WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Історія та легітимація децентралізованої держави -

Історія та легітимація децентралізованої держави -

3.6. Економічна конкуренція між місцевим та регіональним рівнями

Місцева та регіональна автономія забезпечують можливість оптимального вирішення питання щодо розподілу державних коштів.

Співвідношення між надходженнями та витратами, або між споживачами та платниками комунальних послуг можуть врівноважуватися та кращим чином розраховуватися саме на місцевому та регіональному рівнях. Це, знову ж таки, гарантує певною мірою участь громадян у розподіленні суспільних благ20.

Місцева та регіональна автономія в економічній сфері призводять до економічного змагання між місцевим та регіональним рівнями, що є важливим стимулом економічного розвитку країни взагалі21. На місцевому та регіональному рівнях існують вагомі стимули для залучення промислового капіталу, розвитку туризму тощо через поліпшення інфраструктури та умов проживання. У відповідності до економічної теорії федералізму, міста та регіони стають до конкурентної боротьби одне з одним у пошуках шляхів кращого довгострокового економічного розвитку.

При цьому йдеться не лише про те, щоб передбачити відповідні ділянки та належним чином їх облаштовувати під промислові або туристичні об'єкти, крім цього, потрібно створити ще й таке загальне середовище, яке зробить місто і регіон привабливим для трудящих або для туристичного бізнесу. Інакше кажучи, економічна конкуренція призводить одночасно і до культурного змагання.

Така місцева та культурна конкуренція має наслідком оптимізацію, наприклад, території економічної зони і, в кінцевому рахунку, оптимізацію економічного розвитку країни в цілому.

4. ПЕРСПЕКТИВИ ДЕРЖАВНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ В ЄВРОПІ

Дозвольте мені завершити мої викладки такою заключною тезою. Тільки та держава, яка гарантує існування автономії на місцевому та регіональному рівнях, має майбутнє в Європі.

Європейська держава майбутнього не є централізованою державою, не є вона й суверенною національною державою, яка панувала в Європі аж до XX століття. У Західній Європі пройшли значні процеси політики денаціоналізації. Політика у таких галузях, як грошовий ринок, сільськогосподарський ринок, розвиток конкуренції, охорона довкілля та багато інших політичних сфер тепер визначаються вже не самими західноєвропейськими державами, а є компетенцією Європейського Союзу в цілому. До того ж, у сьогоднішній глобалізованій світовій економічній системі економіко-політичні керівні можливості держави різко скоротилися.

Отже, втраті державою суверенітету у наднаціональній та інтернаціональній сферах відповідатиме у подальшому втрата державою суверенітету на регіональному та місцевому рівнях. Таке "зникнення" суверенітету є необхідним та обумовленим процесом, щоб мати змогу оптимальним чином організувати та забезпечити участь громадськості у політичному процесі, наближеність суспільних процесів до інтересів людини та економічну конкуренцію.

В рамках Європейського Союзу майбутнє мають лише ті держави, які у своєму устрої реалізують концепцію регіоналізації. Таким чином, XXI століття буде епохою рівневої державності: держава більше не протиставляється громадянинові як національна держава, але виступає як така, що представлена різними рівнями; від місцевого рівня через регіональний, потім через загальнодержавний, і далі через наднаціональний аж до міжнародного рівня. Одна справа розмірковувати про легітимацію децентралізованої держави, вимагати місцевої чи регіональної автономії. Зовсім інша справа, яким чином ця місцева чи регіональна автономія можуть бути реалізовані. У зв'язку з цим постає питання, у який найкращий спосіб можна втілити таку державну організацію, яка ґрунтується на місцевій або регіональній автономії. Інакше кажучи, постає питання відносно легітимації децентралізованої держави, а також відносно того, як можна таку державну організацію оптимізувати. Вищесказане підводить нас до певних рамкових вимог до децентралізованої держави, які ми на завершення можемо тут перерахувати:

1. Децентралізована держава має спиратися на громадянське суспільство — CivilSociety — або, принаймні сприяти формуванню такого громадянського суспільства. Надання права місцевого або регіонального самоврядування може виявитись безплідним, якщо громадяни не виявляють готовності до переймання на себе політичної відповідальності на місцевому або регіональному рівні.

2. Місцева та регіональна автономія створюють передумови для формування адміністративних одиниць, які, з одного боку, мають змогу активно вирішувати завдання місцевого чи регіонального характеру, з іншого ж боку, повинні залишатися достатньо прозорими для громадян. Місцеве або регіональне самоврядування не може ефективно розвиватися ані у занадто малих або занадто великих громадах, ані, відповідно, у занадто малих або занадто великих регіонах.

3. Місцева або регіональна автономія вимагають спеціальної фахової освітиспеціалістів, а також особливої етики місцевого чи регіонального управління. Адміністративний персонал має пройти підготовку з питань місцевої економіки, братинасебефункції надання комунальних послуг громадянам, а також прагнути справедливо та неупереджено врегулювати можливі конфлікти місцевого чи регіонального рівнів.

4. Розвиток місцевої та регіональної автономії потребує достатнього обсягу фінансування, який дозволив би вирішувати відповідні державні завдання на місцевому та регіональному рівнях.

Насамкінець слід зазначити, що децентралізована держава, місцева або регіональна автономія повинні також узаконити себе і практиці.

Література:

1 Wuertenberger, The Principle of Subsidiarity аs a Constitutional Principle, in: Jahrbuch zur Staats - und Verwaltungswissenschaft:, Bd 7, 1999, S. 65 ff.

2 Althusius, Politica methodice digesta, 3. Aufl. 1614, VIII, 2 ff., 40 ff.; Wurtenberger, LEGITIMATIONSMUSTER VON HERRSCHAFT IM LAUFE DER GESCHICHTE, JUS 1986, 344 ff.

3 Utz, Formen und Grenzen des Subsidiaritatsprinzips, 1956.

4 AB l. EG Nr. C 326/289; C 326/296.

5 VGL. auch Wuertenberger, Zur Legitimation des Fderalismus, in: Rechtstheorie,Beiheft 16 (1997), S. 355 ff Haberle, Der Regionalismus als werdendes Strukturprinzip des Verfassungsstaates, AoR 118 (1993), S. l, 27 ff.

6 Hierzu Rosenbaum, Die positiven Auswirkungen der Dezentralisationauf die wirtschaftlichen und politischen Rahmen-bedingungen der Staatsfuhrung — eine Summe von Erfahrungen, in: Verwaltungswissenschaftliche Information 28 (2000), S. 45, 47 f.

7 Hierzu aufgrund eines ausfuhrlichen Landervergleichs OECD, Managingacross Levels of Govemment, Paris 1997.

8 So das Institut fr wirtschaftliche Entwicklung der Weltbank.

9 ber eine erfolgreiche Politik derartiger konomischer Dezentralisation in Spanien berichtet Bar Cendyn, The interme dite Level of Govemment in Spain, in: Carsson/Nomden/Petiteville (Hg.), The intermediate Level in European States, S. 127 ff, S. 167; zu ahnlinchen Entwicklungen in Frankreich: Hoffmann-Martinot, Zentralisierung und Dezentralisieruni in Frankreich, in: Christadler/ Uterwedde (Hg.), Landerbericht Frankreich, 1999, S. 363, 375.

10 Hierzu auch verfassungsvergleichend: Grewe/ Fabri, Droits constitutionnels europeens, 1995, S. 275 ff.

11 Zur demokratischen Dezentralisation: Zippelius, Allgemeine Staatslehre, 13. Aufl. 1999, 23 III m. Nw.

12 Zur "civil society" vgl. Kramer/ Schneider (Hg.), Federalism and Civil Societies, 1999.

13 Zippelius (Fn. 12), 38 III m. Nw.

14 Zur Burgernahe als Ziel des Rechts der Europaischen Union: Woiff/ Bachof/ Stober, Verwaltungsrecht, Bd. 1,11. Aufl. 1999,S.183.

15 Wurtenberger, Die Akzeptanz von Verwaltungsentscheidungen, 1996, S. 80.

16 Zippelius (Fn.12), 39 IV, 2 m. Hinweis auf die Federallist-Papers; Haberle (Fn.6), S. 30.

  • <<
  • 1 2 3
  • >>
Loading...

 
 

ֳ


...