WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Особливості творчого стилю Сергія Сергійовича Прокоф’єва та їх вираження у сонатному жанрі - Курсова робота

Особливості творчого стилю Сергія Сергійовича Прокоф’єва та їх вираження у сонатному жанрі - Курсова робота

композиторської майстерності надзвичайний! А якими різноманітними є сюжети і тематика творчості. Прокоф'єв захоплюється корифеями російської літератури (Пушкін,Толстой, Достоєвський, Щедрін), світової класики (Шекспір, Готе), сторінками історії і часами скіфів, казками. Особливе місце серед творів Прокоф'єва займає музика для дітей і про дітей, в якій так привабливо розкрилася життєрадісна основа творчості композитора, його погляд на майбутнє, віра в торжество світлих ідеалів.
Як вже згадувалось, творчість Прокоф'єва не роздільно пов'язана з музичним життям першої половини ХХ століття. Віддавши данину різноманітним художнім течіям, характерним для мистецтва перехідної епохи, захопленню класицизмом ХVІІІ століття, ексцентрикою, гротеском, підвищеною експресивністю, Прокоф'єв зумів зберегти свою індивідуальність, виробити свій особливий стиль. З перших кроків композиторської діяльності він прикував до себе увагу самобутністю таланту, сміливим новаторством, темпераментом і плідним устремлінням "рубатися попереду всіх". Гостре відчуття сучасності, яке завжди відчувається в музиці Прокоф'єва, не допускало байдужого відношення, викликаючи гарячі суперечки і гострі дискусії. В них композитор нерідко знаходив те справедливе і цінне, що допомагало йому відшліфовувати свій талант, удосконалювати майстерність і, поряд з тим, він заперечував все, що суперечило його естетичним переконанням.
Умови життя Прокоф'єва багато в чому сприяли його тісним контактам з найбільш визначними явищами російської та зарубіжної культури початку ХХ століття. В молоді роки він зустрічався з І.Стравінським, що відчувається на його ранніх балетах. Значним було спілкування з талановитими французькими композиторами Ж.Ориком, А.Соге, Д.Мійо, А.Онеггером, Ф.Пуленком, художниками П.Пікассо, А.Матіссом. Прокоф'єв багато концертував з видатними музичними колективами Америки і Європи, що не могло не відбитися на формуванні його творчого образу. Але з могутнього потоку життєвих та художніх вражень Прокоф'єв відібрав лише те, що так чи інакше відповідало його живим новаторським устремлінням, вірі в людину, в здорове і цільне мистецтво.
Повернення на батьківщину в середині 30-х років закріпило в ньому устремління до музики змістовної, яскраво національної, здатної відобразити велич епохи. Різноманітнішими і ширшими стали його зв'язки з російськими класиками - Глінка, Мусоргський, Бородін. Це відобразилось в розробці тем і сюжетів, створенні музичних образів. Глибоке засвоєння та розвиток традицій Прокоф'єв співставляє з усім тим новим, що почув в музичній сучасності, з тими новими засобами виразності, які посилюють враження створених ним образів, роблять їх емоційнішими і яскравішими. Композиторський почерк Прокоф'єва настільки індивідуальний, що його можна безпомилково визначити в творах різних періодів. З перших же тактів відчувається своєрідність строгої і одночасно широко розспіваної мелодії, наполегливість ритміки, сміливість гармонічних зміщень, різноманітна палітра виразових засобів. Допитливий розум і чутливе серце великого художника допомогли йому глибоко вникнути в оточуюче життя, осягнути різноманіття людських відчуттів і характерів. З рівною художньою силою і впевненістю затверджує він образи сумні і ніжно-ліричні, ворожі і героїчні, такі, що випромінюють гумор і іскристу радість. Найбільший успіх, як правило, супроводжував Прокоф'єва при зверненні до програмно-образної або театральної музики, в якій органічно проявлялась невід'ємна якість його творів: яскрава наглядність, єдність внутрішньої та зовнішньої поведінки. Навіть в п'єсах, які не мають назви, можна собі уявити, що саме надихало фантазію композитора. Не випадково Прокоф'єва часто порівнюють з режисером або живописцем, який ненаситно вбирає різноманітні враження життя, щоб потім абсолютно точно відобразити їх засобами свого мистецтва.
А.Онеггер назвав Прокоф'єва "величною фігурою сучасної музики".
Австрійський музикант Е.Реблінг писав: "Творчість Прокоф'єва від маленької фортепіанної п'єси до Сьомої симфонії, від пісні до ораторії, від опер до балетів настільки багатогранна, що цього майстра без будь-яких заперечень слід зарахувати до великих композиторів першої половини ХХ століття".
Американський композитор Рой Гарріс приєднується до європейських колег: "Ми, американці, бували на прем'єрах його нових творів, вивчали і грали його сонати, камерні твори, гавоти і марші. Ми діставали його платівки, програвали їх в консерваторіях, школах і університетах. І ми були в одностайні на рахунок визнання за Прокоф'євим права рахуватись в самому першому ряді композиторів ХХ століття".
Як уживались в особистості художника композиторський талант з мистецтвом інструментації? Адже це зовсім різні сфери діяльності! Як показує практика - вживаються, але дуже важко. Все життя, як говорять свідчення самих художників та їх сучасників, вони роздвоюються між двох покликань і врешті вибирають одне. Приходить час і поєднувати творчість та виконавство не дозволяє ні воля, ні бажання цілком заглибитися в улюблену роботу, ні фізичні, ні духовні сили. Іноді роздвоєння невмолимо переслідує весь творчий шлях. Пригадується Густав Маллер, який відкрив багато великої музики як диригент, але вимушений був писати свої твори ночами.
Пригадується геніальний піаніст Ференц Ліст, який так і не зміг зробити вибір, вважаючи недостатнім свій композиторський талант - у всякому випадку в порівнянні з таким гігантом, як його товариш Фредерік Шопен.
Думаю, я не помилюся, якщо шлях Прокоф'єва назву гармонічним. Він назавжди зберіг вірність фортепіанному жанру. Доки дозволяло здоров'я любив грати свої твори сам. Прокоф'єв - піаніст, виступаючи інтерпретатором власної музики, відкрив всьому світу Прокоф'єва - композитора. Він родоначальник новаторського напряму в фортепіанному виконавстві нинішнього століття. Для оволодіння всім багатством творчого стилю композитора сучасним виконавцям, педагогам і тим, що навчаються необхідно знати принципи цього напрямку.
2. Характерні особливості творчої спадщини композитора
"В надрах життя. звідки виростали великі події, вже хвилювались неспокійні сили, вже накопичувалась бурхлива енергія. Музика Прокоф'єва була їх відображенням".
Асаф'єв Б.В.
Так в "Паганіні фортепіано" він, як бачимо, завжди надавав перевагу творчості більше, ніж виконавству. Кожне зіткнення з прекрасною "чужою" музикою майже завжди давало поштовх до створення власного твору. Новаторська діяльність композитора-піаніста виразилась як в створенні нових виразових можливостей в його фортепіанних творах, так і в находженні засобів та прийомів для їх втілення.
Асаф'єв назвав творчість молодого Прокоф'єва "проривом в сучасність", творчістю, в якій "переважають зерна майбутнього, невідомого нам духовного прозріння".
Жагу
Loading...

 
 

Цікаве