WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Проблеми захисту прав місцевого самоврядування в адміністративних судах -

Проблеми захисту прав місцевого самоврядування в адміністративних судах -

Проблеми захисту прав місцевого самоврядування в адміністративних судах

Актуальність дослідження проблеми судового захисту прав місцевого самоврядування в адміністративних судах, обумовлена необхідністю здійснення демократичних реформ в українському суспільстві та розбудови правової держави. Адже адміністративна юстиція є найбільш наближеною при вирішенні спорів за зверненням особи щодо захисту порушених прав.

Юрисдикція адміністративних судів є елементом ширшого поняття "адміністративна юстиція", що означає врегульовану законом діяльність уповноважених органів державної влади, посадових осіб, зокрема й судів, із застосування встановлених державою в нормативно-правових актах приписів, розв'язання правових спорів у сфері публічно-правових відносин.

Завдання адміністративної юстиції щодо захисту прав місцевого самоврядування охоплюють, перш за все, загальні принципи правосуддя, які побудовані на нормах Конституції України, Закону України "Про судоустрій України", Кодексом адміністративного судочинства в Україні тощо.

Суть правосуддя, а отже, й судової влади в цілому полягає насамперед в охороні врегульованих нормами права суспільних відносин від порушень з боку будь-яких суб'єктів права - органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ та організацій, а також громадян та їх об'єднань. Саме тому в літературі головною функцією судової влади, у якій відображається її основне соціально-політичне призначення, вважається "захист права", що є складовою правоохоронної функції держави, зміст якої в тому чи іншому варіанті зводиться до охорони правопорядку, забезпечення законності, захисту прав і свобод людини і громадянина. Зазначена функція як і будь-яка інша функція держави, здійснюється через розгалужену систему всіх органів держави та органів місцевого самоврядування. В демократичній, правовій державі ключова роль у здійсненні цієї функції належить насамперед органам судової влади, які здійснюють її в особливих, тільки їм притаманних процесуальних формах, що визначаються конституцією і законами. Такий характер судової влади, випливає, зокрема, зі змісту статті 2 Закону України "Про судоустрій", за якою суди при здійсненні правосуддя повинні забезпечувати на засадах верховенства права захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Судовий механізм захисту прав людини дозволяє усунути свавілля з боку державної влади, забезпечуючи проведення в життя принципу її відповідальності за свою діяльність перед людиною. Цей механізм має назву "адміністративна юстиція".

Кодекс адміністративного судочинства України визначає першочерговим завданням адміністративної юстиції - захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).

У більшості європейських країн адміністративна юстиція представлена спеціалізованими адміністративними судами або спеціалізованими відділами у складі судів загальної юрисдикції. Треба також додати, що на сьогодні немає єдиного підходу до визначення поняття адміністративна юстиція.

В розумінні ч.3 ст.2 КАС адміністративні суди виконують функцію судового контролю, як складової державного контролю, одного зі способів забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні . При цьому за умов демократичної, правової держави ключова роль у здійсненні такого контролю відводиться органам судової влади, основне функціональне призначення якої в умовах України полягає у здійсненні правосуддя у формі адміністративного судочинства.

Критерії оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень - органів державної влади та місцевого самоврядування, є одночасно і принципами адміністративної процедури, виробленої у практиці європейських країн. Зокрема, суб'єкти владних повноважень повинні враховувати ці критерії-принципи, знаючи, що адміністративний суд керуватиметься ними у разі оскарження відповідних рішень, дій чи бездіяльності.

Приписи КАС України покладають на відповідача - суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2ст.71). Це означає, що в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості, тобто тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, адміністративні суди здійснюють судовий контроль виключно з точки зору законності. Його суть у широкому смислі полягає в забезпеченні неухильного додержання насамперед Конституції та законів України, а також інших актів законодавства (у разі їх відповідності Конституції та законам України) всіма органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами.

Разом з тим, проблема встановлення юрисдикції адміністративних судів ускладнюється термінологічно нечітким визначенням їх окремих повноважень у Законі України "Про судоустрій України". Згідно ч.4 ст.22 цього Закону, місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні справи, пов'язані з правовідносинами у сфері державного управління та місцевого самоврядування (справи адміністративної юрисдикції).

Стаття 18 КАС України визначає правила предметної підсудності адміністративних справ, які поряд з правилами територіальної підсудності та інстанційної підсудності складають алгоритм визначення компетентного суду для розгляду і вирішення конкретної адміністративної справи.

Зокрема, правила предметної підсудності визначено у такий спосіб, щоб одночасно забезпечити дві вимоги: щодо доступності судів і щодо незалежності суддів від стороннього впливу, особливо від органів виконавчої влади.

Дискусійним в науці постало питання розмежування підсудності адміністративних справ судами першої інстанції: місцевими загальними судами та місцевими (окружними) адміністративними судами.

У зв'язку з виникненням у судовій практиці питань, пов'язаних із застосуванням пункту 3 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, постала необхідність внесення відповідних змін.

Законом України від 25 грудня 2008 року № 808-VI "Про внесення змін до статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України щодо предметної підсудності адміністративних справ місцевим загальним судам як адміністративним судам", який набрав чинності 14 січня 2009 року, частину першу статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом третім, відповідно до якого усі адміністративні справи у спорах фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг віднесено до підсудності місцевих загальних судів як адміністративних судів.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що такі справи підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам незалежно від статусу відповідача. Залучення органів державної влади до участі у справах не змінює їх предметної підсудності.

Порядок передачі адміністративних позовів у справах, передбачених пунктом 3 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України щодо предметної підсудності адміністративних справ місцевим загальним судам як адміністративним судам". Із аналізу зазначеної норми вбачається, що до місцевих загальних судів як адміністративних судів підлягають передачі адміністративні позови з предметом спору, визначеним пунктом 3 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, подані до набрання чинності цим Законом до відповідних окружних адміністративних судів, і за якими провадження не відкрито.

За загальним правилом, встановленим ч.1 ст.18 КАС України, місцевим загальним судам (районним, районним у містах, міським та міськрайонним судам), як адміністративним, підсудні: адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування (визначених ст.140 Конституції України і ст.5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам; а також усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Отже, зі змісту ч.1 ст.18 КАС України вбачається, що справи за участю органів і посадових осіб місцевого самоврядування, як суб'єкта владних повноважень можуть розглядатися загальними судами за правилами предметної підсудності.

Ухвалюючи рішення іменем України щодо скасування актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування та про відшкодування шкоди, завданої такими актами фізичним і юридичним особам, суди у такий спосіб контролюють місцеве самоврядування, а отже захищають права і свободи людини і громадянина, права і законні інтереси юридичних осіб, а також інтереси суспільства і держави. З іншого боку, суди вирішуючи питання щодо визнання неправомірними рішень, дій та бездіяльності органів державної влади чи відшкодування шкоди, завданої територіальними громадам рішеннями, діями або бездіяльністю органів виконавчої влади, юридичними і фізичними особами, здійснюють судовий захист прав місцевого самоврядування, який є однією з чи не найважливіших гарантій самого існування цього явища.

  • <<
  • 1 2
  • >>
Loading...

 
 

ֳ


...