WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМузика → Особливості творчого стилю Сергія Сергійовича Прокоф’єва та їх вираження у сонатному жанрі - Курсова робота

Особливості творчого стилю Сергія Сергійовича Прокоф’єва та їх вираження у сонатному жанрі - Курсова робота

фортепіано.
Особливий інтерес викликає фортепіанна творчість Прокоф'єва середнього періоду. Повністю прощається композитор з нахабністю ранньої пори. Він мислить глибоко та оригінально. Список фортепіанних творів середнього періоду відкриває П'ята соната До-мажор, опус 38 (1923 рік). Твір присвячений П.Сувчинському - видатному музичному діячеві, одному з видавників журналу "Музичний сучасник". Вона була написана в Етталії (Німеччина).
Після найбільш романтичної і, основне, найбільш національної Четвертої сонати П'ята має зовсім інший вплив і справляє інше враження. В ній відчуваються риси камерно-сонатної "скромності", національної "нейтральності", відома "витонченість стилю".
Народжена далеко від рідної домівки, П'ята соната ніколи повністю не влаштовувала Прокоф'єва. Однак, він любив цей твір і неодноразово виконував його. Вона вирізняється світлим колоритом і ясною, прозорою мелодикою кантиленного складу, а також її розповідністю.
П'ята соната - не лише цікаве свідчення творчих пошуків геніального музиканта. В строгій та одночасно загадковій інтимній музиці цього твору багато дуже привабливого та цікавого. Всі її образи по-особливому рельєфні, випуклі, всі теми індивідуально характерні, фактура багатогранна. Хоча соната і дістала помітно меншу популярність у виконавців, її майбутнє "концертне життя" є беззаперечним.
Четверта, П'ята і Шоста сонати являються помітними та абсолютно визначеними віхами на творчому шляху композитора. Якщо від завершуючої ранній період творчості Прокоф'єва Четвертої сонати до П'ятої пройшло 6 років, то від П'ятої до Шостої, що відкриває новий та найважливіший етап, пройшло цілих 16 років.
Риси тривоги, жорстокості, ненависті ввібрали в себе механічні образи Шостої сонати Ля-мажор, опус 82. Шоста соната являється першим в фортепіанному жанрі відгуком художника на грізну стихію в навколишньому середовищі.
Соната була задумана одночасно з Сьомою то Восьмою. Композитор розглядав ці 3 творіння як тріаду, щооб'єднана загальним психологічним задумом. Основою її можна вважати тему зіткнення гігантських сил в великому, історично насиченому значенні цього поняття. В відповідності з цим він розпочав створення всіх 11-и частин 3-х сонат одночасно.
Думка про сонатну тріаду з'явилася під час читання композитором книги Ромена Роллана про Бетовена. Бетовенські сонати, аналізу яких присвячена значна частина цієї книги, були улюбленими фортепіанними творами Прокоф'єва, і натхненне їх усвідомлення пробуджувало його творчу енергію. Прокоф'єв знаходився в оточенні композиторської майстерності. Він був більш близьким до монументальності, драматизму. Втілення грандіозних подій він вбачав у зверненні до форми циклу сонат, до симфонізованої сонатної тріади. Від графічно "виписаної" сонатинності не залишається і сліду. По силі та характеру тематичної глибини його тріада сонат перекликається з бетовенською фортепіанною творчістю зрілої пори. А по силі піднесеності та експресії - з живописом Гойї і Дом'є, графікою Кальвіця, Мазарееля. Це є розквіт монументальної фортепіанної творчості Прокоф'єва, і вже Шоста соната показує своєрідність його нового фортепіанного мислення.
Широта, фресковість, могутня симфонізація, загострений романтизм - такі найбільш характерні нові риси, втіленої Прокоф'євим в цьому грандіозному творі, наповненому сміливості та титанічної сили. Це вже не драматизм, що межує з веселістю думок, від яких завжди віяло радістю жартів, а груба і владна воля, жорстокий натиск, напруження смертоносної боротьби і схвильоване переживання за долі та шляхи людства.
Для сонати характерна незвична ясність стилю та конструктивна досконалість музики. З варварською сміливістю композитор залишає ідеали романтики і вносить в свою музику шалений пульс ХХ століття, класична, струнка в своєму зображенні та побудові, не дивлячись на гострі кути. Ця соната чудова!
Одразу за грозою Шостої сонати прийшла гроза Сьомої та Восьмої сонат.
Сьома соната Сі-бемоль-мажор, опус 83, була завершена 1942 року. Вона відображає три сторони трагедії людини - тривогу і збудженість; безсмертну красу та гуманізм та могутню силу та стійкість.
Слухачі та дослідники зустріли Сьому сонату з великим захопленням. Як описує С. Ріхтер: - "Соната одразу кидає нас в бурхливі обставини. Там панує безпорядок і невідомість, невизначеність обставин. Людина спостерігає розгул смертоносних сил. Але те, чим вона жила, не перестає для неї існувати. Вона відчуває, любить. Повнота її почуттів звертається тепер до всіх. Вона поряд зі всіма протестує та гостро переживає загальне лихо. Стрімкий, наступаючий біг, повний волі до перемоги, змітає все на своєму шляху. Вона міцніє в боротьбі, розростаючись в гігантську силу, що утверджує життя".
Сьома соната як би створена єдиним натхненням, сміливим поривом майстра, впевненого в своїх творчих принципах. При всій піаністичності викладу, вона носить істинно симфонічний характер як по масштабу і наскрізній ідеї, так і по оркестровому типу звучань.
Отже, велика бетовенська ідея "від сутінків до світла" втілилась в скульптурній реальності образів Сьомої сонати.
Восьма соната Сі-бемоль-мажор, опус 84 - присвячена М.А.Мендельсон-Прокоф'євій - завершує прокоф'євську тріаду і є найбільшим зерном тріади. Вона була завершена 1944 року. Саме в цей час Прокоф'єв завершує і свою могутню П'яту симфонію. Перше її виконання відбулося на концерті Еміля Гілєльса.
Восьма соната - глибокий твір, що потребує великого емоційного напруження. Вона захоплює симфонічністю свого розвитку, напруженням та широтою, красою ліричних епізодів. Це монументальний твір, наповнений глибоких філософських протиріч. В ній - складне внутрішнє життя з глибокими протиставленнями. Іноді вона наче ціпеніє, прислуховуючись до невмолимого ходу часу. Соната дещо складна для сприйняття, але важка від багатства - неначе дерево, насичене плодами.
У Восьмій сонаті з особливою силою виразилися нові тенденції у фортепіанній творчості Прокоф'єва. Зокрема, багатогранність образів та їх драматизація. Поглиблення та монументалізація прийомів розвитку, симфонічність викладу.
Абсолютно новим для прокоф'євсього сонатного письма являється і лірико-психологічне, інтелектуально-напружене, повільне начало Восьмої сонати, що говорить про внутрішнє, можна сказати, філософське відображення епічних образів в його крупних фортепіанних творах. Не лише дія, але і одночасне сконцентроване роздумування стають сферою інтересів композитора. Незвичною є і широта тематизму і її регістровий діапазон. Такі прийоми образного втілення характеризують могутню ліричну течію в творчих думках композитора.
В Восьмій сонаті неважко помітити посилення та подвоєння національних нюансів музичної мови Прокоф'єва, поглиблення процесу творчого переосмислення традицій
Loading...

 
 

Цікаве