WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Методика роботи над поліфонічними творами в молодших і старших класах - Реферат

Методика роботи над поліфонічними творами в молодших і старших класах - Реферат


Реферат на тему:
"Методика роботи над поліфонічними творами
в молодших і старших класах"
ПЛАН
Вступ
1. Поліфонічні твори і робота над ними для початківців
2. Робота над поліфонічними творами сучасних композиторів
3. Виховання поліфонічного звукового мислення
4. Робота нда поліфонічними творами у старших класах
Використана література
Вступ
Робота над поліфонічними творами є невід'ємною частиною навчання фортепіанного виконавського мистецтва. Адже фортепіанна музика вся поліфонічна в широкому змісті слова.
Виховання поліфонічного мислення, поліфонічного слуху, тобто здатності розчленовано, диференційовано сприймати (чути) і відтворювати на інструменті дещо поєднуваних один з одним в одночасному розвитку звукових ліній - один з найважливіших і найбільш складних розділів музичного виховання.
Сучасна фортепіанна педагогіка з великою довірою відноситься до музичного інтелекту дітей. Спираючись на досвід Б. Бартока, К. Орфа, педагог відкриває перед дитиною цікавий і складний світ поліфонічної музики вже з першого року навчання в музичній школі.
1. Поліфонічні твори і робота над ними для початківців
Поліфонічний репертуар для початківців складають легкі поліфонічні обробки народних пісень підголосочного складу, близькі та зрозумілі дітям по своєму змісту. Педагог розповідає про те, як виконувалися ці пісні в народі: починав пісню заспівувач, потім її підхоплював хор ("підголоски"), варіюючи ту ж мелодію.
Узявши, наприклад, народну пісню "Батьківщина" зі збірника "Юним піаністам" за редакцією В. Шульгіної, педагог пропонує учню виконати її "хоровим" способом, розділивши ролі: учень на уроці грає виучену партію заспівувача, а педагог, краще на іншому інструменті, тому що це додасть кожній мелодійній лінії велику рельєфність, "зображує" хор, який підхоплює мелодію заспіву. Через два-три уроку "підголоски" виконує вже учень і наочно переконується в тому, що вони не менш самостійні, ніж мелодія запівали.
Працюючи над окремими голосами, необхідно домагатися виразного і співучого виконання їх учнем. На це хочеться тим більше звернути увагу, що значення роботи над голосами учнями нерідко недооцінюється; робота проводиться формально і не доводиться до того ступеня досконалості, коли учень дійсно може виконати окремо кожний голос як мелодійну лінію. Дуже корисно при цьому вивчити кожний голос напам'ять.
Граючи з педагогом в ансамблі поперемінно обидві партії, учень не тільки чітко відчуває самостійне життя кожної з них, але і чує всю п'єсу цілком в одночасному сполученні обох голосів, що дуже полегшує найбільш важкий етап роботи - перехід обох партій у руки учня.
Для того щоб зробити дитині більш доступним розуміння поліфонії, корисно прибігати до образних аналогій і використовувати програмні твори, у яких кожний голос має свою образну характеристику. Наприклад, обробка Сорокіна пісні "Катруся весела", названа ним "Пастухи грають на сопілці". Двоголосна підголосочна поліфонія в цій п'єсі стає особливо доступному учню завдяки програмній назві. Дитина легко представляє тут два плани звучності: як би гру дорослого пастуха і маленького пастушка-підпаска, який підігрує на маленькій сопілочці. Ця задача звичайно захоплює учня і робота швидко просувається. Подібний спосіб освоєння поліфонічних п'єс значно підвищує інтерес до них, а головне - пробуджує у свідомості учня живе, образне сприйняття голосів. Воно і є основою емоційного й осмисленого відношення до голосоведення.
Подібним чином розучується цілий ряд інших п'єс підголосочного складу. Їх можна знайти в багатьох збірниках для початківців, наприклад: "Я музикантом стати хочу", "Шлях до музикування", "Піаніст - фантазер", "Школа гри на фортепіано" за редакцією А. Миколаєва, "Збірник фортепіанних п'єс" за редакцією Ляховицької, "Юним піаністам" В. Шульгіної.
Величезну користь по розвитку основних навичок виконання поліфонії в період початкового навчання можуть принести збірники Олени Фабіановни Гнесіної "Фортепіанна абетка", "Маленькі етюди для початківців", "Підготовчі вправи".
У збірниках Шульгіної "Юним піаністам", Баренбойма "Шлях до музиціювання", Тургенєвої "Піаніст - фантазер" до п'єс підголосочного складу даються творчі завдання, наприклад: підбери до кінця нижній голос і визнач тональність; зіграй один голос, а інший проспівай; придумай до мелодії другий голос і запиши підголосок; склади продовження верхнього голосу і так далі.
Самостійне складання, як один з видів творчого музиціювання дітей надзвичайно корисний. Він активізує мислення, уяву, почуття. Нарешті, значно підвищує інтерес до досліджуваних творів.
Активне і зацікавлене відношення школяра до поліфонічної музики цілком залежить від методу роботи педагога, від його уміння підвести учня до образного сприйняття основних елементів поліфонічної музики, властивих їй прийомів, як, наприклад, імітація.
У народних піснях "За в'юном я ходжу" чи "Дроворуб" зі збірника В. Шульгіної "Юним піаністам", де первісний наспів повторюється октавою нижче, можна образно пояснювати імітацію порівнянням з таким знайомим і цікавим для дітей явищем, як ехо (відлуння). Маля із задоволенням дають відповіді на питання педагога: скільки голосів у пісні ? Який голос звучить, як відлуння? І розставить сам динаміку (f і p), використовуючи прийом "відлуння". Дуже оживить сприйняття імітації гра в ансамблі: мелодію грає учень, а її імітацію ("відлуння") - педагог, і навпаки.
Дуже важливо з перших кроків оволодіння поліфонією привчити дитину до ясності почергового вступу голосів, чіткості їх проведення і закінчення. Необхідно на кожному уроці домагатися контрастного динамічного втілення і різного тембру для кожного голосу.
2. Робота над поліфонічними творами сучасних композиторів
На п'єсах Б. Бартока й інших сучасних авторів діти осягають своєрідність музичної мови сучасних композиторів.
На прикладі п'єси Бартока "Протилежний рух" видно, наскільки важлива гра поліфонії для виховання і розвитку слуху учня, особливо якщо це стосується сприйняття і виконання творів сучасної музики.
Тут мелодія кожного голосу окремо звучить природно. Але при первісному програванні п'єси відразу двома руками учня можуть неприємно вразити виникаючі при протилежному русі диссонанси і перетини фа - фа - діез, до - до - діез. Якщо ж учень попередньо як слід засвоїть кожний голос окремо, то і їх одночасне звучання буде сприйматися як логічне і природне.
Нерідко в сучасній музиці зустрічається ускладнення поліфонії політональністю (проведення голосів у різних тональностях). Звичайно, таке ускладнення повинне мати якесь обґрунтування. Наприклад, у п'єсі-казці і.Стравінського "Ведмідь" мелодія - пятизвукова діатонічна підспівка з опорою на нижній звук до, супровід - повторюване чергування звуків ре бемоль і ля бемоль. Такий "чужорідний" супровід повинен нагадувати скрип "чужої" дерев'яної ноги, у такт якому ведмідь співає свою пісню. П'єси Б.Бартока "Імітація", "Імітація у відображенні" знайомлять дітей із прямою і дзеркальною імітацією.
Слідом за освоєнням простої імітації (повторення мотиву в іншому голосі) починається робота над пасами канонічного складу, побудованими на стретній імітації, яка вступає до закінчення імітованої мелодії. У п'єсах такого роду імітується вже не одна фраза чи мотив, а всі фрази чи мотиви до кінця твору.
Як приклад візьмемо п'єсу Ю. Литовко "Пастушок" (канон) зі збірника В. Шульгіної "Юним піаністам". Ця п'єска підтекстована словами. Для подолання нових поліфонічних труднощів корисний наступний спосіб роботи, який складається з трьох етапів. Спочатку п'єса листується й учиться в простій імітації. Під першою фразою пісні в нижньому голосі проставляються паузи, а при імітації її в другому голосі паузи виписується в сопрано. Так само листується і друга фраза і так далі. У такому полегшеному "перекладанні" п'єса грається два-три уроки. Потім "перекладання" трохи ускладнюється: фрази листуються вже в стретній імітації, причому в 5 такті в сопрано позначаються паузи. У такий же спосіб учиться і друга фраза і так далі. Ансамблевий метод роботи в цей
Loading...

 
 

Цікаве