WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Погляди на перспективи місцевого та регіонального розвитку України -

Погляди на перспективи місцевого та регіонального розвитку України -

Погляди на перспективи місцевого та регіонального розвитку України

З часу шостих Всеукраїнських муніципальних слухань минув рік. Цей час позначений багатьма ювілеями. Це і 10 років проголошення незалежності України, це і 5 років ухвалення нової Конституції держави, і 10 років з часу ухвалення першого закону про місцеве самоврядування в Україні та інші визначні дати.

Десять років – такий період, який дозволяє зробити певні узагальнення, виявити основні тенденції та вектор, в якому розвивається наша країна. Десять років – це привід для серйозних роздумів про те, що вдалося зробити, що ні, і що нам треба робити далі.

На мій погляд, перед Україною все ще стоять запитання: якій бути Українській державі? В якому напрямку їй розвиватися? Все це повною мірою відноситься і до таких проблем, як права людини, демократія, місцеве самоврядування.

Десятирічний досвід розвитку країни дозволяє зробити висновок: демократію не можна проголосити згори. Це ж стосується і місцевого самоврядування, яке є одним з найважливіших атрибутів демократичного суспільства. Для демократії та місцевого самоврядування повинна бути об'єктивна основа. Такою об'єктивною основою є не населення країни, а громадяни, які усвідомлюють хто вони є, які усвідомлюють свої права і інтереси, активно впливають на все, що робиться в країніі, в першу чергу, на діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

На жаль, такого суспільства ми в Україні ще не маємо. Як наслідок, ідеї прав людини, демократії, місцевого самоврядування значною мірою залишаються декларованими і не працюють на повну силу. Саме в цьому зв'язку хотів би зупинитись на кількох ключових проблемах, які ми маємо розв'язати для того, щоб Україна справді стала правовою державою, без чого немислимим є її інтеграція в європейське співтовариство. Без цього, хочу наголосити, наша держава відстане і від нашого сусіда — Росії в своєму цивілізаційному розвитку.

Спочатку про місцеве самоврядування. Досвід засвідчив, що ми досить вузько підходили до самої ідеї самоврядування, ідеї місцевої демократії. Місцеве самоврядування так і залишилося відділеним від ключових інтересів громадян. Територіальні громади в Україні сформувати поки що не вдалось. Люди не бачать прямого зв'язку між своїми інтересами і тими рішеннями, які приймають місцеві та регіональні органи влади. Цілком погоджуюсь з висновком академіка І.Дзюби, який він зробив у своєї доповіді на недавньому Всесвітньому форумі українців про те, що влада в Україні є дуже далекою від народу. Що стосується місцевої влади, то вона, на превеликий жаль, мабуть ще більш далека від народу, ніж центральна. Це, на мій погляд, сьогодні стало основним гальмом соціально-економічного розвитку України, призвело до зростання бідності, конфліктів у суспільстві, втрати орієнтирів.

Гадаю, ми маємо переосмислити роль і значення інституту місцевого самоврядування в Україні. Необхідно говорити про розвиток самоврядних засад у суспільстві взагалі, про розвиток громадської активності, спрямованої на захист та реалізацію інтересів громадян. На жаль, ситуація в Україні складається таким чином, що зростає політизація населення за його низької громадської активності. В країні понад 120 партій, маємо вже партію жінок, партію інвалідів, партію моряків, партію підприємців та промисловців тощо. Але ж це не партії за великим рахунком.

Партії є інструментом приходу до влади і реалізації певної ідеології, яка сприймається всім суспільством, а не якоюсь професійної групою. У нас же партії фактично створюються з метою захисту професійних та інших інтересів. Звідси різноманіття цих партій, їх малочисельність і неспроможність сконструювати сучасну політичну систему суспільства. На мій погляд, це принципово тупиковий шлях розвитку активності громадян і ми маємо відійти від цієї парадигми.

Альтернативою такого шляху є всіляке сприяння як з боку держави, так і з боку органів місцевого самоврядування розвиткові громадських організацій, які мають стати основним інструментом перетворення нашого суспільства в громадянське, стати важливим інструментом захисту прав громадян та їхніх інтересів, стати потужним інструментом впливу на державну владу, на процеси прийняття управлінських рішень. У країнах з розвинутою ринковою економікою та демократичним суспільством функціонують лише кілька партій. Разом з тим, у цих країнах створені мільйони громадських організацій. Наведу лише один приклад. У США є дві основні політичні партії, в той же час активно функціонує понад 3,5 млн. громадських організацій. Саме з огляду на це ми маємо значно змінити акценти і наші погляди на те, як далі розвивати самоврядування в Україні, яким чином захищати і реалізовувати права громадян.

Місцеве самоврядування в селі, селищі, міському районі, у невеличкому містечку стане реальністю, якщо воно повною мірою буде відображати інтереси українських громадян. Мова йде в першу чергу про те, що нові соціально-економічні реалії, які склалися в країні, мають проявитися і в нових формах громадської активності.

Чому аграрна реформа не супроводжується створення спілок пайщиків землі? Чому реформа в житлово-комунальному господарстві не супроводжується створенням спілок домовласників? Чому не працюють органи самоорганізації населення: сільські, селищні, будинкові? Скажіть, будь ласка, хто сьогодні опікується сільськими радами? Яка їх роль? Чому за умов, коли зростає монополізм, а самою страшною формою монополізму є приватний монополізм, немає спілок споживачів газу, електроенергії, нафтопродуктів? Перелік таких запитань, далеко не риторичних, можна продовжити.

Вважаю, що створення подібних громадських організацій повинно відкрити новий етап у розвитку українського суспільства. Це, на моє глибоке переконання, створить ту об'єктивну основу, за якою місцеве самоврядування із декларації перетвориться в реальну практику повсякденного життя людей.

У цьому зв'язку не можу не проінформувати учасників слухань, що в ряді регіонів України, зокрема в місті Києві, створено ініціативні групи з організації Всеукраїнської громадської організації споживачів послуг монополістів. Відбулося перше засідання оргкомітету зі створення цієї громадської організації. На мою думку, велике поле для діяльності цієї організації відкривається в системі місцевого самоврядування, адже тут найбільш рельєфно виявляються конфлікти між монополістами та споживачами їх послуг. Це водоканал, тепло- і газозабезпечення, електропостачання, транспортні перевезення, зв'язок тощо. Всі ми мабуть на власній шкірі вже відчули, що таке монополія в умовах ринку. Тому важливим і перспективним напрямком у діяльності органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, і, в першу чергу, міських, сільських і селищних голів, як обраних місцевих лідерів має стати підтримка руху щодо створення різноманітних громадських організацій. Зокрема це стосується і такої громадської організації як Спілка споживачів послуг монополістів. Закликаю всіх вас до співпраці.

Хочу підкреслити, що на слухання винесено відповідний проект щодо створення такої спілки і думаю, що ви його підтримаєте.

Друга принципова проблема, на якій я хотів би зупинитися, і яку ми маємо осмислити під кутом зору десятирічної історії української державності, це проблема виборів, яке до речі, вже незабаром. Йдеться про вибори до Верховної Ради України, депутатів місцевих рад, міських, сільських і селищних голів.

  • <<
  • 1 2
  • >>
Loading...

 
 

ֳ


...