WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Напрямки та пріоритети трансформації системи територіальної організації влади в Україніи -

Напрямки та пріоритети трансформації системи територіальної організації влади в Україніи -

при визначенні адміністративних меж громади першочергового значення набуває також принцип територіальної доступності адміністративних та громадських послуг, що надаються населенню в системі місцевого самоврядування.

Зміцнення матеріальної і фінансової бази місцевого самоврядування, формування належного ресурсного забезпечення виконання функцій і повноважень, що децентралізуються визначаються в проекті Концепції першочерговим напрямом децентралізації державного управління та розвитку місцевого самоврядування.

Для вирішення цієї проблеми слід здійснити такі заходи:

1. Внести зміни до законодавства, що регламентує, бюджетну та фіскальну системи, відносини власності, функціонування комунальних підприємств та об'єктів житлово-комунального господарства, здійснення муніципальних запозичень, земельні відносини, систему державного фінансового контролю тощо. Такі зміни, в першу чергу, мають бути спрямовані на:

1) врегулювання питань, пов'язаних з правовим режимом комунальної власності, зокрема:

а) завершення процесу розмежування об'єктів права державної та комунальної власності протягом 2-3 наступних років;

б) встановлення нових правових засад розмежування земель державної та комунальної власності, що безпосередньо пов'язано з формуванням територіальної основи місцевого самоврядування, утворенням нової адміністративно-територіальної одиниці – громади;

в) запровадження інституту права власності територіальних колективів районів, областей та передача у власність цим колективам об'єктів сумісної спільної власності територіальних громад районів, областей;

г) встановлення переліку об'єктів виключного права власності територіальних громад;

д) визначення статусу комунальних підприємств та комунальних установ, а також статусу підприємств та установ, що знаходяться у власності територіальних колективів областей та районів;

2) реформування бюджетної системи, зокрема:

а) збільшення питомої ваги місцевих бюджетів у Зведеному бюджеті України до рівня не менше 50%;

б) надання районним та обласним бюджетам статусу бюджетів місцевого самоврядування та переведення їх на власну податкову базу;

в) збільшення кількості місцевих бюджетів, які мають прямі бюджетні відносини з Міністерством фінансів України до 2000-2500, що безпосередньо пов'язано з формуванням самодостатніх територіальних громад;

г) створення прозорої системи взаємовідносин між територіями-донорами і територіями-реципієнтами з Державним бюджетом України. Запровадження нової прозорої системи трансфертів з Державного бюджету України до окремих місцевих бюджетів, зокрема, субвенцій територіям, що мають статус депресивних, територіям, що постраждали внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС, інвестиційних субвенцій тощо;

д) підвищення ролі місцевих податків і зборів у формуванні доходної частини місцевих бюджетів, довівши їх частку до 30-40%, шляхом:

  • запровадження місцевого податку з продаж, встановивши його у розмірі 2%. При цьому компенсація втрат підприємствам від запровадження цього виду податків має буди здійснена за рахунок зменшення податку на додану вартість з 20% до 17%;

  • запровадження комбінованого податку на землю і нерухомість.

При цьому слід прискорити прийняття Закону України "Про місцеві податки і збори", передбачивши в ньому нові, зазначені вище, види та нові нормативи місцевих податків і зборів.

е) зміна нормативів відрахувань від прибуткового податку з громадян до бюджетів місцевого самоврядування, встановивши їх для всіх бюджетів громад на рівні 80% від загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляються на території громади; включення у перелік доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, відрахувань від податку на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємств комунальної власності) у розмірі не менше 10%;

ж) відміна пільг по всіх податках, що зараховуються до місцевих бюджетів;

з) врахування визначених законодавством соціальних стандартів при обрахунку нормативів бюджетної забезпеченості. При цьому, норматив не може бути нижче рівня, який необхідний для забезпечення загальних стандартів, обрахованих на базі бюджетів адміністративно-територіальних одиниць, взятих як базові (модельні). У випадку, якщо розрахункові видатки перевищують можливості ресурсного забезпечення, щорічно, при затвердженні Державного бюджету України, має визначатися перелік нормативних актів, дія яких у наступному бюджетному періоді призупиняється або обмежується;

і) врахування при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів для громад у формулі розрахунку даних за повні звітні роки, скориговані на зміну ефективної ставки;

ї) зміна структури бюджетів громад, довівши частку другого кошика доходів цих бюджетів до рівня 30-40%;

к) виділення субвенцій на соціально-економічний розвиток всім місцевим бюджетам пропорційно до кількості наявного населення;

л) запровадження механізму зацікавленості органів місцевого самоврядування у збільшенні надходжень доходів до Державного бюджету України на відповідних територіях шляхом зарахування 50% понадпланових доходів до цього бюджету на збільшення доходної бази відповідних місцевих бюджетів;

м) запровадження програмно-цільового методу формування та виконання місцевих бюджетів, а також практики п'ятирічного фінансового планування на місцевому та регіональному рівнях;

н) запровадити казначейське обслуговування місцевих бюджетів виключно на добровільній основі (на підставі рішення відповідної місцевої ради).

2. Реформувати системи менеджменту на комунальних підприємствах та підприємствах, що перебувають у власності територіальних колективів областей та районів, створити організаційно-правові передумови запровадження сучасних технологій управління такими підприємствами, які б передбачали можливість створення відповідних господарських товариств, а також залучення до їх менеджменту представників ділової еліти та висококваліфікованих фахівців.

3. Більш широко практикувати розробку та реалізацію спільних інвестиційних програм за участю органів місцевого самоврядування, центральних органів виконавчої влади, а також суб'єктів підприємницької діяльності та з використанням відповідних кредитних ресурсів.

4. Розширити доступ органів місцевого самоврядування на ринок внутрішніх та зовнішніх запозичень.

5. Розширити практику надання грантів з Державного бюджету України для реалізації кращих проектів місцевого і регіонального розвитку.

6. Створити умови для розвитку фінансово-кредитних установ, що перебувають у власності органів місцевого самоврядування різних рівнів, зокрема:

- для створення комунальних банків, які б забезпечили обслуговування місцевих бюджетів, а також рахунки підприємств та установ, що перебувають у комунальній власності територіальних громад та у власності територіальних колективів областей і районів.

- для розвитку іпотечного кредитування, широкого залучення громадян до такої системи кредитування і розв'язання на цій основі житлової проблеми в містах та інших населених пунктах України;

- для розвитку земельної іпотеки і сприяння розв'язанню на цій основі аграрних проблем та соціально-економічних проблем сільських територіальних громад.

- для створення іпотечних банків та ощадно-будівельних асоціацій і кас з метою залучення до іпотечного кредитування широких верств населення.

7. Запровадити лікарняні каси та інші форми позабюджетного фінансування охорони здоров'я на рівні громади, що дозволить значно підвищити якість медичних послуг, зміцнити матеріальну бази закладів охорони здоров'я, що перебувають у комунальній власності та власності територіальних колективів областей і районів.

8. Запровадити спеціальні органи державного фінансового контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування – регіональні рахункові палати в системі виконавчої влади.

Вдосконалення організації та функціонування системи місцевого самоврядування має передбачити:

законодавче визначення статусу територіальної громади, її внутрішньої організації, підвищення самостійності територіальної громади щодо розподілу самоврядних повноважень в системі місцевого самоврядування;

зміну статусу і порядку формування обласних та районних рад. Так, вони мають набути конституційного статусу як представницькі органи місцевого самоврядування районного, обласного територіального колективу (співтовариства) і обиратися населенням району, області на основі рівного виборчого права громадян;

вдосконалення організації та порядку проведення місцевих виборів;

запровадження нової моделі місцевого самоврядування в громаді (схеми муніципального управління), зокрема:

- представницьким органом громади є рада громади чисельний склад якої не перевищує: 15 депутатів – у громадах з населенням до 5000 осіб, 25 депутатів – у громадах з населенням до 50000 осіб, 35 депутатів – у громадах з населенням 500000 осіб і 50 депутатів – у громадах з населенням більше 500000 осіб;

- вищою посадовою особою в системі місцевого самоврядування громади є голова громади, який обирається членами територіальної громади2 і виконує три функції – представляє громаду у відносинах з іншими громадами, органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями; головує на засіданнях ради громади; координує діяльність виконавчих органів громади;

зміни порядку формування та складу виконавчого комітету ради громади – він самоорганізується у складі керівника виконавчого комітету (за одним з варіантів - голова громади), його заступників, сільських, селищних міських голів – сіл, селищ та міст, що перебувають в громаді (у разі їх обрання) і керуючого справами виконавчого комітету. Виконавчий комітет громади є органом загальної компетенції, він спрямовує діяльність всіх інших виконавчих органів ради громади. При цьому доцільно надати можливість територіальним громадам самостійно обирати одну із запропонованих нижче організаційних схем муніципального управління, закріпивши її в статуті територіальної громади:

  • <<
  • 1 2 3
  • >>
Loading...

 
 

ֳ


...