WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Адміністративно-територіальний устрій в Україні у пост революційні та передвоєнні роки -

Адміністративно-територіальний устрій в Україні у пост революційні та передвоєнні роки -

Адміністративно-територіальний устрій в Україні у пост революційні та передвоєнні роки

Період 1917-1919 років на території сучасної України досить складно піддається аналізу, адже у цей період фактично не було єдиної влади на всій території, натомість у різних регіонах у різний час, протягом вказаного періоду діяла різна влада, в основному воєнного характеру.

Аби зрозуміти хоча б приблизно складність ситуації, яка передувала проголошенню Української народної республіки влітку 1917 року на території нинішньої України діяли три паралельні структури влади: Представники Тимчасового Уряду Росії – губернські комісари та підлегла їм адміністрація і війська; Центральна Рада, яка намагалась розбудовували українську владу і творила свої виконавчі органи; "Совет робочих и солдатских депутатов", який був під впливом більшовиків і не бачив можливості утворення української держави.

Поряд з цим стихійно українізовувались військові частини на російсько-німецько-австрійському фронті.

Загальна провал фронту в Карпатах і загальна анархія, яка охопила Україну в липні 1917 року прискорила остаточну руйнацію хоч якоїсь центральної влади в українських теренах.

Після повалення Тимчасового Уряду в Росії, у Києві знову тріумвірат: Українська Центральна Рада із Генеральним Секретаріатом, як проукраїнська державницька сила; Совет робочих и солдатських депутатом – як більшовицька, космополітична сила; Штаб Київської військової округи – як антиукраїнська та антибольшевицька сила.

Після падіння УНР, Гетьманату та Директорії з 1919 року в Україні встановилась "радянська влада" відразу почався реальний перегляд адміністративно-територіального устрою, що склався на українських територіях за останні роки перед революцією.

Отже після перемоги більшовиків в Україні, як і в інших територіях більшовицької Росії почався період "всевладдя рад". Ради були по всюди, як із прив'язкою до територіального поділу так і без такої прив'язки.

Існували ради солдатських депутатів, ради селянських депутатів, ради робітничих та солдатських депутатів.

Проста та зрозуміла система адміністративно-територіального устрою та державного управління і місцевого самоврядування, що була сформована за Столипіна була зруйнована.

В сільській місцевості, де найбільше проживало населення почали масово створюватись сільські ради. Волость, як первинна ланка організації публічної влади, притаманна сільським територіям, яка базувалась на основі церковних приходів та економічного тяжіння навколишніх поселень до церкви, ринку, волостних органів влади, що розміщувались у містечку чи великому селі – центрі волості системою сільрад була де факто знищеною, хоча формально продовжувала існувати де юре ще деякий час1.

Початок юридичного оформлення реформ адміністративно-територіального устрою в Україні у 20-тих роках 20-го сторіччя.

Встановлення радянської влади на території України у складі СРСР відразу зіткнулося з проблемою формування ефективної влади із визначеною територіальною основою.

З 1919 року після тотальної націоналізації приватної власності, встановлення воєнного комунізму та повного домінування революційної доцільності над законністю та економікою система державного управління і самоврядування(якщо сільради можна вважати такими органами) базувалась винятково на примусі та страхові бути покараним ЧК. Людина з наганом та мандатом вирішувала все. Але така система влади не могла існувати надто довго. Уже починаючи з 1921 року Україна, як і решта радянських територій колишньої Росії зіткнулась з проблемою голоду, тотального дефіциту і не хватки елементарних товарів повсякденного попиту.

Для вирішення цих проблем було впроваджено Нову економічну політику(НЕП), яка передбачала відновлення приватної власності, індивідуального підприємництва, стимулювання іноземних інвестицій в радянську економіку, у тому числі у формі концесій.

Проте радянський воєнний апарат, який за кілька років воєнного комунізму розрісся і пронизав усі ланки господарського життя та усі територіальні одиниці від села до губернії вступив у суперечність з потребами цієї нової економічної політики.

Варто відмітити, що розвалювання дореволюційного адміністративно-територіального устрою розпочали самі більшовики, адже новоутворені повіт виконкоми та губвиконкоми самі почали створювати все нові і нові волості, сільради. Крім зростання апарату, який на етапі "продрозкладки" ще відігравав свою роль у відбиранні хліба, але в умовах НЕПу став серйозним гальмом для відновлення господарки.

Першою спробою зупинити процес подрібнення АТУ став Наказ НКВС "Про адміністративні новоутворення" від 26 червня 1920 року. За цим наказом встановлювалось, що будь-які новоутворення – волості чи повіти набувають чинності лише за умови затвердження їх утворення НКВС і публікації такого затвердження у пресі. До цього часу ніяких кредитів та коштів цим новоутворення надавати заборонялось.

Правда навіть такий загрозливий наказ не виконав своєї місії.

Потрібно було щось вирішувати і вирішувати швидко.

Відтак довго чекати не довелося, уже в 1922 році з'являється перший документ від Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету (далі - ) ВУЦВК "Про адміністративно-територіяльний поділ України" від 21 лютого 1922 року.

""Про адміністративно-територіяльний поділ України" (подається за оригінальним правописом)

Хиби адміністративно-териріяльного поділу України, які виявились в нерівномірному росподілові терену між окремими адміністративно-територіяльними одиницями і в бракові в ньому ознак економичного тяготіння привели після революції до стихійного стремління заступити існуючий адміністративний поділ більше відповідним новим умовами і вимогами господарчого життя окремих частин країни.

Зметою переведення праці по зміні адміністративного поділу по єдиному плану на основі наукових даних і економичних ознак і закінчення її в як найкороткий термін, Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет ухвалив:

  1. Заборонити Губвиконкомам, аж до закінчення районування України і повіт виконкомам робити які б то не було зміни адміністративного поділу.

  2. Зобов'язати Народний Комісаріят Справ Внутрішніх випрацювати і подати на розгляд 2 сесії ВУЦВК подобний плян районування України на основі наукових даних і господарчих особливостей і тяготіння, а также скорочення існуючих адміністративно-територіяльних одиниць.

Це завдання вважати бойовим і обов'язати всі центральні відомства і місцеві органи влади подавати Народньому Комісаріятові Справ Внутрішніх всяку допомогу для скоршого закінчення праці, як шляхом подавання потрібних відомостей і матеріялів, так і безпосередньої участи в самій праці.

М. Харків, дня 1 лютого 1922 року

Зам. Голови Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету А. Іванов

Секретар ВУЦВК У. Єрмощенко"

Якщо виправити архаїчну орфографію та застарілі терміни, складається враження, що документ написано у наші дні. Проблеми, які стоять сьогодні перед Україною в царині недосконалості адміністративно-територіального устрою сьогодні дуже добре ідентифіковані у наведеній вище постанові ВУЦВК.

Проте варто сказати, що доручення, яке викладене у постанові було виконано у дуже короткі терміни, але як завжди не так чітко, як того бажалось.

Протягом 1922-23 років адміністративно-територіальний устрій продовжував стрімко змінюватись, частина губерній була ліквідована, частина укрупнена(об'єднана з іншими), волості і повіти передавались від однієї губернії іншій(тут варто сказати, що кілька волостей Гомельської губернії було передано губернії Київській рішенням ВУЦВК).

Аби якось ввести цей процес у якесь логічне русло 3-я сесія ВУЦВК у 15 жовтня 1922 року приймає чергове рішення, яке містить певні загальні вимоги до новоутворюваних адміністративно-територіальних одиниць:

""Об административно-территориальном делении УССР и об упрощении Сов. аппарата"

... 1. Принять основные принципы административно территориального деления УССР, а именно:

а)признать трехстепенную систему административно территориального деления более совершенной, но учитывая политические и технические условия, препятствующие немедленному проведению реформы, проводить ее в порядке постепенности;

б) установить территории сельськой административной единицы с количеством населения не менее 1000 человек, советской волостной единицы(района) от 25000 до 40000 человек, и уездной единицы(округ) от 400000 до 600000 человек.""

21 березня 1923 року з'явилась ще одна постанова, яка відкривала шлях до утворення органів влади у новоутворених адмінтеродиницях: "Про порядок організації Виконавчого Комітету в новоутворених округах, районах і органах сільських селищ".

Фактично ці два документи стали базою великої реформи 1922-23 років за якої Україна перейшла від старої, перевіреної часом системи адміністративно-територіального устрою до нової – радянської.

Головною новацією цієї реформи стала легалізація введення сільрад, але з метою не допущення надмірного подрібнення первинних одиниць було введено обмеження щодо чисельності населення у такій одиниці. Звичні волості, які за імперії мали характер низової АТО, перейменовувались у райони і ставали проміжним рівнем управління, а замість великих губерній створювались округи. Така система з одного боку дозволяла державі більш жорстко контролювати усі процеси в територіях, а з іншого зупинити процес неконтрольованого подрібнення адмінтеродиниць, що заважало розвитку бізнесу і ускладнювало забезпечення діяльності органів влади у таких дрібних АТО.

  • <<
  • 1 2 3
  • >>
Loading...

 
 

ֳ


...