WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Людина має бути центром адміністративно – територіальної реформи -

Людина має бути центром адміністративно – територіальної реформи -

Професор Нижник Н.Р. вважає, "що демократичні реформи в Україні сьогодні мають вже перейти з центру до регіонів. Потрібно саме на місцях стверджувати стабільну регіональну політику центру".9

Українські вчені Поп І.І. і Галас В.І., наприклад, оцінюючи переваги і перспективи федерального устрою цілком справедливо вважають, альтернативи федералізму в Україні немає, оскільки федеральна система сприяє вирішенню ряду крупних проблем державного будівництва, зокрема:

  1. Знімає проблему протистояння центру і регіонів, чітко розмежовує компетенцію суб'єктів федерації.

  2. Надає повне право регіонам володіти, користуватись і розпоряджатися своїми природними багатствами, перекладаючи при цьому повноту влади, а значить, і відповідальність не на міфічний центр а на місцеві (сільські, районні, федерально-земельні) органи влади управління, структуру яких визначають самі регіони.

  3. Забезпечить саморегулятивний розвиток регіонів (на основі власного бюджетного процесу, що відповідає вимогам конституційного ладу України у власній регіональній правовій базі).

  4. Зміцнить економічні, культурні, соціальні зв'язки між окремим регіонами на повноправних, взаємовигідних засадах - на умовах взаємодопомоги, взаємоповаги і культурного взаємозбагачення, наді погоджувати і розвивати автономні міжнародні зв'язки, що дозволить Україні уникнути самоізоляції та економічної замкнутості.

  5. Допоможе зламати недовіру і настороженість між окремими регіонами за політичними, етнічними та іншими мотивами.10

У ході адміністративної реформи мають бути істотно вдосконалені регулююча, розпорядча та контрольна функції органів виконавчої влади, підвищена їх відповідальність, чітко розподілені повноваження як по горизонталі, так і по вертикалі, ефективна взаємодія з іншими гілками влади та інститутами громадянського суспільства, запроваджений дієвий механізм контролю за функціонуванням органів виконавчої влади, більш широка участь суспільства у формуванні державної політики. Для реалізації цього завдання треба створити правову базу, що регламентуватиме формування нових інститутів та інструментів здійснення державного управління, зміцнення його фінансово-економічних засад, кадрового та науково-інформаційного забезпечення.

Вимагає серйозного удосконалення все законодавство, де йдеться про адміністрування в системі місцевого самоврядування.

Потрібно буде загалом серйозно удосконалювати адміністративну юстицію. Створити систему судових органів, які контролювали б дотримання законності у сфері державного управління шляхом вирішення в адміністративному процесуальному порядку публічно-правових спорів, що виникають у зв'язку зі зверненнями фізичних чи юридичних осіб до суду щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, або їх осадових чи службових осіб.

Здійснення адміністративної реформи гальмується відсутністю коштів для цього процесу.

Подібні реформи вже відбуваються у Казахстані, Вірменії, Естонії і Латвії. А Чехія, Польща, Угорщина, які першими почали проводити реформування систем управління, вже користуються певними плодами цих реформ.11

Заоцінками експертів проведення заходів адміністративно-територіальної реформи в межах області потребуватиме за мінімальними розрахунками від 250 до 300 мільйонів гривень.12 Адже для здійснення реформи і зміцнення місцевого самоврядування у Польщі, наприклад, Європейський Союз за 12 років інвестував 20 млрд. євро (не враховуючи власних польських інвестицій у адмінреформу країни).

За одну лише зміну назви "територіальна" треба заплатити 20 млн. доларів Всесвітньому поштовому союзу.13

Конституційні та інші нормативно-правові акти державної влади, за допомогою яких здійснювалося районування території України на землі, воєводства, губернії, області, повіти, волості, райони тощо, на жаль, приймалися, як правило, без урахування думки населення, оскільки носили колоніально-експлуататорський характер, служили інтересам експлуататорських класів інших держав, а в радянські часи - компартійній командно-адміністративній системі.

Отже, в умовах державної незалежності України здійснення адміністративно-територіальної реформи має мати відкритий, добровільний, демократичний характер, виходячи з вітчизняних традицій і вітчизняного досвіду, а також прогресивних тенденцій адміністративно-територіального устрою зарубіжних країн.

Своє ставлення до змін у адміністративно-територіальному устрої мав би висловити народ на всеукраїнському і регіональному референдумах. Адже багатьом не всеодно, де буде центр сільської ради, як буде розмежована територія району, області, де буде районний чи обласний центри, яка буде система формування керівних органів влади, норми фінансування тощо.

Ми повинні створити таку систему, в якій діяв би європейський принцип: "Чим менше влади у владі - тим краще живеться людям".

Створити самоокупний район - це ще не все. Головне - забезпечити конституційні права людини. І чим далі ми будемо віддаляти центр організації і життєзабезпечення, тим більше шкоди принесемо простим громадянам країни. Потрібно випробувати новітню систему на окремих районах, а не рубати з плеча! Чи буде це зручно людям, чи не доведеться їм їхати за вирішенням своїх проблем через усю Україну?

Як і в будь-якому суспільному процесі, багато чого залежить від самих громадян, які не повинні бути механічними виконавцями, котрим нав'язують чужу волю. Тому вважаю, що останнє слово тут необхідно надати людям, які проживають у тій чи іншій оновленій адміністративно-територіальній одиниці. Влада повинна роз'яснити, переконати, що новації, які будуть запроваджені, призведуть до покращення рівня життя. Якщо цього не зроблять, а оберуть адміністративний шлях - це стане дуже серйозною помилкою влади.

Сучасна системи адміністративно-територіального устрою України має дуже різноманітний спектр недоліків. Кожна правляча верхівка прагла створити для себе зручну систему управління територією.14 Якогось логічного, наукового пояснення тут було й годі шукати. Ось наприклад, як пояснити наявність в Україні кількох областей, які є різними за складовими:

Одеська область - площа - 33,3 тис. кв. км, чисельність населення - 2,5 мли. чол. Чернівецька область - площа - 8,1 тис. кв. км, чисельність населення - 0,9 мли. чол. Те ж саме й на рівні районів, наприклад Хмельницької області: Кам'янець-Подільський район - площа - 1,54 тис. кв. км, чисельність населення - 72,8 тис. чол.; сільських рад - 43.Віньковецький район - площа - 0,65 тис. кв. км, чисельність населення - 29,1 тис. чол., сільських рад - 18. Або в самому районі, наприклад, Хмельницькому: Гвардійська сільська рада - чисельність населення 3820 чол., кількість сіл - 4; Шпичинецька сільська рада - чисельність населення - 450 чол., кількість сіл -1.

Великий також контраст на рівні міст обласного значення: м. Кременчук, Полтавської області - 237 тис. чол. м. Моршин Львівської області - 9,4 тис. чол.

Чи замислювалися коли-небудь хмельничани, що містом, котре налічує 261 тисячу мешканців, керує одна міська рада і виконавчий комітет? А наша сусідка - Чернівецька область має в обласному центрі, при меншій кількості мешканців (258 тис. чол.), міську раду, виконавчий комітет і ще три райвиконкоми, (колись уряд України дозволив їм поділити місто на три райони, в яких діють додаткові органи виконавчої влади та самоврядування.)

Логічно запитати - в якому місті легше створити нормальне життєзабезпечення людей?

В Україні 30,5 тисяч населених пунктів, котрі об'єднані майже у 12 тисяч територіальних громад. Між тим, наприклад, у Норвегії чи Фінляндії, які за територією лише у 2 рази менші за Україну, таких громад (комун, муніципалітетів) тільки 450 і, відповідно 460, а у Швеції, територія котрої на третину поступається Україні, 228 громад. Перебуваючи там у парламенті, я ознайомився з новим законопроектом, згідно якого шведські депутати готуються ще більше укрупнювати існуючі громади.

Але вони до цього готові, і ніякої загрози зниження рівня надання соціальних послуг населенню не відбудеться. Чому? А тому, що у них все продумано заздалегідь - стабільне повне законодавство, високий рівень правової свідомості, потужна соціально-політична держава і, нарешті, - демократичні засади в суспільстві, в якому влада не корумпована, а професійна.

У процесі реформи адміністративно-територіального устрою потрібно відповісти на питання щодо подальшого правового статусу містечок, хуторів, селянсько-фермерських господарств, місць дислокації військових частин, поселень лісників, залізничників, шляхових майстрів.

В Україні за минулі роки проведена бездумна кампанія з перейменування назв населених пунктів. Постраждали давні староукраїнські назви, утворення котрих сягає ще князівських часів. Культурно-історичний річний ландшафт країни було спотворено, навіть без формальної згоди населення, за дуже короткий час. Повернімо у вжиток милозвучний термін "містечко".

Містечка у нас, на Поділлі, були в кожному районі, де проживали українці, поляки, євреї, росіяни. Там панувала завжди гарна, неповторна атмосфера спокою, впевненості, сталості існування, неквапливий ритм життя.

Loading...

 
 

ֳ


...