WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Ефективність локальних спільнот (громад) та криза -

Ефективність локальних спільнот (громад) та криза -

3. Адміністративно-командна система. Ця система характеризується державною або "колективною" власністю, максимізацією виробництва продукції, абсолютно заорганізованим ринком, вирішальною роллю уряду в розв'язанні економічних питань, що здійснюється шляхом централізованого планування й адміністративного розподілу ресурсів".

Умови ефективності суспільного ладу.Одним із ключових тверджень Богдана Гаврилишина є теза про залежність ефективності суспільства від гармонії між складовими суспільного ладу (сумісність складових). Тобто не просто від кожної із складових чи ефективності кожної окремо взятої складової, а саме від „припасованості" цих складових одна до одної. Оскільки кожна спільнота є складовою більш широкої охоплюючої системи, то зрозуміло, що на ефективність суспільного ладу впливає його сумісність спільноти із оточенням. Для соціальних систем типу країна „оточенням" є міжнародне співтовариство та стандарти (норми, правила) його співжиття, міжнародний розподіл праці тощо. Зрозуміло, що для спільнот типу „громада" до „оточення" слід добавити національний і регіональний контекст, національне правове поле, регіональний та субрегіональний розподіл праці та взаємозв'язки. Обумовленість ефективності суспільства гармонієї між складовими суспільного ладу та гармонією суспільного ладу із зовнішнім оточенням показана у нижній частині Таблиці. Таким чином, узагальнюючи викладене, бачимо, що має місце функціональна залежність ефективності соціальної спільноти від складових її суспільного ладу, від гармонійності сполучення складових, від сумісності спільноти із оточенням, тобто:

Ефективність = f (складові суспільного ладу, сумісність складових між собою, сумісність суспільного ладу із контекстом існування)

Дамо декілька прикладів застосування теорії ефективних суспільств Богдана Гаврилишина для аналізу кризових аспектів суспільних систем різного рівня.

Аналіз причин перманентної української кризи.

Особливістю національного українського контексту є тривала трансформаційна криза, в якій Україна перебуває з початку 90-их років минулого століття Україна. Під час української трансформації необхідно розв'язати шестиєдине завдання: - розбудова власної державності; - утвердження нової (для посткомуністичної України!) системи нових суспільних цінностей і приорітетів (вищість прав громадян, рівність перед законом, демократія, толерантність, наполегливість у досягненні компромісу і консенсусу тощо); - створення демократичної системи правління; - перехід до сучасної ринкової екосоціальної економіки; - формування єдиної української політичної нації; - перехід від індустріальної енерго- та ресурсовитратної економіки до економіки знань і послуг. Жодне з цих завдань (може, за виключенням першого) поки що не можна вважати завершеним.

У термінах концепції Богдана Гаврилишина, сьогоднішній стан України виглядає наступним чином: Сформована в Україні система правління тяжіє до конфронтаційної моделі англо-саксонського типу (моделі стримувань і противаг), а економічна система - до економіки вільного підприємництва зразка кінця ХІХ-ого століття, так званого, „дикого капіталізму". Система цінностей українців має еклектичний характер. Це неприродне поєднання двох несумісних систем цінностей: індивідуально-конкуренційного способу міжособистісної взаємодії та зрівнювально-колективістських поглядів, що є спадком минулої радянської системи. Зауважимо, що цілеспрямоване формування у суспільстві ціннісних орієнтирів, адекватних новітнім політико-економічним реаліям знаходилось і знаходиться поза увагою провідних кіл країни. В той же час, оптимальним для України є інше сполучення складових суспільного ладу. А саме: групово-кооперативні цінності, колегіальна (консенсусна) система управління, узгоджене вільне підприємництво. Таким чином, можна зробити доволі прагматичний висновок-рекомендацію: шляхом до подолання внутрішньої кризи є перехід в Україні до іншої системи політичного правління, посилення механізмів узгодження інтересів бізнесу і суспільства, засвоєння цінностей співпраці та самоврядування.

Глобальна криза та Україна [8]. Україна, як і весь, світ переживає загострення атипової світової фінансово-економічної кризи. Застосуємо методологію аналізу ефективності суспільств Богдана Гаврилишина до аналізу світового ладу та причин цієї кризи. Ми вважаємо це коректним, оскільки з системного погляду нації-держави одночасно є і системами щодо своїх складових і підсистемами у світовому вимірі.

Глобалізація призвела до утворення світового ладу відмінного від моделі світу, що у свій час утворювася з незалежних у всьому держав, повновладних у всіх справах своїх територій і народів. Мабуть, слід констатувати, що той світ вже не існує. Склався новий світовий лад, який у термінах близьких до запроваджених Б.Гаврилишиним для характеристики трьох складових суспільного ладу націй-держав (цінності, політичне правління, економічна система), можна охарактеризувати такою триадою складових: Світові цінності – переважно конкуренційні; Світове політичне правління – епізодичне, незобов'язуюче, ритуально-дорадче; Світова економічна система – вільне підприємництво.

Цінності світового співтовариства зосереджені у міжнародному праві та документах міжнародних організацій, що презентують міжнародне співтовариство. Декларативно вони мають вигляд цінностей співпраці. Фактично ж міжнародні суб'єкти (нації-держави, транснаціональні корпорації тощо) переважно діють у відповідності до власних національних чи корпоративних інтересів, ігноруючи загальнолюдські інтереси, цінності співжиття у світовому співтоваристві. Тобто, нації-держави та транснаціональні бізнеси фактично майже необмежені у засобах конкуренції. Про глобальну, національну чи соціальну відповідальність бізнесів та держав у міжнародному просторі згадують від випадку до випадку. Досить часто використовуються методи застосування чи погрози застосування сили. Міжнародні механізми, що мали б сприяти обмеженню сваволі, переважно не діють.

Новий світовий лад може стати ефективним за умови запровадження нової системи цінностей, в основі якої є співпраця і кооперація у всіх аспектах діяльності агентів глобалізованого світу (ТНК, нації-держави, міжнародні структури тощо). Таким чином, національно- і корпоративно-конкуренційні цінності мають бути замінені на національно- і корпоративно-кооперативні. У новому світовому ладі за згодою націй-держав має існувати досить ефективна система наднаціонального політичного управління ("світовий уряд"), яка б слугувала механізмом узгодження інтересів агентів глобалізованого світу. Ця система правління має бути очевидно колегіальною і побудована на принципах співпраці. Її рішення в інтересах людства можуть виходити за рамки традиційних національних суверенітетів. Проблема добровільного обмеження національних суверенітетів має бути вирішена з врахуванням загальносвітового розвитку. При цьому національні суверенітети переважно зберігаються. Тобто, нова система світового ладу має максимально будуватись на принципі субсідіарності: рішення, що стосуюся тільки інтересів певної обмеженої спільноти (громада, регіон, країна), звичайно, мають ухвалюються на рівні цієї спільноти. Таким чином, систему наднаціонального незобов'язуючого епізодичного ритуально-дорадчого політичного правління має бути замінено на постійно діючу зобов'язуючу колегіальну.

Внаслідок стихійної глобалізації на світовому рівні склалась економіка вільного підприємництва зразка "дикого капіталізму" часів ХІХ століття із віртуалізацією її фінансово-платіжної складової. Дійсно, у сучасному глобалізованому світі національні уряди вже не є регуляторами, які могли б забезпечити автономний стабільний розвиток своєї країни оскільки в ньому (у такому світі) завдяки свободі вільного переміщенння капіталу (а перш за все, фінансового!) національні уряди в основному втратили можливість контролю над національними економіками: міжнародний капітал та транснаціональні корпорації завжди знаходять можливості нейтралізувати тиск уряду конкретної країни чи регіону. Капітал, вирвашись з під суспільного контролю в особі національних урядів, які змушували керуватися не тільки максимізацією прибутку, а й суспільними інтересами, отримав можливість діяти на глобальному наднаціональному рівні за моделлю позаминулого століття (необмежене вільне підприємництво). Завдяки вільному перетіканню капіталів сьогодні жодний з урядів не змозі контролювати економічні процеси у своїй державі. Стан економіки у конкретній державі залежить від рішень, що прийняті не контрольованими ним агентами глобалізованого світу та інших країн. У цій ситуації егоїстичні, незважені чи недалекоглядні рішення ухвалені в одній державі можуть суттєво вплинути на інші. Так фактично сталось із сучасною світовою кризою, що почалась з іпотечної кризи у США, потім охопила фінансову сферу і була імпортована у решту країн світу трансформувавшись у глобальну фінансово-економічну.

Loading...

 
 

ֳ


...