WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Компетенції місцевого самоврядування в контексті реформування системи територіальної організації влади -

Компетенції місцевого самоврядування в контексті реформування системи територіальної організації влади -

В країнах, де існує континентальна система територіальної організації влади, діє принцип "негативного" регулювання відповідно до якого органи місцевого самоврядування можуть діяти будь-яким чином, якщо це прямо не заборонено законом. В цьому випадку обсяг повноважень місцевого самоврядування визначаються "залишковим вільним простором", який за законом не надано органам державної влади. Наприклад, в Конституції ФРН (п. 2 ст. 28) закріплено, що "громадам має бути надане право регламентувати в рамках закону під свою відповідальність всі справи місцевого співтовариства", а в конституціях земель даний принцип конкретизується: "громади є на своїй території виключними володарями всіх повноважень місцевого публічного управління, що здійснюється на основі їх власної відповідальності. Вони можуть вирішувати будь-яке завдання публічної влади, крім випадків, коли вирішення цих завдань покладене на інші відомства в громадських інтересах спеціальним приписом закону" (п. 1 ст. 137 Конституції землі Гессен).

5. Принципу адаптації делегованих повноважень до місцевих умов: "якщо повноваження делегуються місцевим властям центральним чи регіональним органом, місцеві власті, у міру можливості, мають право пристосовувати свою діяльність до місцевих умов" (частина 5 ст. 4 Хартії) [5]. Крім власних (самоврядних) повноважень органи місцевого самоврядування реалізують також окремі повноваження органів виконавчої влади, які ним делегуються законом. Така практика є досить поширеною в країнах Європи, в тому числі і в Україні. При цьому має бути забезпечена свобода дії органів місцевого самоврядування, вони повинні зберігати право контролю над повноваженнями, які ним делеговані (передані), і над умовами цього делегування, постійно беручи до уваги місцеву ситуацію.

5. Принципу урахування інтересів територіальних громад: "у процесі планування і прийняття рішень щодо всіх питань, які безпосередньо стосуються місцевих властей, з останніми мають проводитися консультації і, у міру можливості, своєчасно і належним чином" (частина 6 ст. 4 Хартії) [5].

При визначенні предметів відання місцевого самоврядування вихідною формулою мають слугувати положення Хартії, згідно з якими місцеве самоврядування є самостійним і під свою відповідальність вирішує питання місцевого значення в інтересах місцевого населення та питання, що віднесені до відання органів державної влади але їх вирішення згідно з принципом децентралізації делегується в систему місцевого самоврядування.

Відповідно до цих положень національне законодавство багатьох сучасних держав до предметів відання місцевого самоврядування включає:

  1. питання місцевого значення;

  2. питання, що не вважаються безпосередньо місцевими і право вирішувати які делегується відповідно до закону органам місцевого самоврядування.

Перша група питань становить власну компетенцію місцевого самоврядування. В її структурі звичайно виділяють обов'язкові і добровільні (факультативні) повноваження місцевого самоврядування [10, 91], при цьому перші мають пріоритетний характер.

До обов'язкових законодавство, зокрема, відносить питання, що мають загальнодержавне (загальнонаціональне) значення, наприклад, водопостачання, громадська безпека, охорона здоров'я, вулиці, тротуари, вуличне освітлення, похоронні послуги, планування забудови тощо. Добровільні повноваження реалізуються органами місцевого самоврядування на власний розсуд, в залежності від фінансових і матеріальних можливостей громади.

Друга група питань становить делеговану (доручену) компетенцію місцевого самоврядування.

Для багатьох сучасних держав спільною тенденцією є розширення в структурі компетенції місцевого самоврядування обов'язкових і доручених повноважень, що обумовлено процесами децентралізації управління та розвитком місцевої демократії. В той же час аналіз законодавчих актів України, в яких закріплюється компетенція органів місцевого самоврядування свідчить про те, що в її структурі частка делегованих повноважень сьогодні є надмірною (до 60%). Це, певною мірою нівелює принцип самостійності місцевого самоврядування, оскільки з питань здійснення делегованих повноважень органи місцевого самоврядування підконтрольні органам виконавчої влади (частина 4 статті 143 Конституції України) [1]. Тому, при новації законодавства про місцеве самоврядування в процесі проведення реформи системи територіальної організації влади доцільно суттєво розширити перелік питань місцевого значення, що дозволить усунути диспропорції у співвідношенні самоврядних та делегованих повноважень.

Висновки

Закріплена Конституцією України система територіальної організації влади є архаїчною і неефективною, вона не відповідає європейським стандартам і не забезпечує надання населенню адміністративних та соціальних послуг на належному рівні. Її вдосконалення на основі перерозподілу повноважень між видами публічної влади (державна влада та місцеве самоврядування) та між різними її територіальними рівнями має здійснюватися за умови дотримання принципів Хартії. При цьому, здійснюючи новацію законодавства про місцеве самоврядування доцільно чітко визначити перелік питань місцевого значення, що дасть змогу закріпити компетенцію місцевого самоврядування таким чином, щоб реально гарантувати його самостійність.

Література

1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 2-го скликання // ВВР.– 1996.– № 30.– Ст. 141.

2. Муніципальне право України: Підручник/ Кол. авт.; За ред В.Ф. Погорілка, О.О. Фрицького. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 592 с.

3. Державна регіональна політика України: особливості та стратегічні пріоритети: Монографія/ за ред. З.С. Варналія. – К.: НШСД. 2007. – 768 с.

4. Куйбіда В.С., Куйбіда М.С., Бабінова О.О. Місцеве самоврядування в Україні в контексті розвитку місцевої демократії. Монографія. – Хмельницький: Вид-во ХУУП, 2008. – 468 с.

5. Європейська хартія місцевого самоврядування //http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_036&p=1239958029426833

6. Європейська хартія місцевого самоврядування та розвиток місцевої і регіональної демократії в Україні. Науково-практичний посібник/ Упоряд. О.В. Бейко, А.К. Гук, В.М. Князєв/ За ред. М.О. Пухтинського, В.В. Толкованова. – К.: „крамар", 2003. – 396 с.

7. Актуальні проблеми становлення та розвитку місцевого самоврядування в Україні. Кол. монографія/ В.О. Антоненко, М.О. Баймуратов, О.В. Батанов, та ін. За ред. В.В. Кравченка, М.О. Баймуратова, О.В. Батанова. – К.: Атіка, 2007. – 864 с.

8. Постовой Н.В. Муниципальное право России. – М.: Новый Юрист, 1998, С. 274.

9. Определение и пределы принципа субсидиарности. Доклад Координационного Комитета по местным и региональным властям (CDLR) // Комуны и регионы Европы. Вып. 55. – Страсбург: Издание Совета Европы, 1994. – 54 с.

10. Kommunale Selbstverwaltung. Местное самоуправление. Сборник международных терминов из области права и управления. Серия Р – Том 2. – – М., 1998. - 165 с.

1 Це правило сформульовано в 1868 році верховним суддею штату Айова Дж. Діллоном: "Муніципальні корпорації зобов'язані своїм створенням і отримують всі свої права і повноваження від легіслатур штатів"

  • <<
  • 1 2 3
  • >>
Loading...

 
 

ֳ


...