WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Адміністративно-територіальний устрій в Україні у пост революційні та передвоєнні роки -

Адміністративно-територіальний устрій в Україні у пост революційні та передвоєнні роки -

Перетворення адміністративно-територіального устрою в Україні 1930-х років.

Реорганізація та ліквідація округ та перехід на двоступеневу систему управління, район-основна ланка соціалістичної перебудови села

Радянська влада, не зважаючи на свою безмежну владу та гіпер централізацію усього життя в державі продовжувала стикатись із не ефективністю управління. Зруйнованій, усталеній за попереднього режиму система адміністративно-територіального устрою з розділенням влади на державну та місцеву(самоврядну), так і не було знайдено відповідну ефективну заміну. Відмова від губерній та створення великої кількості округ з одного боку мало суттєво посилити контроль держави над усіма територіями, але надмірно велика кількість суб'єктів, які виходили на прямі стосунки з центром не посилювали центральний уряд, а навпаки послаблювали, оскільки йому постійно було потрібно вирішувати низку справ, які раніше вирішувались на рівні губерній.

З іншого боку, сільради, не зважаючи на певне їх упорядкування залишались надто слабкими як кадрово так і фінансово, аби вирішувати поставлені перед ними завдання.

Тому радянська влада продовжувала експериментувати, шукаючи адекватну новим умовам систему влади в територіях, з урахуванням досягнення максимальної ефективності місцевої влади і економлячи ресурси на скороченні бюрократичного апарату.

"..Щоб здійснити директиви про наближення органів радянської влади до трудящих мас, щоб поліпшити економічний стан округ та районів і щоб далі скоротити витрати на утримання управлінського апарату..." з Постанови №141 "Про реорганізацію округ УСРР" від 13 червня 1930 року. Цією постановою ВУЦВК та РНК УСРР продовжили побудову радянської моделі адміністративно-територіального устрою УСРР через розформування 11 округ та приєднанні їх до інших округ. Таким чином кількість округів зменшилася а їхня величина відповідно збільшилась.

У новостворених (збільшених) округах утворювалась нові органи управління. Розуміючи важливість реформування та не допущення при цьому появи великої кількості незадоволених звільнених радянських чиновників, Постановою визначений порядок утворення нових органів, який виглядає досить ліберальним:

"6. Провідні органи нових округ, збільшених територією розформованих округ, утворюються таким порядком:

1) В округах, що до них приєднується всю територію одного чи двох розформованих округ, новий округовий виконавчий комітет складається з усіх членів та кандидатів до них округових виконавчих комітетів об'єднувальних округ; нову президію цього округового виконавчого комітету обирає об'єднаний пленум цих округових виконавчих комітетів без побільшення складу, згідно з Уставою про округові виконавчі комітети"(мовою оригіналу).

В округах, територію яких розформовували між кількома округами, округові виконкоми ліквідовувались, а обрані особи зберігали свої повноваження і входили до складу пленумів за місцем їх обрання до відповідних округових виконкомів.

Лише Округові військові комісаріати розформованих округ залишалися без змін та реорганізацій "до спеціяльного розпорядження" Центральної ліквідаційної комісії.

Округовим містам розформованих округ залишали міські ради з залишенням їм прав відповідно до "Устави про міські ради" задля збереження економічно-культурних досягнень та збереженням в цих містах чинної ставки заробітної платні. Міськради підпорядковувались безпосередньо округовим виконкомам.

Розглядаючи перманентні зміни системи адміністративно-територіального устрою у 30-тих роках минулого століття варто пам'ятати, що в ті часи радянська влада розпочала новий глобальний експеримент із зміни економічних відносин на селі. В Україні розпочалась масова колективізація.

Перші спроби колективізації в кінці 20-тих років показали, що сільські ради, не зважаючи навіть на те, що їх почали "підсилювати" керівним складом із міст братньої Росії, не дуже жорстко проводять політику партії та радянського уряду на колективізацію.

Але завдання колективізації мало бути виконане за будь-яких умов. Мало того, при цьому не може бути допущено жодного серйозного спротиву з боку місцевого населення.

В контексті з цієї конкретної історичної ситуації може з великим ступенем вірогідності припустити, що саме завдання тотальної колективізації, знову ж як і у часи "воєнного комунізму" призвело до перегляду системи адміністративно-територіального устрою в Україні та побудови дволанкової його системи з жорсткою державною централізацією.

Хоча такий підхід інформаційно забезпечувався реалізацією гасла " наближення радянської влади до трудових мас, укріплення району, як основної ланки соціалістичної перебудови села" і саме він офіційно є причиною ліквідації округ та перехід до двоступеневої системи управління.

Постанова №225 "Про ліквідацію округ та перехід на двоступеневу систему управління" від 2 вересня 1930р. встановлювала на території УСРР 503 окремі адміністративно-територіальні одиниці, а саме:

  1. Автономна Молдавська СРР в складі 11 районів,

  2. 18 міст що підпорядковувалися центрові,

  3. 484 райони розподілених (за економічними ознаками, кількістю населення, перспективами зросту, тощо) на 3 категорії (1 кат.-322, 2 кат-112, 3 кат.-50 районів).

Разом з чітким поділом територій та їх підпорядкованості та в зв'язку з переходом на двоступеневу систему управління Постановою затверджувались зміни до існуючого за округової системи адміністративно-територіального поділу щодо підпорядкування міським радам сільрад та приєднання сільських місцевостей до міст, реорганізація районів, районовим виконкомам передавалися права та обов'язки округових виконкомів. Постановою зафіксовано підпорядкованість центрові районових виконкомів та міськрад що вилучені на окремі адміністративно-господарські одиниці, згідно оригіналу:

"4. На території Української соціялістичної радянської республіки становити двоступеневу систему управління з тим, що районові виконавчі комітети й міські ради, що їх вилучено на окремі адміністративно-господарські одиниці, підпорядковуються безпосередньо центрові"

Разом з тим Постановою №48 "Про ліквідацію округ і чергові завдання міськрад, райвиконкомів та сільрад" від 28 грудня 1930р. 3-я сесія ВУЦВК ХІ скликання, відзначаючи всі переваги та ефективність двоступеневої системи управління вказувала на низку хиб які мали місце під час проведення реформи та доручала Урядові УСРР для остаточного завершення реформи виконати низку "бойових завдань", серед них особливої уваги надавалось створенню товариських та сільських судів.

Реорганізація районів УСРР, утворення нових областей.

Запровадження двоступеневої системи адміністративно-територіального устрою, що було зроблено у максимально короткі терміни в 1930 році можливо і сприяло пришвидшенні колективізації в Україні та придушенні виступів незадоволених селян, але виявилось згубним для ефективності управління по всій території держави. Прагнучи досягнути скорочення державного апарату, радянська влада натомість отримувала його розширення на республіканському рівні, оскільки маса питань місцевого значення стікалась до столиці. Проміжна ланка, де в минулому відбувалась фільтрація таких питань і більшість з них могла вирішуватись – губернія була ліквідована, а нової утворено не було. Відтак і планування розвитку територій повністю перейшло на столичний рівень.

У цій ситуації центральній владі не залишалось нічого іншого, як знову розпочати зміни.

Впродовж 1932 року в УСРР було створено 7 нових адміністративно-територіальних утворень. Постановою №28 "Про утворення обласних виконавчих комітетів на території УСРР" (пізніше назву змінено на "Про утворення областей") від 11 лютого 1932 року, в складі УСРР, крім Автономної Молдовської СРР (далі АМСРР) утворено п'ять нових областей:

  1. Харківську в складі 82 адміністративно-територіальних одиниць (далі-АТО) тобто районів і міст, виділених на окремі адміністративно-господарські одиниці(п.1, пп.1),

  2. Київську в складі 100 АТО,

  3. Вінницьку в складі 71 АТО,

  4. Дніпропетровську в складі 54 АТО,

  5. Одеську в складі 50 АТО

Міські ради, які підпорядковувались безпосередньо центрові на території новостворених областей тепер підпорядковувалися відповідним обласним виконкомам.

Промислові райони Донбасу (13 районів, та 4 міста) залишалися в безпосередньому підпорядкуванні центру, а щоб "зміцнити сільськогосподарську базу основних промислових районів Донбасу" (п.4 Постанови №28) до міських рад приєднувались нові сільські ради та райони.

Цікавим виглядає той факт що у Додатку до вищевказаної Постанови "Перелік адміністративно-територіальних одиниць, що увіходять до складу областей та адміністративно-територіяльних одиниць Донбасу підпорядкованих безпосередньо центру" крім самого переліку назв районів та міст в дужках деяких районів вказувалась національності так, наприклад:

  • <<
  • 1 2 3
  • >>
Loading...

 
 

ֳ


...