WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Державний земельний кадастр як ефективний інструмент місцевого розвитку та проблеми з його впровадженням в Україні -

Державний земельний кадастр як ефективний інструмент місцевого розвитку та проблеми з його впровадженням в Україні -

Державний земельний кадастр як ефективний інструмент місцевого розвитку та проблеми з його впровадженням в Україні

З утвердженням демократії в Україні, відносною стабілізацією макроекономічної ситуації, проблеми, що стоять перед розвитком українського суспільства, дедалі більше ускладнюються. Досягнення України з демократизації та економічного розвитку можуть бути закріплені лише за умови проведення серйозних реформ, спрямованих на створення ефективної інфраструктури, здатної забезпечувати безперебійне функціонування ринкової економіки. Це, зокрема, стосується таких сфер як удосконалення державного управління та місцевого самоврядування, підвищення ефективності функціонування бюрократичного апарату та надання адміністративних послуг, ефективне гарантування та захист прав приватної власності, забезпечення прозорості та ефективності витрачання публічних коштів, а також удосконалення елементів планування та стратегічного управління територіями та ресурсами. Чільне місце в цьому процесі посідає питання запровадження в Україні такого важливого інфраструктурного елементу забезпечення функціонування ринкової економіки та ринку землі як державний земельний кадастр.

Світовий досвід свідчить, що для того, щоб земельний кадастр у будь-якій країні був ефективним, він повинен відповідати трьом основним критеріям:

1) кадастр має бути єдиною всеохоплюючою системою, тобто поєднувати в собі як функції обліку земельних ділянок, їх технічної інвентаризації, картографування, економічної та грошової оцінки тощо, так і реєстрації прав власності на земельні ділянки і будівлі та споруди на них та їх обмеження і обтяження;

2) держава має гарантувати достовірність даних земельного кадастру, які можуть використовуватися з адміністративними цілями органами державної влади та органами місцевого самоврядування, у цивільних правовідносинах та у судових спорах;

3) кадастр має бути зручним для користувачів – органів державної влади, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, – тобто процедури внесення та отримання його даних мають бути чіткими, без дублювання та наявності багатьох інстанцій. В ідеалі внесення та отримання даних земельного кадастру має здійснюватися у форматі єдиного вікна.

Впровадження всеохоплюючого державного земельного кадастру гратиме велику роль у формуванні ринку землі в Україні та гарантуванні й захисті прав власності на нерухоме майно. Особливу користь від існування кадастру отримало б місцеве самоврядування, адже його дані стали б базою даних про наявні на тій чи іншій території ресурси, якої так бракує наразі органам місцевого самоврядування. Відтак, кадастр мав би шанси перетворитися на ефективний інструмент забезпечення місцевого розвитку.

Ще з 1990-х років в Україні не припиняються спроби запровадити ефективний державний земельний кадастр або його окремі елементи. Дані державного земельного кадастру мали б стати основою для даних по землі містобудівних кадастрів, передбачених ще у 1992 р. Законом України „Про основи містобудування". В Україні вже здійснюється реєстрація прав на нерухоме майно (крім земельних ділянок) бюро технічної інвентаризації. Міністерством юстиції України вже створені та ведуться Державний реєстр правочинів та Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Державний земельний кадастр фігурує у Земельному кодексі України, прийнятому у 2001 р., та у низці інших законів України із земельних питань. В Україні вже давно діє закон про плату за землю, а у 2003 р. було прийнято закон про оцінку земель. У 2004 р. було прийнято Закон України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", який передбачав створення реєстру, що мав би стати складовою ефективного державного земельного кадастру, проте такий реєстр так і не був створений. Як на центральному, так і на місцевому рівнях робляться кроки щодо впровадження передових технологій картографування та геоінформаційних систем. Повним ходом іде видача державних актів на право власності на землю. Втім, у плані створення ефективного єдиного та всеохоплюючого державного земельного кадастру „віз і нині там"!

Попри всю технічну та технологічну складність та тривалість створення державного земельного кадастру, основною причиною зволікань є, як це не дивно, міжвідомчий конфлікт, який виник навколо питання того, який саме орган виконавчої влади має бути держателем державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Нагадаємо, що відповідно до Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 1 липня 2004 р. таким органом є центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, тобто нинішнє Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України). Втім, Міністерство юстиції України наполягає на тому, що держателем такого реєстру має бути саме Мін'юст України. На користь своєї позиції Мін'юст України наводить аргументи щодо правової природи державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, а також щодо свого досвіду у веденні та/або регулюванні згаданих вище подібних реєстрів: Державного реєстру правочинів, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Реєстру прав на нерухоме майно (крім земельних ділянок). Водночас, Мін'юст України не виявляє бажання брати на себе відповідальність за ведення технічних – геодезичних, картографічних тощо – аспектів реєстру.

Міжвідомчий конфлікт вже неодноразово призводив до проблем у фінансуванні створення державного земельного кадастру в Україні, що здійснюється Світовим банком за рахунок відповідної позики. Наразі, наприклад, Світовим банком призупинено фінансування робіт із створення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень з огляду на існуючий міжвідомчий конфлікт, що унеможливлює ефективне виконання Україною своїх зобов'язань за позикою. Вірогідним є й скасування позики за цим напрямом взагалі! Більше того, цілком ймовірно, що в Україні може бути створено Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обмежень окремо від Державного земельного кадастру. Так, 29 травня 2007 р. Верховною Радою України було прийнято закон про внесення змін до Закону України „Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень" щодо викладення останнього в новій редакції та передачі функції здійснення такої реєстрації від Держземагентства України до Мін'юсту України. З огляду на те, що таке бачення співвідношення земельного кадастру та реєстрації прав на нерухоме майно не було консенсусним, Президент України наклав вето як на цей закон, так і на прийнятий раніше Закон „Про Державний земельний кадастр". На сьогодні робочою групою при Секретаріаті Президента України розроблено законопроект про Державний земельний кадастр, що передбачає здійснення реєстрації прав на нерухоме майно у складі земельного кадастру. Однак, доцільність внесення відповідних змін до Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" залишається відкритим питанням.

Таким чином, в Україні існують такі небезпеки:

1) здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень поза межами державного земельного кадастру;

2) у разі створення земельного кадастру, що відповідає найкращим світовим практикам, паралельного існування кількох реєстрів, що відповідатимуть за подібні функції, тобто дублюватимуть один одного.

Безперечно, такий розвиток подій суперечитиме міжнародним рекомендаціям, у тому числі викладеним вище трьом критеріям ефективного кадастру. Оскільки головною причиною проблем зі створенням земельного кадастру є міжвідомче перетягування функцій, в Україні є вкрай необхідним виробити та погодити на вищому політичному рівні бачення того, який саме державний орган має опікуватися створенням, підтриманням та регулюванням державного земельного кадастру як єдиної системи, що включатиме як облік земельних ділянок, так і реєстрацію прав власності на них. Нижче наводяться три можливі варіанти визначення такого органу з їх очікуваними перевагами та обмеженнями. Якщо варіанти передання єдиного державного земельного кадастру до сфери відповідальності Держземагентства України та Мін'юсту України вже відомі та широко обговорюються, третій з розглядуваних нижче варіантів є до певної міри інноваційним. Розгляд переваг цього варіанту може привнести нові риси до дискусії та глибше зрозуміти місце кадастру у системі управління та його значення для держави та місцевого самоврядування.

  • <<
  • 1 2 3
  • >>
Loading...

 
 

ֳ


...