WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Місцеве самоврядування – шляхи розвитку -

Місцеве самоврядування – шляхи розвитку -

Місцеве самоврядування – шляхи розвитку

Визнано, що криза – це не тільки загрози, але й нові можливості, які роблять невідворотнім вирішення базових задач розвитку країни.

Серед них одне з центральних місць займає розбудова повноцінного місцевого самоврядування як головної ланки трансформації територіальної організації влади в Україні та здійснення комплексу невідкладних реформ. Можна стверджувати, що без реформи місцевого самоврядування неможливе подолання кризових явищ в соціально-економічному і політичному житті України.

Це обумовлюється тим, що в сучасному світі не тільки метою, але й головною рушійною силою суспільної динаміки є людський розвиток. Частка людського капіталу в національному багатстві розвинутих країн складає 67%. Його ефективне використання забезпечує 4/5 приросту ВВП.

Але в Україні частка вказаного капіталу – тільки біля 25%. Подоланню цього недоліку заважає, зокрема, слабкість структур громадянського суспільства, практичне відчуження більшості громадян від діяльності влади. За даними соціологічних досліджень, понад 80% населення не знає, як впливати на діяльність органів місцевого самоврядування, 90% - на вирішення питань державної політики.

Реформування місцевого самоврядування має забезпечити постійний моніторинг реальних потреб громадян безпосередньо в місцях проживання, їх солідарне залучення до співпраці з місцевою владою і бізнесом, виявлення та ефективне використання для цього місцевого потенціалу розвитку – тобто запровадження особливо необхідної для виходу з кризи моделі адаптивної динамічності процесів розвитку країни з гармонізацією загальнодержавних, регіональних і місцевих інтересів.

Тому таке реформування сприятиме територіально цілісному і збалансованому розвитку України, зростанню соціальної та економічної активності її громадян, вихованню суспільної відповідальності за розвиток країни.

Вдосконалення місцевого самоврядування зорієнтоване на формування дружнього людині ХХІ сторіччя життєвого середовища, яке забезпечуватиме нарощування та реалізацію його інтелектуального потенціалу. В цьому запорука не тільки всебічного розвитку особистості, але й переходу на інноваційний шлях розвитку країни.

Реформування місцевого самоврядування – найважливіша ланка децентралізації влади.

Все це зумовлює, що згадане реформування – серцевина комплексу взаємопов'язаних реформ в галузі державної регіональної політики, адміністративно-територіального устрою країни, а також бюджетної, податкової, містобудівної, земельної політики тощо.

Слід відмітити, що за всі роки незалежності України всі політичні сили декларували свою прихильність до цих реформ, але реальних кроків в цьому напрямі практично не було зроблено. В кращому випадку розроблялись концепції, програми, проекти і на цьому все завершувалося.

Це стосується, наприклад, фінансового забезпечення місцевого розвитку. За радянських часів 80% коштів на цей розвиток концентрувалось у галузевих міністерствах, які при їх розподілі керувались своїми галузевими інтересами. В результаті Україна одержала у спадок найгіршу серед європейських країн екологічну ситуацію і деформовану структуру технічно відсталого місцевого господарства.

Зараз ці кошти переважно концентруються в центрі, а фінансова слабкість місцевих бюджетів знову не дозволяє забезпечити необхідну пропорційність у розвитку соціальної та комунальної інфраструктури. Це стосується навіть Києва, в якому місцеве господарство доведено до гостро кризового стану і загрожує техногенними катастрофами національного масштабу.

Практично не виконуються державні програми щодо пріоритетного розвитку села, стимулювання розвитку малих міст тощо.

Між тим зарубіжний досвід демонструє реальні приклади ефективної державної підтримки місцевого розвитку.

Так, в США в 1998 р. за дорученням Конгресу були визначені громади, які потребують першочергового оновлення, і їм в 2001-2007 рр. були надані суттєві податкові пільги. Створена в США Адміністрація економічного розвитку допомагає відстаючим громадам визначати і розв'язувати проблеми, пов'язані з довгостроковими та раптовими негативними змінами: природні лиха, закриття військових чи інших федеральних об'єктів, вичерпання природних ресурсів тощо. В Канаді державна підтримка проблемних територій спрямовується не стільки на задоволення їх потреб, скільки на використання можливостей. Ще 1985 р. була створена Агенція розвитку можливостей Атлантичної Канади, якій делеговане право надавати позики та гранти для стимулювання місцевого розвитку, зокрема, запровадження інновацій та створення кластерів основних галузей господарства, підтримки малого бізнесу та сільських територій, розвитку підприємницьких навичок тощо.

Але ще найбільш показовим для України є приклад не перелічених багатих країн, а сусідньої Білорусії, де інвестори, які реалізують свої проекти в сільській місцевості, в малих містах, на 5 років звільняються від податку на прибуток та нерухомість, а потрібні машини та устаткування, які вони закуповують, - від НДС.

Найбільш позитивним вітчизняним прикладом участі держави в місцевому розвитку є Всеукраїнський конкурс на кращий проект (програму) розвитку місцевого самоврядування. Цей Конкурс, інтелектуальне та організаційне супроводження якого здійснює Фонд сприяння місцевому самоврядуванню України, забезпечує одержання багатоаспектного ефекту: активне залучення громадян до визначення найбільш нагальних проблем розвитку своєї територіальної громади та шляхів їх вирішення; налагодження для цього дієвого партнерства між державою (яка надає до 80% потрібних коштів), громадою (або сукупністю громад – коли мають реалізовуватись спільні для них проекти розвитку) та місцевим бізнесом; повернення довіри до влади, яка не просто виголошує свої наміри зробити колись щось добре для громадян, а реально допомагає, щоб вже наступного року здійснились позитивні зміни у задоволені їх нагальних життєвих потреб. Цей досвід заслуговує на подальшу державну підтримку.

Становлення повноцінного місцевого самоврядування в Україні, визначення змісту законодавчого, інституційного, фінансового, кадрового забезпечення цього процесу безперечно має спиратись на позитивний зарубіжний та вітчизняний досвід. І тут важко переоцінити роль нещодавно створеної профільної інституції – Міністерства регіонального розвитку і будівництва. Саме воно, виконуючи доручення Уряду і консолідуючи зусилля відповідних центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, науковців, НДО, забезпечило розроблення пакету необхідних законопроектів, їх широке громадське обговорення, апробацію провідними зарубіжними експертами, в тому числі з Ради Європи.

Вся ця робота ще раз підтвердила, що:

  • регіональна політика є територіальним виразом національної стратегії соціально-економічного розвиту;

  • розвиток місцевого самоврядування – важлива складова державної регіональної політики;

  • територіальні аспекти є провідними в усій проблематиці прогнозування динамічного поступу країни на загальнодержавному, регіональному і місцевому рівнях;

  • виходячи з наведеного і враховуючи міжвідомчу сутність регіональної політики, необхідно (за прикладом багатьох зарубіжних країн) створення спеціального урядового органу – Національної ради регіонального розвитку на чолі з Прем'єр-міністром України;

  • ефективна реалізація регіональної політики вимагає системного реформування всіх пов'язаних з цим аспектів суспільних відносин та одночасного прийняття Верховною Радою відповідних законодавчих актів.

Найбільш адекватними та інформаційно доступними індикаторами успішності місцевого розвитку, які віддзеркалюють рівень вирішення основних його задач (підвищення конкурентноздатності територіальних громад, їх інвестиційної привабливості, створення нових робочих місць, інноваційно спрямована трансформація економічної бази тощо) мають бути зростання вартості робочої сили, землі та іншої нерухомості, позитивні зміни в балансі міграції населення.

Одною із суттєвих причин недостатньо ефективного функціонування органів місцевого самоврядування є відсутність у них системного бачення бажаного майбутнього своєї територіальної громади та шляхів його досягнення. Тому переважають ситуативні методи управління. Це відбувається внаслідок недостатньої містобудівної культури відповідних управлінців, недооцінки ними важливості Генеральних планів населених пунктів для подолання вказаних недоліків, відставання в розробці цих проектів.

Між тим Генплан відіграє вирішальну роль у визначені потреб та можливостей територіальної громади на основі аналізу конкурентних переваг і обмежень їх розвитку і тим самим - змісту оперативної та стратегічної діяльності владних структур.

  • <<
  • 1 2
  • >>
Loading...

 
 

ֳ


...