WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Формування механізмів державної підтримки розвитку малих міст України -

Формування механізмів державної підтримки розвитку малих міст України -

Україна проголосила прихильність до європейського шляху розвитку. Цей факт став вирішальним для формування зовнішньої та внутрішньої політики держави. Відповідно принципові зміни внутрішньої політики Європейського Союзу, який для нас виступає, так би мовити, взірцем соціального облаштування за логікою вибору, мають ставати орієнтирами змін нашої внутрішньої політики.

Крім того, ідея прямого зв'язку нашого майбутнього з розвитком міст є надактуальною і для України, яку де-факто можна віднести до високоурбанізованих країн світу. За даними Держкомстату України [6] станом на перше січня 2009 р. 458 містах та 886 селищах міського типу проживає 68,5 % населення країни або 31,6 млн. з 46,1 млн. загальної чисельності населення.

По певним регіонам України (Дніпропетровська, Донецька, Київська /із врахуванням м.Києва/, Луганська, Харківська області) рівень урбанізації перевищує 80 %. Разом з тим, адаптація, наприклад, засадничих ідей розвитку європейських міст має враховувати специфіку різних категорій міст. Враховуючи спрямованість круглого столу на тематику розвитку міст районного значення (які всі відносяться до категорії малих міст і поселень міського типу) зафіксуємо, на наш погляд, головні особливості малих міст, що впливають на стратегії їх розвитку [5, c.26-27]. До специфіки розвитку малих міст можна віднести: значну обмеженість у ресурсах на душу населення порівняно з великими та середніми містами; велику напругу з вирішенням комунальних проблем; можливості реалізації (впровадження тільки одного сценарію (моделі) розвитку; велику залежність від районної ланки влади (районних державних адміністрацій); недостатність місцевого інтелектуального потенціалу для самостійного розроблення та втілення стратегій розвитку; нерозвиненість громадських організацій малих міст; нижчий порівняно з великим містами рівень життя населення; більшу прозорість життя особистості, значніший вплив міжособистісних стосунків між мешканцями міста.

У малих містах більш контрастно мають прояв загальні проблеми міст України, а саме: різка диференціація доходів населення; стрімке майнове розшарування, наслідками якого є зростання прихованого соціального напруження, процеси територіального розшарування різних груп населення, стрімке зростання незахищеності верств населення, жебраки тощо; зміна економічного устрою, власників майна, багатоукладна економіка та зміна суспільних пріоритетів (як цікавий феномен місцевих виборів, починаючи з 2002 р та непрямий прояв цих тенденцій є стрімке зростання кількості підприємців у лавах міських депутатів); одночасне масове старіння житлового фонду (друга хвиля масової забудови припадає на 50-70-і роки, термін служби житлового фонду масової забудови – 50-ті рр., тому за деякими прогнозами "обвал" житлового фонду відбудеться 2015-2030 рр); демографічна криза, стрімке старіння міського населення; невизначеність нового місця малих українських міст у національному та регіональному розподілах праці та капіталу (а це – зміна структури місто утворюючої промисловості, зміщення пропорцій професійних груп працеспроможного населення, об'єктивна ротація керівних кадрів та заміна місцевих лідерів); масовий прояв техногенних накопичень радянських часів; маргіналізація культури міського населення, слабкі місцеві еліти і, як наслідок, тяжіння до сильніших центрів "культури" (Росія, Польща).

Адаптація сучасних принципів розвитку європейських міст в умовах українських реалій для категорії малих міст, на наш погляд, має базуватися на наступних загальносистемних принципах: визначальної ролі держави у процесах розвитку малих міст на сучасному етапі розвитку країни; концентрації та цільового спрямування ресурсів (інформаційних, фінансових тощо) розвитку малих міста (як на державному, так і на локальному рівнях); активного використання досвіду розвитку депресивних територій в інтерпретації до розвитку малих міст; наскрізного планування та координації розвитку малих міст (по вісі держава – регіон – мале місто); повсюдного впровадження у практику розвитку малих міст стратегічного планування та проектного підходу через інституційні можливості держави; посилення ролі асоціативних органів малих міст; заохочення горизонтальної кооперації малих міст та підтримки місцевих ініціатив; адекватності державної політики складності проблем розвитку малих міст як на рівні формування загальнодержавної політики, так і у випадках цільової підтримки розвитку малих міст; системного і систематичного моніторингу і мультиплікації вдалих практик розвитку малих міст.

Реалізація наведених принципів можлива через впровадження відповідної державної політики, складовими якої мають бути: створення цільових спеціалізованих державних і регіональних фондів підтримки розвитку малих міст із змішаним фінансуванням і залученням державних, комунальних і приватних ресурсів, фонди започатковують програми розвитку, що мають статус юридичної особи; створення та підтримка спеціалізованих інформаційних порталів, які акумулюють досвід розвитку малих міст; системна підготовка силами відповідних державних наукових закладів міських голів та міського активу засадам стратегічного розвитку малих міст (міських голів в обов'язковому порядку відразу після чергових виборів); допомога у формуванні стратегій розвитку малих міст через використання можливостей державних наукових, проектних та навчальних закладів; шляхом державного замовлення аналогічно формування генпланів розвитку міст; наукове супроводження розвитку малих міст через залучення відповідних інститутів НАНУ; формування та законодавче закріплення процедур взаємоузгодження (координації) ціле покладання, планування, мотивації, ресурсного забезпечення та моніторингу розвитку малих міст по вісі держава – регіон – мале місто; виокремлення розвитку малих міст у планах та програмах державного та регіонального розвитку; створення спеціалізованого інформаційного методичного центру розвитку малих міст у мережах державної підтримки регіонального розвитку (наприклад, як підрозділ мінрегбуду); формування дієвої мережі національних агенцій регіонального розвитку (з відмовою від громадських засад їх діяльності); посилення ролі та впливу на координацію процесів розвитку асоціацій: моно профільних (шахтарських, енергетичних тощо), історичних міст, міст-супутників, мегаполісів тощо; розширення повноважень місцевого самоврядування у питаннях міського розвитку (за окремим пакетом пропозицій); формування механізмів цілісності розвитку мегаполісів та малих міст-супутників мегаполісів; розробка пакетів методичних матеріалів та рекомендацій з формування типових стратегій розвитку малих міст; мотивація зовнішніх як вітчизняних, так і міжнародних інвестицій у розвиток малих міст (за окремим пакетом пропозицій); мультиплікація вдалого досвіду (проектів розвитку малих міст) силами відповідних міністерств (наприклад, міністерства туризму, міністерства культури, міністерства регіонального розвитку і будівництва тощо); посилення складової підтримки малих міст у національному конкурсі програм і проектів розвитку місцевого самоврядування в Україні; проробка і формування механізмів державно-правових експериментів локального розвитку, наприклад, базуючись на ідеях, викладених у [4].

Список використаної літератури:

  1. European Regional Planning Strategy, CEMAT, Strasburg, 1988 http://www.coe.int/t/e/cultural_co-operation/environment/cemat/Presentation/

  2. The Maryland Population Research Center, Maryland, USA/ http://www.popcenter.umd.edu/

  3. World Urbanization Prospects, United Nations, New York, 2006. - 256 p.

  4. Бойко-Бойчук О.В., Васюник І.В., Ю.Ю.Верланов, П.С.Качур Нові підходи до розвитку міст та регіонів України (методологічні засади державно-правових експериментів). – К.:Міленіум, 2003. – 133 с.

  5. Бойко-Бойчук О. Стратегії розвитку міст України: практичний посібник. – К.:Універ.вид-во "Пульсари", 2002. – 156 с.

  6. Державний комітет статистики України // http://www.ukrstat.gov.ua/

  7. Европейская хартия местного самоуправления, Страсбург, 15.10.1985 http://conventions.coe.int/Treaty/Commun/QueVoulezVous.asp?NT=122&CM=1&CL=RUS

  8. "Повестка дня на ХХІ век", принята Конференцией ООН по окружающей среде и развитию, Рио-де-Жанейро, 3-14 июня 1992 года. http://www.un.org/russian/conferen/wssd/agenda21/

  9. Повестка дня Хабитат ІІ. Принята конференцией ХАБИТАТ ІІ., Стамбул, Турция, 3-14 июня 1996 года. http://www.un.org/russian/conferen/habitat/habagend.htm

  10. Руководящие принципы устойчивого пространственного развития европейского континента, Ганновер, 7-8 сентября 2000 г. // Городское управление. – № 10 (74). – октябрь 2002. – С.37-49.

  • <<
  • 1 2
  • >>
Loading...

 
 

ֳ


...