WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Ініціативи президента України В.Ющенка щодо конституційної реформи -

Ініціативи президента України В.Ющенка щодо конституційної реформи -

Ініціативи президента України В.Ющенка щодо конституційної реформи

8 грудня 2004 року Верховна Рада України ухвалила Закон України "Про внесення змін до Конституції України", яким було суттєво перерозподілено повноваження між главою держави, парламентом і урядом. За логікою ініціаторів конституційної реформи він мав запровадити дієву систему стримувань і противаг, збалансувати обсяг повноважень, закріплених за Президентом, Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України (далі КМУ)1. Норми цього закону перетворили систему державного управління з моделі президентської республіки на парламентсько-президентську модель. Ці зміни повною мірою набрали чинності після виборів до ВРУ 2006 р.

Поза увагою ініціаторів конституційної реформи залишились інші важливі проблеми – реформування адміністративно-територіального устрою, системи місцевого самоврядування, перегляд функцій та повноважень місцевих державних адміністрацій.

Після набуття чинності змін до Конституції України Верховна Рада України отримала додатковікадрові повноваження, які не могли бути повноцінно реалізовані, оскільки Основний Закон не містив чіткої відповіді на низку інших питань, які в подальшому стали предметом конфлікту між Верховною Радою та Президентом України. Зокрема, оновлена Конституція України не містить чіткі відповіді на питання про те, як має діяти парламент за умови, коли Президент України не вносить подання про призначення Прем'єр-міністром України особи, кандидатура якої була висунута коаліцією депутатських фракцій; у який спосіб може Президент у цьому випадку достроково припинити повноваження Верховної Ради України після закінчення 60-денного строку, відведеного на формування Уряду тощо.

Окрім цього, Конституція 2004 р. заклала можливість різної політичної орієнтації Президента і Прем'єр-міністра. За результатами парламентських виборів 2006 р. було сформовано парламентську коаліцію та Кабінет Міністрів, позиції яких з низки ключових питань не узгоджувались з позицією глави держави. Діяльність коаліційного уряду набула більш складного характеру, який потребував узгодження спільної програми дій та її реалізації, політичної координації партій-учасниць коаліції. Перебування на вищих щаблях виконавчої влади представників різних політичних сил стало основною проблемою для подальшого впровадження конституційної реформи.

Основна мета конституційної реформи 2004 р. не була досягнута. Як і раніше будь-який суб'єкт державної влади не несе повної відповідальності. За результатами своєї діяльності практично усі прихильники внесення змін до Конституції України обґрунтовували і на цей час обґрунтовують доцільність чергової конституційної реформи передусім необхідністю запровадження механізмів відповідальності суб'єктів державної влади в межах їх сфер компетенцій. На це звертає особливу увагу у своїх виступах, пов'язаних із провадженням конституційної реформи, Президент України В.Ющенко, який неодноразово заявляв, що головною її метою має стати саме реформування системи державної влади, перерозподіл державно-владних повноважень, створення відповідальної влади.

Норми чинної Конституції та законів України зумовлюють інституціональні конфлікти між органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями, сприяють надмірній політизації місцевих рад, порушують принцип представлення спільних інтересів територіальних громад при формуванні обласних і районних рад. Відсутність раціонального та чіткого розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування і органами виконавчої влади (і між рівнями місцевого самоврядування) не дають змогу реалізовувати ефективну регіональну політику. Недосконалість адміністративно-територіального устрою та міжбюджетних відносин до сьогодні негативно впливає на здатність всієї системи публічної влади ефективно надавати державні і громадські послуги, не забезпечує стабільні джерела формування доходів місцевих бюджетів, сталого соціально-економічного та культурного розвитку територій в умовах ринкової економіки, не дає змогу встановити баланс повноважень і відповідальності центру та територіальних органів влади, сформувати кадрову та організаційну спроможність органів публічної влади вирішувати питання місцевого значення.

Президентом України приділяється багато уваги удосконаленню системи публічної влади. Зокрема ідеї щодо оновлення Конституції містяться у виступі Президента України на Всеукраїнських зборах представників місцевого самоврядування (26 квітня 2005 р.). Це питання було порядком денним наради Президента України з представниками місцевих органів влади 19-го вересня 2007 р., на якій глава держави підкреслив, що критична ситуація у сфері місцевого самоврядування є закономірним наслідком хронічної відсутності фінансових та матеріальних ресурсів у місцевих влад, значних диспропорцій у стані соціально-економічного розвитку територіальних громад, недотримання принципів організаційної та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування. Президент України висловив чітку позицію щодо реформування територіальної організації влади. Україна має бути державою, у якій влада чітко розподілена між виконавчими органами держави і самоврядними громадами2.

Для цього було необхідно вдосконалити конституційне регулювання територіальної організації влади. Про потребу внести зміни до Конституції йшлося й у резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи від 19-го квітня 2007 року. Президент України, який неодноразово заявляв про європейський вибір, був уважним до думки авторитетної європейської структури. Тому логічним кроком став його указ (№ 1294/2007 від 27 грудня 2007 р.) щодо утворення Національної конституційної ради (далі – НКР). Її функціональним призначенням була розробка проекту Конституції, норми якої посилюють конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина, створюють збалансовану систему державної влади, підвищують роль місцевого самоврядування. За умови постійного конфлікту парламентських політичних сил НКР могла б стати структурою, спроможною виробити компромісне і взаємоприйнятне рішення для виходу з конституційного та законодавчого колапсу.

Функціональне призначення НКР мало бути реалізоване через такі завдання:

  • підготовку пропозицій щодо концепції системного оновлення конституційного регулювання суспільних відносин в Україні та основних положень проекту нової редакції Конституції України;

  • забезпечення громадського обговорення пропозицій щодо концепції системного оновлення конституційного регулювання суспільних відносин в Україні та основних положень проекту нової редакції Конституції України за участі відомих громадських діячів, фахівців у галузі конституційного права, у сфері суспільно-політичних наук, представників правозахисних громадських організацій та інших об'єднань громадян;

  • узагальнення внесених під час громадського обговорення пропозицій і підготовка з їх урахуванням проекту нової редакції Конституції України;

  • здійснення заходів щодо проведення експертизи проекту нової редакції Конституції України Європейською комісією "За демократію через право" (Венеціанська комісія) відповідними органами міжнародних організацій;

  • забезпечення ознайомлення широких кіл громадськості з проектом нової редакції Конституції України шляхом його опублікування в засобах масової інформації, роз'яснення положень проекту.

В.Ющенко закликав винести на обговорення концепцію конституційних змін на засіданні НКР. Законопроект щодо напрацьованих конституційних змін мав бути розглянутий у порядку, встановленому Конституцією України: спочатку у Верховній Раді України, за наявності висновку Конституційного Суду України, з подальшим винесенням на всеукраїнський референдум для остаточного рішення щодо нього. Президент наполягав на тому, що такий алгоритм конституційної реформи є найбільш демократичним і оптимальним для здійснення підготовки збалансованого та узгодженого проекту нової редакції Конституції України.

  • <<
  • 1 2 3
  • >>
Loading...

 
 

ֳ


...