WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Особливості творчого стилю Сергія Сергійовича Прокоф’єва та їх вираження у сонатному жанрі - Курсова робота

Особливості творчого стилю Сергія Сергійовича Прокоф’єва та їх вираження у сонатному жанрі - Курсова робота

російської класики. Особливо це помітно в прийомах інтонування.
Восьма соната - це три-частинний цикл, в якому на середню частину припадає найважливіше значення "відводу" від головної лінії розвитку.
Шоста, Сьома та Восьма сонати є одними із кращих, якщо не найкращими прокоф'євськими досягненнями в сфері фортепіанної творчості. В них композитор до кінця відкрив природу свого генія, свого таланту. Йому вдалося синтезувати динамізм, яскравість, ритмічну гостроту з лінеарністю, витонченою хроматикою, прозорою фактурою. Поряд з цим, композитор перевів в нове русло традиційні риси своєї творчості, фортепіанного стилю, підпорядкував їх цілям втілення видатних ідей та образів.
Я підхожу до епілогу довгого та складного шляху Прокоф'єва - фортепіанного композитора. Позаду залишилися грози юності, роздумів та пошуків, досягнення зрілості. На зміну їм з'являється мрійливість, м'який гумор, задушевна пісенність. У сонатинності - це вже зовсім нова простота, яку неможливо сконструювати, яку породжує ясне розуміння творчих задач, близькість до витоку музичної мови, висока, десятиліттями шліфована майстерність.
Останній фортепіанний твір Прокоф'єва - Дев'ята соната До-мажор, опус 103, присвячена С.Т.Ріхтеру. Вона була завершена 1947 року.
"А в мене є дещо цікаве для вас, - сказав якось Прокоф'єв Ріхтеру і показав йому частинки Дев'ятої сонати. - Це буде ваша соната. Лише не думайте, що це буде на ефект. Не для того, щоб дивувати Великий зал".
Виконавець Дев'ятої сонати Прокоф'єва повинен подолати немало прихованих, особливих і лише для неї наявних труднощів. Світла, інтимно-камерна по характеру, вона носить в собі не одразу роздільні багатства. Ця соната позбавлена зовнішніх ефектів. Вона дорогоцінна чистотою та відвертістю, в якій проявляється і сам авторський задум. Чим більше її слухаєш, тим більше її любиш і підкоряєшся її силі, тим більш довершеною вона здається.
Після бурхливої монументальної епопеї сонатної тріади, інтимно-лірична, світла та прозора по фактурі Дев'ята соната, зі властивими їй рисами камерної сонатинності, здається дещо несподіваною. Пісенно-мелодичне начало тут явно переважає надритмічно-моторним, м'якість - над жорстокістю.
Щоб зрозуміти витоки задуму Дев'ятої сонати, необхідно пригадати два напрямки в ліричній творчості Прокоф'єва: усміхнені дитячі образи з їх чистотою, відвертістю, щирістю, наївною безпосередністю, і відповідні образи інструментальної музики Прокоф'єва. В кінці його творчого шляху синтез цих двох ліній привів автора до надзвичайного ліризму, зображеного у Дев'ятій сонаті. Типовими тут є гармонічна врівноваженість стилю та мови, глибинна перспективність, що прийшла на зміну драматичним зіткненням. Монументальність та дієвість змінилися філософським спогляданням, поезією роздумів, сонячним світлом мрій, ароматом весняного цвітіння та оновлення, запахом ранку та дитинства.
В сонаті немає фіксованої програми, але, очевидно - це прозова, лірична поема про юність, про яку розповідає мудрий, з великим досвідом художник. В його розповіді не має суму та печалі.
Світ прекрасний, юність - це ранок весняного оновлення; саме таким є підтекст Дев'ятої сонати. Тут поєднуються класичні та романтичні риси. Тому не дивно, що соната викликає асоціації не те з піднесеною брамсівською, не те з поетичною мендельсонівською лірикою. Настільки ж органічно поєднуються в ній і риси класицизму та елементи романтичної безпосередності, щирості, довірливості. Це "середні думки".
Розглядаючи характерність всього сонатного письма та вникаючи у концепцію кожного твору зокрема, знову переконуюсь, що мрію про прекрасне майбутнє. Про юнацьку віру в це майбутнє Прокоф'єв проніс через весь свій творчий шлях, до кінця. Це найважливіша основа його оптимізму та класичності. Опора всієї його музичної естетики, краси. Саме це надає його сонатам якийсь особливо свіжий, своєрідний колорит.
6. Підсумки: значення і роль Прокоф'єва С.С. у світовому музичному мистецтві
Вивчення прокоф'євської системи творчої роботи дозволяє глибше осягнути і яскраву індивідуальність композитора, і велич досягнутих ним творчих результатів. Складний та багатогранний є образ чудесного художника, в музиці якого постійно звучить безпосередність почуттів, проникнута мудрістю великого майстра.
В ньому - сила розуму композитора і тепло його серця, глибока любов та щедрість його думок, краса його мелодій, витонченість гармоній, логіка форм, виразність ритмів. В ньому - лірика і епос, героїка та гумор, історизм та інтимність.
В ньому - весь без залишку геній художника, що тримає руку на серці свого століття. Творчість Прокоф'єва - явище світової величі, про що свідчить величезна популярність його творів, як у нашій країні так і за кордоном.
Музика композитора живе. І не одне покоління музикантів виховується на ній, завойовує вершини майстерності. Майстер відходить, а його творіння підлягають вдосконаленню. На його музиці виросло ціле покоління видатних виконавців опер та балетів, симфонічної, камерно-інструментальної, вокальної та фортепіанної музики.
Творчість Прокоф'єва склала цілу епоху в світовій музичній культурі ХХ століття. Більша частина його творів належить світовій культурній скарбниці. 8 опер, 7 балетів, 7 симфоній, інструментальні концерти, ораторія, кантати, камерно-інструментальні ансамблі, 9 фортепіанних сонат та багато інших творів мають широку популярність, здійснюючи величезний вплив на багатьох композиторів.
Тісно пов'язана з традиціями, творчість Прокоф'єва розсунула межі музичного мистецтва в області мови, змісту, образів та засобів виразності. Це передове та новаторське явище сучасної епохи.
В наш час Прокоф'єв - визнаний класик ХХ століття. Його музика - не лише знамення часу, але й багате джерело майбутнього розвитку музичної культури.
?
Література:
В.Блок. "Метод творчої роботи Прокоф'єва С.С." Видавництво № 112. 1956.
В.Нельсон. "Фортепіанна творчість і піанізм Прокоф'єва". Видавництво "Музична Україна". Київ. 1981.
Прокоф'єв С.С. "Дитинство: автобіографічна повість". Видавництво "Музична Україна". Київ. 1991. ISBN 5-88510-147-7.
Гайдамович Т.А. "Музыкальное исполнительство и педагогика. Сборник статей". Москва. "Музика". 1991. ISBN 5-7140-0229-6.
Л.Гаккель. "Фортепианное творчество Прокоф'єва С.С." Музыкальное издательство "Москва". 1960.
Л.Данько. "Сергей Сергеевич Прокофьев. Краткий очерк жизни и творчества". Издательство "Музика". Москва. 1966. Ленінград.
Т.Евсеева. "Творчество Прокофьева-пианиста". "Музика". Москва. 1991. ISBN 5-7140-0495-7.
Я.Мильштейн. "Статьи, очерки, исследования". Издательство "Советский композитор". 1976.
Прокофьев С.С. "Автобиография". Издательство "Знание". Москва. 1984.
Loading...

 
 

Цікаве