WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Конституційні, правові, організаційні аспекти реформування публічної влади -

Конституційні, правові, організаційні аспекти реформування публічної влади -

Ухваленню конституційних змін, на наш погляд, повинен передувати експертний аналіз, громадське обговорення та референдум щодо майбутніх конституційних змін. Без широкого залучення громадськості, відкритого обговорення думок та пропозицій, вироблення чіткого механізму їх прийняття, конституційний процес в Україні не може бути успішним. При внесенні змін до Основного Закону Україні потрібен серйозний фаховий діалог. Цього не можна не розуміти і саме тому Президентом України у грудні 2007 року була створена Національна конституційна рада з широким представництвом в ній політиків, громадськості, експертів, науковців. Однак, потураючи виключно корпоративним інтересам, українські політики, віддали перевагу не політичному діалогу, а політичному торгу і „бартерним" домовленостям.

Конституційні зміни мають бути комплексними і завершеними, спрямованими на перетворення України в сучасну демократичну державу, інституціонально спроможну до європейської інтеграції, приєднання до всієї світової демократичної спільноти. Для цього, у першу чергу, потрібно врегулювати питання перерозподілу владних повноважень та відповідальності між гілками влади, а також реформувати ТОВ. Потреби у цьому є основними чинниками часткового чи повного перегляду Конституції. Механізм розподілу повноважень та принципи побудови ТОВ мають відповідати демократичній, конституційно децентралізованій державі, яка у такий спосіб має поєднати загальнодержавні та регіональні інтереси [1].

Алгоритм конституційного процесу на системній основі має передбачити:

  • підготовку пропозицій щодо концепції системного оновлення конституційного регулювання суспільних відносин в Україні та основних положень проекту нової редакції Конституції України;

  • забезпечення громадського обговорення пропозицій щодо концепції системного оновлення конституційного регулювання суспільних відносин в Україні та основних положень проекту нової редакції Конституції України за участі відомих громадських діячів, фахівців у галузі конституційного права, у сфері суспільно-політичних наук, представників правозахисних громадських організацій та інших об'єднань громадян;

  • узагальнення внесених під час громадського обговорення пропозицій і доопрацювання з їх урахуванням проекту нової редакції Конституції України;

  • здійснення заходів щодо проведення експертизи проекту нової редакції Конституції України Європейською комісією "За демократію через право" (Венеціанська комісія), відповідними органами міжнародних організацій;

  • забезпечення ознайомлення широких кіл громадськості з проектом нової редакції Конституції України шляхом його опублікування в засобах масової інформації, роз'яснення положень проекту.

З погляду відкритості, на тлі партійних проектів, конституційний проект, запропонований Президентом, має всі переваги. Його можна обговорювати та вносити необхідні корективи.

В президентському законопроекті запропонований збалансований механізм стримувань і противаг в організації публічної влади в центрі і на місцях із врахуванням принципів парламентарно-президентської форми правління, розбудови європейської моделі ТОВ.

В ньому є певні підходи до вирішення проблем реформування адміністративно-територіального устрою, системи місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій, які залишились поза увагою ініціаторів конституційної реформи 2004 року. Пропоновані президентським проектом засади конституційних основ базуються на ідеї децентралізації влади та державного управління.

Найбільший спротив політичних сил викликає ідея двопалатного парламенту. Сторони дискусії висувають, знову ж таки, політичні, а не теоретичні й юридичні аргументи, посилаючись на загрози федералізації України та її розпаду як держави, небезпеку для утвердження демократії в країні, недоцільність введення двопалатного парламенту для унітарної держави тощо. Ці аргументи не підтверджуються світовою практикою, яка свідчить, що саме двопалатний парламент є ключем до розв'язання багатьох проблем територіальної організації влади. Бікамералізм утверджується і в конституційній теорії та практиці Європейського Союзу та держав, що входять до нього. Доцільність впровадження бікамералізму в Україні слід й надалі обговорювати на фаховому рівні [4].

З метою ліквідації дуалізму влади у відносинах з Урядом, президент відмовляється від значної частини повноважень щодо його формування та впливу на його діяльність. Де-юре статус президента набуває чітких характеристик загальнонаціонального арбітру щодо взаємин основних гілок влади, що має сприяти політичній і конституційно-правовій стабільності держави.

На наш погляд, цей проект та інші проекти конституційних змін, якщо вони будуть офіційно опубліковані, мають бути піддані фаховій експертизі та обговорені громадськістю.

Особливу увагу у фаховій експертизі слід приділити відповідності норм нової конституції європейським принципам та стандартам децентралізованого управління, які зафіксовано в Європейської хартії місцевого самоврядування. Це стосується правової, матеріально-фінансової, організаційної самостійності органів місцевого самоврядування; повсюдності і розповсюдження юрисдикції органів місцевого самоврядування базового рівня на всю територію адміністративно-територіальної одиниці; забезпечення повноти і виключності повноважень, якими наділяються органи місцевого самоврядування у вирішенні питань державного управління; відповідності обсягу фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування функціям, які покладаються на них в порядку делегування.

Фонд сприяння місцевому самоврядуванню України стоїть на позиціях, що Конституція, її положення, приписи щодо ТОВ мають закласти засади оптимальної системи адміністративно-територіального устрою і ТОВ, належного місцевого врядування, реалізації ефективної державної регіональної політики децентралізації, здійснення адміністративної та територіальної реформ.

Обговорення конституційних новел щодо функціональних засад інститутів ТОВ, послідовності їх реформування, аналіз можливих загроз трансформації доцільно продовжити. Торкнемося проблем розбудови нової моделі місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади та забезпечення цього процесу.

Спрощене сприйняття реформи місцевого самоврядування, яке зводиться до реанімації виконкомів районних і обласних рад з одночасною ліквідацією місцевих державних адміністрацій, може привести до не передбачуваних наслідків. Таку ситуацію Україна вже проходила у 1994 році, коли у лютому був прийнятий відповідний Закон і де-факто була втрачена керованість в системі управління. Чи вчить нас чомусь історія? Так, виконкоми потрібно відновлювати. Але це не має призвести до поновлення „радянської вертикалі", втрати природи самоврядування та руйнації впливу держави на регіональний розвиток. При такому сценарії ніяка федералізація не буде потрібна, все розвалиться само собою. Тому місцеві органи виконавчої влади необхідно зберегти, визначити їх функціональне призначення в оновленій Конституції і чітко розмежувати їх повноваження з органами місцевого самоврядування.

Функціональна природа місцевих органів виконавчої влади свідчить про те, що вони мають здійснювати не лише контрольно-наглядові повноваження (про що так модно зараз стверджувати), а й – координаційні і деякі виконавчо-розпорядчі. При цьому, законодавче розмежування повноважень має усунути існуючий дуалізм влади на місцях.

З чого ж розпочати реформу, яка її послідовність? Якщо „згори", з формування виконкомів і ліквідації адміністрацій – впадемо в управлінській колапс і встановлення „радянської вертикалі".

Світовий досвід і практика свідчать, що починати треба знизу, з розбудови фундаменту територіальної організації влади. З формування економічно спроможної, на законодавчому рівні фінансово забезпеченої громади, з реформування адміністративно-територіального устрою.

В цьому відношенні велика робота проведена Міністерством регіонального розвитку та будівництва України. Розроблені відповідні концептуальні, нормативно-правові та методичні документи щодо засад регіональної політики, реформування адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування. У 2008-2009 роках Міністерство проводило широку роз'яснювальну кампанію щодо основних засад реформування, моделювання формування громад в областях України. Ці напрацювання, з урахуванням конституційних, концептуальних та нормативних наробок, дорожньої карти реформування, необхідно, нарешті, впроваджувати у життя. Можливо, слід дослухатись пропозицій, які звучали на муніципальних слуханнях та подати на затвердження Президента України концепції реформування адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування.

Реформа публічної влади має проводитися системно – в центрі і на місцевому рівні, забезпечуватися в комплексі відповідними конституційними, правовими, організаційними, фінансовими, інституційними ресурсами. Лише тоді вона стане тим важелем, який витягне Україну із прірви економічної кризи. Для цього потрібно зовсім мало — політична воля.

Література

  1. Актуальні проблеми управління територіями: Матеріали науково-практичної конференції, Київ, 26–27 листопада 1993 року. – К., 1993. – 347 с.

  2. З історії реформ адміністративно-територіального устрою / А.Ткачук, Р.Ткачук, Ю.Ганущак. – К.: Леста, 2009. – 128 с.

  3. Конституційна реформа: експертний аналіз. – Харків: Фоліо, 2004. – 184с.

  4. Практика бікамералізму в унітарних державах (порівняльний аналіз) / С.Коночук, О.Валевський, О.Ярош. / Український незалежний центр політичних досліджень. – К.: [Агентство "Україна"], 2008. – 112 с.

  • <<
  • 1 2
  • >>
Loading...

 
 

ֳ


...