WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Світло й тіні українського муніципального руху -

Світло й тіні українського муніципального руху -

Світло й тіні українського муніципального руху

По гарячих слідах VІІ Всеукраїнських муніципальних слухань, які відбулися 6-7 вересня у Бердянську, ми наважимося відстежити появу і перші кроки вітчизняного муніципального руху, який не відсвяткував десятої своєї річниці, але попри це стає — чи невдовзі має стати — суттєвим чинником життя країни. Нагода якнайпридатніша, бо становлення муніципального руху було тісно пов'язане з розвитком муніципальних слухань. Вони поволі перетворилися з приватної ініціативи кількох інтелектуалів на досить поважну інституцію, яка щороку збирає все більше учасників.

Вперше термін "український муніципальний рух" було використано в назві IV Всеукраїнських літніх муніципальних слухань ("Перспективи муніципального руху в Україні", Феодосія, 1998). На феодосійських слуханнях вперше обговорено питання розбудови інфраструктури муніципального руху. Восени того ж року в Гаспрі під Ялтою відбувся проектний семінар "Інформаційне і освітнє забезпечення українського муніципального руху" й було розроблено відповідні концепції.

Наступного 1999р. на ювілейних V слуханнях обговорювали досвід муніципального руху і перспективи його розвитку. Там були присутні представники Адміністрації Президента, Кабінету Міністрів України, фракцій Верховної Ради і обласних адміністрацій. Значно розширився склад представлених на слуханнях громадських організацій. Вперше учасником слухань стала політична партія, хоч не з найбільших, але зате одна з перших за датою заснування: Ліберально-демократична.

Надалі авторитетність заходів у рамках УМР, попри його організаційну недосформованість (а може саме завдяки ній) невпинно зростала. Цього року на слухання до Бердянська спецрейсом з Києва прибуло багато високих посадовців. За всім цим відчувалася тиха, але наполеглива робота Фонду сприяння місцевому самоврядуванню.

З одного боку, участь у слуханнях представників центральних і регіональних органів влади, громадських організацій і політичних партій демонструє факт існування УМР і його значущість як для розвитку держави, так і для політичної ситуації в Україні. Це визнанo de facto чинною системою центрального і регіонального управління. УМР отримав визнання також і у середовищі місцевого самоврядування, муніципальної громадськості, які проте ще й досі визначаються щодо можливості альянсу з УМР у проведенні реформ. Нарешті, проблематика руху є цікавою для найважливіших суб'єктів української внутрішньої політики, і пошук розв'язань тих проблем, що стали змістом руху, може об'єднати представників багатьох структур, що визначають перспективи розвитку України. Тож можна вважати, що український муніципальний рух стає помітним громадським явищем.

Що ж примушує представників зовсім різних структур і організацій шукати шляхи зближення і розвивати взаємодію? Які проблеми стали центром кристалізації українського муніципального руху, що є змістомУМР?

Можна виділити чотири етапи змін у розумінні цілей та змісту УМР:

1. Впровадження ідеї самоврядування в практику державного будівництва

Роль лідера на цьому етапі виконав Фонд сприяння місцевому самоврядуванню на чолі з професором Ігорем Бутком. Пропаганду ідеї самоврядування здійснювала також Асоціація демократичного розвитку і самоврядування України (АДРУ) та інші громадські організації. Інститут самоврядування був декларований елітою молодої держави як важливий елемент політичного устрою України. Слово "самоврядування" стало звичним для широкої громадськості.

Здавалося, що ідея самоврядування набула реалізації в Україні. Однак процес розділення держави й міст в Україні продовжується досі; не відрегульовано питання комунальної власності, власних і делегованих повноважень, розділення бюджетів і формування ефективної системи руху фінансових потоків.

2.Розвиток муніципальної діяльності

Ейфорія перших перемог становлення самоврядування в Україні змінилася розумінням реальних проблем. Розрив між складними завданнями, що повстали перед самоврядуванням, і дуже повільним темпом перетворень системи управління призвів до загальної кризи міст і їхніх найважливіших підсистем.

Тодішні стратегії виходу з кризи не втратили актуальності й до сьогодні:

вдосконалення законодавчої бази;

розвиток горизонтальних зв'язків і міжміської кооперації, формування каналів обміну інформацією між керівництвом міст;

становлення професійної муніципальної діяльності та її інфраструктури, а також згуртування "муніципалів" як професійної спільноти;

формування міських громад (Миколаїв — "Муніципальна ініціатива", Славутич, Комсомольськ);

створення спеціалізованих структур перепідготовки (ХАБІТАТ, МІУРР, АДРУ, ФСМСУ) і згодом спеціалізованих освітніх курсів і структур (Асоціація міст України, Академія муніципального управління).

На тлі успіхів у розвитку міжміських зв'язків й у формуванні каналів міжміської і міжпрофесійної комунікації (в середині 90-х було засновано журнали "Місцеве самоврядування", який потім певний час виходив під назвою "Людина і влада", "Медіаполіс", "Міський розвиток"), гальмом у процесі перетворень стала практична неможливість проводити зміни законодавчої бази. Нескоординовані спроби ввести певні поліпшення в законодавство наштовхувалися на необхідність внесення змін в інші закони. Наслідком цього стало поширення у колах управлінців та вчених ідеї цілісної муніципальної реформи.

3. Перехід від окремих муніципальних ініціатив до ідеї цілісної муніципальної реформи на Україні

Ідею муніципальної реформи вперше обговорювали на II Літніх муніципальних слуханнях у Судаку 1996р., а потім у Пущі-Озерній було проведено всеукраїнський семінар, присвячений виробленню концепції муніципальної реформи. У січні 1997р. на звітно-виборчих зборах Асоціації міст України Президент України Л.Кучма заявив про необхідність послідовного проведення муніципальноїреформи. Це було проривом, адже багато років ні в урядових, ні у парламентських колах не хотіли навіть чути слово "муніципальний" — мовляв, термін не є конституційним. Після президентського освячення і терміну, і сутності було, нарешті, сформовано відповідні комісії, розроблено програми і плани робіт. Але навіть прийняття Конституції і нового Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" практично нічого не змінили в становищі міст і регіонів. Непорушними лишилися система державної влади і структура бюджетного процесу, не змінилося становище з комунальною власністю, межами компетенції і делегованими повноваженнями. Крім того, стало очевидним, що проблеми муніципальної реформи дуже мало непокоять депутатський корпус.

4. Утворення громадського руху за міський і регіональний розвиток

Ключовою проблемою цього етапу стає проблема організації ефективної системи територіального управління, організації громадської підтримки муніципальним перетворенням і проведення збалансованої регіональної політики.

Істотним на цьому етапі став ідеологічний перехід від спроб локальних структурних перетворень до організації політичного процесу, що спирався би на підтримку реформаторськи налаштованих діячів державного управління, міських і регіональних лідерів, мав широку суспільну базу та поєднував би раціональність наукового підходу з прагматичністю і ситуативністю політичної діяльності.

Напередодні останніх президентських виборів у муніципальному русі відбулися дві знаменні події. 5 липня 1999р. на установчому з'їзді у київському Будинку вчителя було утворено Спілку лідерів місцевих та регіональних влад України (СЛМРВУ). Вперше під одним дахом зібралися для спільної роботи мери та губернатори, представники на той час контроверзійних, трохи не ворогуючих сторін державотворчого процесу. Нагода була незвичайною, як не надзвичайною, тож на з'їзді були присутні не тільки численні міські та обласні голови, а й депутати ВР. Невдовзі після утворення Спілка підписала з не переобраним іще президентом Л.Кучмою Декларацію щодо вдосконалення державної регіональної політики. Преса про заснування та перші кроки Спілки інформувала мало. Чи не найповнішу підбірку матеріалів по цю знаменну подію видрукував тоді журнал українських міст "Медіаполіс", який видавав тоді наш інститут за сприяння Фонду сприяння місцевому самоврядуванню України.

Того ж літа, але трохи пізніше, на V Всеукраїнських муніципальних слуханнях (Судак, липень 1999р.) було прийнято рішення про заснування Всеукраїнського громадського об'єднання міського і регіонального розвитку, більш відомого під назвою Міжрегіонального союзу. Йшлося про створення організації, яка б об'єднувала діячів муніципального руху незалежно від посади, соціального статусу та професійної приналежності. На слуханнях були присутні також представники новоутвореної Спілки лідерів із презентацією своєї організації. Тут же була оприлюднена ідея створення Українського муніципального клубу.

Не можна не згадати іще про одну красиву подію, яка розтяглася майже на рік, починаючи від жовтня того ж 1999–го, виборчого року. Йдеться про заснування та офіційне оформлення Української муніципальної академії (УМА), яка має на меті зібрати під свої склепіння інтелектуальний авангард муніципального руху та розгорнути наукову, освітню та просвітницьку діяльність на муніципальній ниві. Президентом академії було обрано Валерія Пустовойтенка, першого президента Асоціації міст України, віце-президентом — Анатолія Толстоухова, академіком-секретарем — Олександра Власенка з Фонду сприяння місцевому самоврядуванню. Структура формувань УМР набула, принаймні зовні, довершеного вигляду. Але пустити в дію, в рух ці структури не вдалося.

Показово, що представники Спілки лідерів не були присутні невдовзі після цього на VI Муніципальних слуханнях "Об'єднання зусиль для (заради) муніципального та регіонального розвитку та процвітання України". VI Слухання відбулися в кінці червня цього року на Дніпрі, на борту теплохода "Максим Рильський", і зібрали рекордну кількість учасників — понад 150 осіб з 28 міст та з більшості областей України.

Епілог. Рік 2001: хіба новий період?

Цієї осені рекорди 2000р. були значно перекриті. До Бердянська на зустріч з урядово-парламентським чартером з'їхалося понад 200 осіб. Всеукраїнський статус слухань закріпився остаточно, міський голова Бердянська Валерій Баранов за рівнем популярності серед колег-мерів стрімко наздоганяє столичного голову Олександра Омельченка. Що ж із муніципальним рухом? Як він виглядав на тлі такої широкої цьогорічної державно-муніципальної імпрези?

На більшості засідань слухань головував Леонід Шремф — керівник секретаріату Міжрегіонального союзу. Він же на другий день слухань з величезним відривом передував у презентаціях проектів і програм місцевого та регіонального розвитку. Іншими учасниками презентації були Фонд сприяння місцевому самоврядуванню, представлений головою Фонду Миколою Пухтинським, АДРУ (Валерій Рубцов), Інститут "Схід-захід" (Сергій Максименко) та надзвичайно активний цього разу Український муніципальний. Асоціація міст України була репрезентована мовчазним цього разу Мирославом Пітциком, своїм віце-президентом та незмінним виконавчим директором, але не оприлюднила жодного проекту. Спілки лідерів не було: ні голови, Луганського губернатора Миколи Тихонова, ні нового голови секретаріату.

Чи не найдивнішою була неприсутність Української муніципальної академії. Загалом на залі засідань було не менше десятка присутніх членів-засновників УМА. Тільки в президії, поруч із М.Пухтинським, сиділи муніципальні академіки Володимир Князєв, проректор Академії муніципального управління Василь Кравченко (Фінансовий НДІ Мінфіну), Віктор Слиш (Асоціація міських та сільських рад) та згаданий уже В.Рубцов (АДРУ). Але ж дивним чином ані у промовах, ані серед представлених проектів академію не згадано, якби її й не було серед формувань УМР.

Слід звернути увагу на необхідність професіоналізаціїмуніципальногоуправління. Це означає появу у нашій країні кільканадцяти нових для пострадянського простору професій, тих, що давно вже є на Заході, і без яких муніципалізація — звук порожній. Спектр цих професій і управлінських технологій доволі широкий — від муніципальної юриспруденції та фінансів міських (сільських) соціальних працівників до урбан-соціологів, урбан-географів тощо. Без цього всього годі й думати про модернізацію держави.

Отже, новий етап у становленні й розвитку муніципального руху в Україні, здається, настав. І тепер зміст його полягає саме у свідомому виборі між новим одержавленням місцевого управління та подальшим відкатом до світлого минулого, з одного боку, та професіоналізацією, технологізацією, врешті інтелектуалізацією муніципальної діяльності, з іншого. Останній шлях важкий, і супротивників у нього, особливо серед "властєйпрєдєржащіх", і то практично на всіх рівнях аж до найвищих, буде вдосталь.

Loading...

 
 

ֳ


...