особливою силою виразилися нові тенденції у фортепіанній творчості Прокоф'єва. Зокрема, багатогранність образів та їх драматизація. Поглиблення т монументалізація прийомів розвитку. Симфонічність викладу.
Абсолютно новим для прокоф'євсього сонатного письма являється і лірико-психологічне, інтелектуально-напружене повільне начало Восьмої сонати, що говорить про внутрішнє, можна сказати, філософське відображення епічних образів в його крупних фортепіанних творах. Не лише дія, але і одночасне сконцентроване роздумування стають сферою інтересів композитора. Незвичною є і широта тематизму і її регістровий діапазон. Такі прийоми образного втілення характеризують могутню ліричну течію в творчих думках
Loading...

 
 

Цікаве