WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Ефективність локальних спільнот (громад) та криза -

Ефективність локальних спільнот (громад) та криза -

Ефективність держави може оцінюватися відповідно до економічного, політичного або соціального критерію. Всі вони, безумовно, взаємозв'язані й взаємозалежні. Економічні критерії ефективності піддаються кількісному вимірюванню, дозволяють, легко оцінювати й порівнювати країни, хоча немає єдиного універсального показника економічного становища. Оцінки політичного й соціального становища значно складніше здійснити, проте вони постійно даються у деяких дослідженнях, виразно проявляються у почуттях задоволення чи невдоволення і виявляються шляхом анкетування або досить гостро – у страйках, рухах дисидентів тощо. Бажано мати єдиний універсальний показник, за допомогою якого можна визначати становище націй-держав, проте такий показник не існує і навряд чи він з'явиться [3] ". Очевидно, що наведену цитату з точністю до деяких термінів і дій можна прочитати і в контексті „громада" чи „регіон", а не тільки в контексті „країна".

Відсутність єдиного показника ефективності суспільств є суттєвою методологічною проблемою. Деякі підходи до цього наведені у додатку "Система показників ефективності" до цитованої книги Б.Гаврилишина, де міститься огляд існуючих допоміжних критеріїв і показників, за допомогою яких можна оцінювати та порівнювати ефективності країн.

Ефективність спільнот рівня „громада" та „регіон", може бути оцінена на основі показника "задоволеність", що характеризує наближеність до стану „щастя", сприяння досягненню якого з точки зору людини є завданням усіх спільнот створюваних людьми. В нашій роботі [4] цей показник застосовується для оцінки ефективності діяльності органів самоуправління громади і характеризує задоволеність жителів громади послугами, за які відповідальні органи місцевого самоврядування та місцеві органи виконавчої влади. Поняття "задоволеність" є двоїсте і містить у собі психічний і соціальний аспекти сприйняття самою людиною тих чи інших умов життя, тобто є відображенням суб'єктивного сприйняття стану речей. Відзначимо, що на рівень і структуру соціальної задоволеності впливають дві групи факторів. Перша - поєднує об'єктивні соціальні умови життєдіяльності людини, пов'язані з його приналежністю до певної суспільної групи та прив'язкою до таких елементів соціального оточення, як територія, професія, робота тощо. Друга - має суб'єктивну (психічну) природу, яка проявляється у рівні претензій, вимог, очікувань стосовно умов життя, що склалися у людини або в результаті попереднього досвіду, або соціального порівняння, або під впливом цілей суспільства в цій сфері. Але в будь-якому випадку ступінь задоволення потреб індивіда є результатом його суб'єктивного сприйняття, на яке впливають і його ціннісні орієнтації. При цьому останні виступають яккритерії для оцінки важливості соціальних умов людини. Власне, це суб'єктивне сприйняття ступеня задоволеності, об'єктивізоване усвідомленням конкретної ситуації у процесах соціально-економічного розвитку суспільства, і є ключовим моментом. Бо кожний по-своєму міркує про свої потреби й ступінь їх задоволення, виходячи із існуючої ситуації у власній громаді та порівнюючи її із становищем інших громад. Ступінь задоволеності конкретної людини умовами життя, виходячи із суб'єктивного сприйняття, є тим якісним явищем, виміряти яке, на перший погляд, неможливо через багатоманітність потреб, їх різну важливість для людини (один більш важливий, інші менше...), відсутності відповідних критеріїв тощо. Проблема полягає в тому, щоб суб'єктивне оцінювання кожною людиною рівня своєї задоволеності зуміти узагальнити математично, вимірявши рівень і представивши його конкретним показником. Однак застосування кількісних методів оцінки якості - методів кваліметрії, все ж таки дозволяє вирішити проблему кількісної оцінки ступеню задоволеності, тобто сформувати в рамках людиноорієнтованого підходу систему показників для оцінювання ефективності громади і, зокрема, ефективності діяльності органів місцевої влади. У роботі [4] міститься огляд показників для аналізу стану громад, а в роботах [4,6] показано як саме, спираючись на думки людей щодо власного розуміння кожним своєї задоволеності, можна створювати гуманну демократичну людиноорієнтовану систему ефективного публічного управління.

Чинники суспільного ладу. Спробуємо відповісти на питання: "Чим можна пояснити суттєві відмінності у становищі таких суспільних організмів, як країна? У чому полягають основні причини цих відмінностей?" Існує безліч факторів, що визначають функціонування, і як наслідок, ефективність суспільств. Залежність між основними детермінантами ефективності країн схематично показана у нижченаведеній Таблиці. Зробимо деякі загальні коментарі щодо її змісту, спираючись на підходи Богдана Гаврилишина [3].

Таблиця

ЧИННИКИ

СУСПІЛЬНОГО ЛАДУ та його ЕФЕКТИВНОСТІ

Соціальні

Політичні

Економічні

Прагнення –

сподівання

Досягнення –

здійснення

Взаємо-

відносини

Характер

влади

Використання

влади

Сприйняття влади

Природні

ресурси

Наснага

до праці

Технології

(ноу-хау)

Інвестиції

кореняться у

цінностях

знаходять

відображення у формах правління

Зумовлені

економічною системою

ПЕРЕКОНАННЯ - ЦІННОСТІ

ПОЛІТИЧНЕ

ПРАВЛІННЯ

ЕКОНОМІЧНА

СИСТЕМА

С К Л А Д О В І С У С П І Л Ь Н О Г О Л А Д У

Умови ефективності суспільного ладу

Гармонія між складовими

(сумісність складових)

Сумісність суспільного ладу із зовнішнім середовищем

Соціальна життєздатність суспільства вимагає певної відповідності між прагненнями-сподіваннями і досягненнями-здійсненнями, між мріями й реальністю, усвідомленням прав та їх реалізацією. Соціальна природа людини зумовлює те, що все назване залежить від стосунків між людьми на різних рівнях структури суспільства. Стосунки, в свою чергу, формуються під впливом переконань-цінностей, що відповідають переважаючим у суспільстві уявленням про справедливість та усталеним потребам. Таким чином, соціальна життєспроможність суспільства визначається сукупністю пануючих у суспільстві цінностей.

Політично-владні інституції діють або не діють у залежності від того, як влада використовується у зв'язку з розподілом ресурсів, регулюванням взаємовідносин, а також від того, чи сприймається функціонування влади законним і справедливим, насильно нав'язаним чи добровільно визнаним. Все це відтворюється у формах правління і визначає характер політичної влади.

Нарешті, чинники економічного характера.

  1. Природні ресурси. Економічний розвиток в основному забезпечується людиною. Провидіння допомагало й допомагатиме окремим країнам, наділивши їх природними багатствами. Крім того, враховуючи зростаючу цінність ресурсів у зв'язку із вичерпуваністю їх, запасів, економічні перспективи розвитку країни тим кращі, чим більші природні багатства вона має. Історія свідчить, що наявності ресурсів недостатньо, аби започаткувати й підтримувати економічний розвиток. Такі країни, як Японія і Швейцарія, переконливо довели, що вдале поєднання наснаги до праці й майстерності людей може компенсувати відсутність ресурсів. Тобто, вони не є не є обов'язковими.

  2. На наснагу до працівпливають релігійні вірування; сприйняття праці як необхідності, як форми зобов'язання перед сім'єю, соціальною групою, нацією, як способу задоволення матеріальних і соціальних потреб або як способу самореалізації.

  3. Для підвищення результативності великих зусиль потрібне відповідне й постійне вдосконаленняноу-хау (технологія).Існують дві категорії ноу-хау. Технічне, що дозволяє людині управляти силами природи для свого блага, та організаційне, що забезпечує створення й підтримку ефективних структур. Технічне ноу-хау має універсальне застосування; за певного рівня освіти і бажання вчитися воно може бути більшою мірою готовим для імпортування і застосування. Соціально-організаційне ноу-хау є зумовленим розвитком культури і вимагає гармонійного поєднання зі світоглядом людей. Тому воно мусить бути здебільшого національним продуктом.

Loading...

 
 

ֳ


...