WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Запозичення: боргова яма чи рятівне коло місцевого самоврядування в країнах зарубіжжя -

Запозичення: боргова яма чи рятівне коло місцевого самоврядування в країнах зарубіжжя -

Це, в першу чергу, проблеми державного регулювання таких ринків.

В зарубіжних країнах є різні моделі державного регулювання ринків муніципальних запозичень. Є країни де органи місцевого самоврядування мають право вільного виходу на ринки запозичень. Це Данія, Фінляндія, Швеція, Італія, Нідерланди, Португалія, Швейцарія. Майже вільний доступ до таких ринків у Франції. В той же час у багатьох країнах органи місцевого самоврядування повинні отримати дозвіл на запозичення. Зокрема у Австрії, Бельгії, Греції, Ірландії, Норвегії, Іспанії, Великобританії.

Різноманітна практика регулювання місцевих позик у іноземній валюті. Якщо у Греції, Італії, Португалії та інших країнах на цей рахунок немає ніяких обмежень, то у Нідерландах і Норвегії це заборонено. У Австрії, Німеччині, Іспанії це робиться з дозволу центральної влади.

Склалося різноманітне правове регулювання строків муніципальних запозичень. Немає обмежень за строками запозичень органів місцевого самоврядування у Фінляндії, Франції, Греції, Італії тощо. У Данії встановлено максимальний строк запозичень терміном у 30 років. В окремих країнах строки позик органів місцевого самоврядування обмежені строками експлуатації об'єкту, який будується за ці кошти. Це зокрема має місце у Німеччині, Ірландії, Норвегії, Португалії.

В кожній країні сформувалася своя система державного регулювання ринків муніципальних позик, що включає законодавство, органи що регулюють публічні фінанси, обіг цінних паперів, діяльність банків, інфраструктуру ринків. Наприклад у США у 1975 році було створене федеральне управління з регулювання ринків муніципальних позик. Тому нинішня дискусія про роль Міністерства фінансів України у регулюванні ринку місцевих запозичень не повинна бути зведена до тези і антитези: повинен Мінфін давати дозволи на емісію муніципальних цінних паперів чи ні? Ця проблема набагато складніша. ЇЇ слід розв'язати в контексті зарубіжного досвіду.

Враховуючи зарубіжний досвід Україна має створити власну систему державного регулювання ринку муніципальних запозичень.

Четверте. Це проблема інфраструктури ринків муніципальних запозичень. В розвинутих зарубіжних країнах сформувалася розгорнута інфраструктура ринків муніципальних запозичень. Без такої інфраструктури ринок муніципальних запозичень не може функціонувати. Це, в першу чергу біржі, на яких здійснюються котирування муніципальних цінних паперів, їх купівля та продаж. Це наявність кваліфікованих лід-менеджерів, що забезпечують організацію випуску муніципальних цінних паперів. Це наявність рейтингових агентств і рейтингів муніципальних цінних паперів. Це система кредитних бюро та великий масив кредитних історій. Це юридичні компанії, що мають досвід діяльності на ринках муніципальних запозичень, і в першу чергу на міжнародних ринках капіталу. Це наявність широкої мережі інвесторів, фізичних осіб, пенсійних фондів, банків, страхових компаній а також фінансових посередників. Це інші відповідні інститути та інструменти.

Зазначена інфраструктура ринку муніципальних запозичень знаходиться в Україні лише в стадії становлення.

Наприклад, Київрада, як позичальник коштів із зовнішніх ринків, поки-що користується інфраструктурою зарубіжних ринків муніципальних запозичень. Це є значним кроком вперед. Облігації що емітовані від імені Київради мають успішні котировки на біржах у США. Принципово важливим для нас сьогодні у контексті функціонування інфраструктури ринків муніципальних запозичень є розробка інструментарію цих запозичень.

Сьогодні у нас він дуже незначний. Це облігації місцевих зовнішньої і внутрішньої позик, або банківський кредит. Київ використовує також квазієврооблігацію як інструмент запозичень. Якщо ж взяти практику США, то є широкий спектр інструментів, за допомогою яких можуть залучатися ресурси. Це і генеральні облігації, які можуть випускати різні суб'єкти - штати, округи, і муніципалітети. Це дохідні облігації, які емітуються із спеціальною метою. Це так звані двоствольні облігації, які мають подвійне забезпечення – муніципалітету, і комерційної структури. Це облігації промислового розвитку, які випускаються муніципалітетами для бізнесових структур, під гарантії бізнесових структур. Тобто, коли ми говоримо про законодавство, яке необхідно запровадити в Україні, то в ньому слід передбачити різноманітні фінансові інструменти, якими може користуватися муніципалітет виходячи на ринки зовнішніх запозичень. З цього питання ми поки що дуже сильно відстаємо від зарубіжної практики.

П'яте. Це питання ризиків та безпеки запозичень. Важливою особливістю функціонування ринків муніципальних запозичень в зарубіжних країнах є наявність правової бази системи інститутів та інструментів мінімізації ризиків, що виникають при здійсненні таких запозичень. Це важливо ї для нас. Адже дефолти у місті Одесі та АРК викликали міжнародний резонанс.

У США, наприклад, коли у 30-х роках ХХ століття збанкрутувало близько 5 тисяч муніципалітетів був ухвалений закон який передбачив можливість та процедуру їх банкрутства. Цей закон мало не був застосований до найбільшого фінансового центру світу Нью-Йорку у 1975 році. На той час місто здійснювало надзвичайно ризикову політику запозичень і бюджетну політику в цілому. Нью-Йорк, маючи у 1975 році бюджет обсягом 12 млрд. доларів, повинен був за 9 місяців сплатити 6 млрд. доларів в рахунок погашення муніципального боргу. Рейтингове агентство Standard & Poor's, перша ж повідомила власників муніципальних облігацій, що ці облігації є небажаними. Власники облігацій почали їх масово здавати. В місті розпочалася паніка. Було закрито до 40% шкіл, припинили виплату зарплати поліції. Зупинили роботу більшість комунальних підприємств. Місто було завалене горами сміття.

Президент США Форд відмовився прийти на допомогу місту. Він заявив, що краще побудувати новий Нью-Йорк, ніж розібратися в його фінансах.

Нью-Йорку допомогло те, що йому на допомогу прийшла влада штату Нью-Йорк. Було створене спеціальне агентство з метою порятунку Нью-Йорку, яке випустило спеціальні облігації. До врегулювання кризи в Нью-Йорку підключився французький президент Жескарт Де Естен, який переконував Президента Форда пом'якшити позицію, бо це матиме негативні наслідки для світової фінансової системи. Завдяки діяльності агентства з порятунку Нью-Йорка вдалося за рахунок емісії облігацій штату залучити необхідні місту кошти.

Цей приклад свідчить про те, що обсяг боргу, платоспроможність, і кредитоспроможність позичальника мають бути ретельно перераховані.

Зарубіжна практика свідчить про те, що система мінімізації ризиків муніципальних запозичень включає в себе рейтинги емітентів муніципальних цінних паперів та самих паперів як фінансових інструментів, систему кредитних історій, гарантії кредиторам, законодавчо визначені обмеження щодо обсягів муніципального боргу у відношенні до видатків місцевих бюджетів та їх доходів, спеціальні органи, що відслідковують ризики тощо. Принципово важливим у цьому плані є співвідношення боргу і обсягу доходів відповідного місцевого бюджету.

Є різні підходи щодо обсягу муніципального боргу, який є безпечним. Як правило його співвідносять з річними доходами місцевого бюджету. Називають обсяг безпечного боргу у 30-40% річних доходів місцевого бюджету. В Угорщині прийняли закон, яким допускається, що борг може досягти 70% річного обсягу доходів місцевого бюджету. За цією відміткою усі запозичення забороняються. Проблема визначення критеріїв малоризикових обсягів заборгованості органів місцевого самоврядування залишається нерозв'язаною в Україні. І ця проблема має бути врегульована на законодавчому рівні.

Великий вплив на ризики муніципальних запозичень мають інвестори, зокрема їх склад.

У США 73% муніципальних облігацій куплено фізичними особами. А це найбільш надійний покупець, найбільш надійний інвестор. Якщо покупцями є фінансові інститути, то ризики зростають. У США лише близько 8% муніципальних облігацій знаходяться у портфелях банків, 11% –страхових компаній. Над цією проблемою нам також необхідно попрацювати, передбачити законодавчу норму, яка б стимулювала муніципалітети, залучати у якості інвесторів фізичних осіб.

Викладене свідчить, що в зарубіжних країнах, незважаючи на ризики і небезпеки, при вдалому менеджменті муніципалітетів та ефективному державному регулюванні місцеві запозичення не ведуть до боргової ями, а є важливим інструментом місцевого і регіонального розвитку.

  • <<
  • 1 2
  • >>

 
 

ֳ

...