WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Людина має бути центром адміністративно – територіальної реформи -

Людина має бути центром адміністративно – територіальної реформи -

Людина має бути центром адміністративно – територіальної реформи

У найближчому майбутньому нас очікують значні зміни у територіальному устрої України, адміністративно-територіальна реформа - це вже невідворотна реальність. Проте лишається відкритим питання, яким шляхом піде Україна, яких саме змін слід очікувати, поміркованих чи радикальних.

Проблема адміністративного устрою почала хвилювати українську політичну еліту чи не з моменту зародження державності. Хоча після тихого поховання результатів роботи комісії з адміністративної реформи обговорення питань раціональної організації адміністративно-територіального устрою набуло млявого характеру. Періодично створюють комісії, констатують явища, але явна бездіяльність у цих питаннях свідчить про непрогнозованість та невизначеність державної політики в цій сфері.

Процес заговорювання проблеми так і проходив би у традиціях українського політикуму. Однак почали прогресувати фактори, які досить серйозно впливають на активність політичної еліти після помаранчевої революції.

Стало ясно, що подальший розвиток української держави вимагає посилення демократичних процесів у всіх сферах життєдіяльності суспільства. Особливого удосконалення вимагає демократизація процесів державного управління, місцевого самоврядування і загалом усього державного адміністративно-територіального устрою.

Державотворча діяльність в умовах формування соціально орієнтованої ринкової економіки незворотньо вимагає приведення у відповідність до нових суспільних змін системи державного управління, оновлення змісту діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, гармонізації відносин між державою та населенням, усіма інститутами громадянського суспільства, відновлення престижу органів державного управління.

На вирішення цих важливих завдань націлена адміністративно-територіальна реформа, підготовка якої ведеться в Україні з 1997 року.

Адміністративна реформа - цілісний комплекс узгоджених заходів, спрямованих на радикальну перебудову органів виконавчої влади і запровадження ефективних форм і методів їхньої діяльності.

Відповідно до концепції адмінреформи, запропонованої Державною комісією, її провідними напрямками є: раціоналізація структури, функцій і методів діяльності органів виконавчої влади, спрощення і скорочення зайвих ланок управління, запровадження дієвої системи державного контролю і раціоналізації адміністративних процедур, дерегуляція та удосконалення системи управлінських послуг, які надаються на різних рівнях виконавчої влади, реформування системи підготовки управлінських послуг, уточненням адміністративно-територіального поділу країни, оновлення законодавчої бази адміністративних правовідносин, організаційно-правове забезпечення розвитку адміністративної юстиції тощо. 1

Над питанням адміністративно-територіальної реформи працювала робоча група під керівництвом віце-прем'єра з адміністративної реформи Романа Безсмертного, до якої залучалися різнопланові фахівці, урядову науковці, практики, народні депутати, експерти. Напрацьовувалися відповідні проекти змін до законодавства. Пройшло попереднє обговорення цих документів серед керівників міст, голів районних і обласних рад та інші.2

Адміністративно-територіальні реформи проводились в Україні більше 20 разів у різних суспільно-політичних формаціях і державних устроях.

Існуючий територіальний устрій став нездоланним бар'єром на шляху демократичних перетворень. Потрібно визнати, що за своєю конструкцією він здатен нести на собі лише адміністративно-командну державу. У цій непростій сфері за роки незалежності накопичилося багато проблем. Вони заважають здійснювати ефективну регіональну політику, стримують розвиток місцевої ініціативи. Нарешті, гальмують становлення базового інституту демократії місцевого самоврядування.

Конституція України встановила нові засади організації і функціонування системи державної влади, центральних та місцевих органів влади. Так, у розділі IX Основного Закону (Територіальний устрій України) закріплено систему адміністративно-територіального устрою України на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демократичних особливостей, етнічних і культурних традицій .

Але спроби визначитись з концепцією нового Закону України "Про адміністративно-територіальний устрій України" натикаються на недостатню обізнаність з цього питання, політичну або корпоративну заангажованість.3

Водночас не викликає заперечень той факт, що Україна потребує зміни територіального устрою. Цей процес зумовлений інтеграційними зусиллями України щодо наближення до європейських стандартів, прагненням удосконалення та досягнення більш ефективної регіональної політики та управління тощо. "Молоде вино" нових соціально-економічних відносин не може "грати" в довоєнних межах адміністративно-територіального поділу. Але, потрібно погодитись з важливою тезою, що "необдуманих кроків бути не може. Головна мета цих перетворень - підвищення життєвого рівня громадян, дотримання головних соціальних гарантій".4

Організаційно-правове регулювання даної проблеми є недостатнім і суперечливим. Окрім кількох положень Конституції України, базовим нормативним актом з цих питань залишається Положення "Про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української PCP" від 12 березня 1981 року. Україна стала незалежною, суверенною державою, створена нова система землекористування, змінилися бюджетні стосунки між центром і регіонами, а тому потрібне адекватне вирішення питання адміністративно-територіального устрою на законодавчому рівні.

Дане питання сьогодні хвилює не лише владу в державі, а й безпосередньо її громадян. Чи не призведе подібне реформування до погіршення якості життя? На нашу думку, будь-які реформи мають бути наперед вивчені та апробовані в окремому регіоні, і лише при позитивних результатах поширюватись на всю Україну.

Можна погодитись з доктором економічних наук Олександром Невелєвим, який вважає що адміністративно-територіальний поділ держави повинен базуватись на критеріях регіоналізму.[5 Це означає, що адміністративно-територіальні одиниці мають створюватися на основі відповідності загальновизнаному поняттю регіон і мати можливість ефективно вирішувати економічні, соціальні, політичні та інші проблеми згідно з інтересами відповідних територіальних громад.

Адміністративно-територіальний поділ України - внутрішній поділ території держави на адміністративно-територіальні одиниці з метою раціональної організації державного та громадського управління регіонами, народним господарством, загалом політичним і культурним життям. Територіальний поділ України відповідно до Конституції України базується, по-перше, на принципах цілісності та єдності державної території; по-друге, на поєднанні централізації і децентралізації державної влади; по-третє, на збалансованості соціально-економічного розвитку населених пунктів і регіонів з урахуванням їхніх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнокультурних традицій. Систему адміністративно-територіального поділу України складають АР Крим, області, райони, міста, райони у містах, селища міського типу, селища, села. Первинний рівень адміністративно-територіального поділу України - села, селища, смт, міста; середній рівень - райони і міста з районним поділом; вищий рівень - АР Крим і області.6

Адміністративно-територіальна одиниця (населений пункт, регіон) - частина єдиної території країни, що є просторовою основою для організації та діяльності місцевих органів державної влади й органів місцевого самоврядування.7

Очевидно, що методологія нового адміністративно-територіального поділу України має базуватись на об'єктивних критеріях створення певних регіональних утворень. Адже саме поняття "державна регіональна політика" передбачає розгляд єдиної держави як суми регіонів.

Разом з цим, на думку фахівців Українського центру економічних досліджень, в Україні не зникли ознаки економічного сепаратизму регіонів-донорів. Тож укрупнення областей може спровокувати, по-перше, сепаратизм політичний. По-друге, проведення масштабної реорганізації адміністративно-територіального устрою на першому етапі може призвести до погіршення якості державного управління. По-третє, кваліфікація і компетенція державних службовців на регіональному рівні нижчі за столичний рівень. Тому без попередньої підготовки управлінського персоналу реформа на місцях може просто "забуксувати".

Які наслідки проведення реформи адміністративно-територіальногоустрою?

Зменшення кількості міст обласного значення;

• зменшення кількості районів;

виведення з-під обласного підпорядкування міст державного значення;

  • зменшення кількості сільських та селищних рад;

  • створення самоврядних одиниць на рівні виконавчої влади для адміністративно-територіальних одиниць складеного типу (виконкомів селищних, районних, обласних рад); залишення виконавчих органів державної влади на рівні області з функціями координації та управління підрозділами центрального уряду на місцевому рівні та контрольними функціями щодо органів місцевого самоврядування.

Loading...

 
 

ֳ


...