WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Конституційно-правові гарантії захисту місцевого самоврядування -

Конституційно-правові гарантії захисту місцевого самоврядування -

Конституційно-правові гарантії захисту місцевого самоврядування

За роки Незалежності в Україні відбулась певна конституціоналізація суспільно-правового життя1, тобто зростання впливу Конституції України на регулювання суспільних відносин та захист прав суб'єктів цих відносин. Явище конституціоналізації свідчить про те, що в українському суспільстві за ці роки відбулись принципові зміни на користь конституційної історії, конституційної ідеології, конституційної політики та конституційної практики в державі2.

Процес конституціоналізації торкнувся і місцевого самоврядування3. За роки Незалежності в Україні сформувався конституційно-правовий інститут місцевого самоврядування, який став певним фактором стримування влади від одержавлення місцевого життя. Завдяки місцевому самоврядуванню громадянське суспільство отримало легальний засіб впливу та обмеження державної влади в інтересах муніципальних прав громадян4 та їх територіальних громад, точніше органів і посадових осіб цих громад, оскільки самі територіальні громади ще не отримали належного правового статусу.

Місцеве самоврядування є одним з головних елементів розвитку демократичного конституційного ладу. За своєю природою воно виступає як специфічна форма реалізації публічної влади, відмінної як від державної влади, так й об'єднань громадян. Місцеве самоврядування втілює місцеві корпоративні інтереси територіальних громад, тоді як держава — загальнонаціональні інтереси, а політичні партії чи громадські організації — політичні, соціальні, культурні та інші інтереси певних груп громадян.

Два ключові інститути влади в демократичних країнах – місцеве самоврядування і держава – протягом понад двох століть розвивають свої відносини на конституційно-правовій основі. Саме класичний конституціоналізм, або вчення про роль конституції чи конституційної системи як головного правового знаряддя управління державними і самоврядними справами суспільства, інструменту регулювання відносин між громадянами і державою та місцевим самоврядуванням, стало ідеологією і політикою розвитку місцевого самоврядування. Світова та українська практика підтверджують виключно важливе значення конституційних аспектів для відносин місцевого самоврядування і держави.

Місцеве самоврядування в Україні є інститутом, який має фундаментальну конституційну та законодавчу основу. Норми Конституції України про місцеве самоврядування частково є нормами прямої дії, але частіше вони є джерелами для поточного муніципального законодавства, що деталізує чи конкретизує їх застосування. Таким є законодавство з найважливіших питань організації і діяльності органів місцевого самоврядування, в т.ч. про місцеві вибори, про службу в органах місцевого самоврядування, про органи самоорганізації населення тощо.

В політико-правовому механізмі діяльності органів місцевого самоврядування поряд з гарантіями реалізації їх конституційно-правового статусу – особлива роль належить правовим гарантіям захисту їх прав і законних інтересів. Конституція України закріплює різні механізми цього захисту, які забезпечують глава держави, органи законодавчої, виконавчої і судової влади. Конституційно-правові гарантії захисту прав і законних інтересів місцевого самоврядування поділяються на інституційні і судові.

1. Інституційні гарантії захисту місцевого самоврядування полягають у тому, що Конституція України покладає на органи державної влади обов'язок захищати і гарантувати права (повноваження) місцевого самоврядування. Для цього органи законодавчої і виконавчої влади наділені відповідними повноваженнями з питань контролю за діяльністю підконтрольних їм органів. Так, Верховна Рада України може своїм парламентським контролем захищати права і законні інтереси місцевого самоврядування від зазіхань на них, зокрема, органів виконавчої влади.

Певні конституційні гарантії захисту для місцевого самоврядування забезпечують — у межах своїх контрольних повноважень – Президент України та органи виконавчої влади, насамперед, Кабінет Міністрів України. Так, Президент України може накласти вето на прийнятий Верховною Радою закон, якщо він, наприклад, порушує конституційні функції і повноваження територіальних громад. Кабінет Міністрів здійснює контроль за додержанням законодавства, в тому числі з питань місцевого самоврядування, органами виконавчої влади, їх посадовими особами.

Окремо слід вказати на існування спеціальних органів, наділених відповідними повноваженнями у сфері захисту місцевого самоврядування, зокрема, при вирішенні компетенційних спорів органів місцевого самоврядування. До них належать: Національна рада з питань державного управління та місцевого самоврядування при Президентові України, Міжвідомча комісія при Кабінеті Міністрів України, Координаційна рада при Фонді сприяння місцевому самоврядуванню України тощо.

Інституційні гарантії захисту прав і законних інтересів місцевого самоврядування знижуються, зокрема, у випадках політичних конфліктів між органами законодавчої і виконавчої влади. Тому інституційні гарантії не є достатніми, хоч і дуже важливими. Органи місцевого самоврядування можуть звертатися за захистом до Президента України, органів законодавчої і виконавчої влади, але їх звернення не завжди гарантує відповідне реагування.

2. Стаття 145 Конституції України окремо виділяє судовий захист місцевого самоврядування. Враховуючи побудову судової системи в Україні, судовий захист місцевого самоврядування здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

А. Конституційно-судовийзахист (захист Конституційним Судом України) прав місцевого самоврядування може здійснюватися прямо і опосередковано. Органи місцевого самоврядування (на підставі Закону України "Про Конституційний Суд України") можуть безпосередньо направляти до Конституційного Суду України конституційні подання про необхідність офіційного тлумачення Конституції та законів України. За 11 років діяльності Конституційного Суду України таким правом – звернутись до єдиного органу конституційної юрисдикції з конституційним поданням – скористались 126 органів місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські, обласні ради). З них – 23 подання були прийняті до провадження (по чотирьох з них прийнято 3 рішення Конституційного Суду України /2 подання – об'єднано/, по решті 19-ти поданнях прийняті Ухвали про відмову у відкритті провадження), інші 103 подання повернуті суб'єктам права на конституційне подання ще на стадії попереднього вивчення цих подань як такі, що не відповідають вимогам законодавства, тобто неналежно оформлені5.

Реалізувати своє право на захист у Конституційному Суді України органи місцевого самоврядування можуть і через інших суб'єктів права на конституційне подання, які можуть звернутися до органу конституційної юрисдикції в інтересах відповідної територіальної громади чи органів місцевого самоврядування (опосередкований захист): групу народних депутатів України, Президента України тощо.

Узагальнення правових позицій Конституційного Суду України в сфері місцевого самоврядування, які містяться в його висновках, рішеннях та ухвалах, дозволяє вказати на те, що Судом сформовано муніципальну доктрину, як продукт конституційно-судового осмислення статусу та функціонування інституту самоврядування. Ця доктрина охоплює правові позиції Конституційного Суду з ключових питань місцевого самоврядування.

Особливість муніципальної доктрини Конституційного Суду України – у порівнянні з аналогічною доктриною інших органів державної влади – полягає у тому, що правові позиції Суду завжди мають обов'язковий характер.

Муніципальна доктрина Конституційного Суду України виконує не тільки регулятивну, але й ідеологічну функцію. Вона впливає на формування думки різних громадсько-політичних сил, на структурування наукових шкіл тощо. Ця доктрина Конституційного Суду є обов'язковою для органів державної влади, органів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при ухваленні ними актів.

  • <<
  • 1 2
  • >>
Loading...

 
 

ֳ


...