WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Історія та легітимація децентралізованої держави -

Історія та легітимація децентралізованої держави -

3.1. Некерованість централізованої держави

Місцева та регіональна автономії виступають супротивниками філософії управління централізованої держави. Згідно з цією філософією, централізована країна несе відповідальність за економічний та соціальний розвиток всієї держави. Спосіб належної реалізації цієї відповідальності держава вбачає в якомога більш всеохоплюючому контролі народного господарства та економічного розвитку держави. Це ж саме стосується і соціального розвитку. Держава прагне виконати свої політичні зобов'язання6 методами стратегічного централізованого планування, які розвивалися та вдосконалювалися протягом XX століття, однак часто не призводили до бажаних результатів.

Така централістсько-державна філософія справедлива доти, доки для всієї країни в загальнонаціональних інтересах вишукується та реалізується загальна спільна концепція. Це стосується, насамперед, державної єдності, яку можна забезпечити єдиною політикою та єдиними правовими нормами. Саме забезпечення надрегіональних інтересівтагармонізація міжрегіональних інтересів є першочерговим завданням централізованої держави. Слід, однак, вказати, що при цьому, за винятком хіба що таких специфічних, притаманних централізованій державі завдань, неможливо забезпечити ефективне керівництво місцевим та регіональним рівнями з центрального рівня державного управління7.

Про це свідчить порівняння економічної ефективності централізованих та децентралізованих країн: економічні досягнення виявляються найвищими в тих країнах, в яких значна частина державних завдань вирішується на місцевому та регіональному рівнях. Показником у такого роду порівняннях може бути відсоткова доля державних службовців8. Високий рівень місцевої та регіональної самостійності є емпіричною ознакою оптимальності загальногосподарського розвитку 9.

Таким чином, стара теза про централізовану державу, виведена з наполеонівської моделі управління як "Etat fort"10 — "сильна держава", є нині неприйнятною: централізовані держави є економічно безсилими та й ледве керованими. Економічна неефективність та слабкий розвиток інститутів демократії централізованого державного управління, а також нездатність до гнучкого прийняття рішень будуть докладно показані у нашій доповіді.

3.2. Демократизація шляхом розвитку місцевої та регіональної автономії

Місцеве та регіональне самоврядування здійснюють демократію знизу11. Якщо комуни, об'єднання комун та регіони вирішують свої завдання у межах права на законотворення та права на самоврядування, то тим самим найбільшою мірою забезпечується участь усіх зацікавлених осіб, досягнення консенсусу та згоди при прийнятті політичних рішень. Громадяни мають змогу брати участь у політичному процесі, а саме у тій його сфері, яка є важливою до їхньої повсякденної діяльності. Крім того, шляхом виборів, через групи зацікавлених осіб, через вплив на місцеву громадську думку завдяки визначенню власної позиції щодо політичних питань вони можуть впливати на рішення, що приймаються на місцевому та на політичному рівні.Все це сприяє укріпленню політичної свободи завдяки самовизначенню, а також мінімізує сторонній централізований вплив на місцеву та регіональну сфери.

Така демократична децентралізація є водночас важливим елементом громадянського суспільства — "Civil society"12. Суть його полягає у тому, що громадяни за своєю власною ініціативою беруть участь у громадському житті. Такій участі у громадському житті можна навчитися та реалізувати її лише у знайомому життєвому оточенні. З такої точки зору розбудова демократичної держави та громадянського суспільства розпочинається з місцевого та регіонального рівнів. Місцева та регіональна автономія надають можливість набути навичок, як розбудовувати демократичну політичну культуру. Особливоце стосується молодих демократичних країн Центральної та Східної Європи, в яких відсутні традиції участі у демократичному процесі. Тут місцевий та регіональний рівні можуть бути вихідним пунктом для розбудови плюралістичної держави, а також трампліном для здійснення політичної кар'єри.

3.3. Кваліфіковане розв'язання питань в рамках місцевої та регіональної автономії

Місцева та регіональна автономія, завдяки своїм звичним та прозорим сферам життєдіяльності13, уможливлюють вирішення суспільних проблем із максимальним наближенням до інтересів громадян. Така близькість до інтересів громадян є головною правовою метою Європейського Союзу (Стаття 1 частина 2 Договору про Європейське Співтовариство14) і має також наслідком кваліфіковане розв'язання місцевих питань. Місцеві та регіональні особливості, а також знання громадянами та громадськими об'єднаннями проблем місцевого та регіонального характеру, які можуть розглядатись та вирішуватись безпосередньо лише на місцевому та регіональному рівні. Саме це уможливлює реалізацію орієнтованої на потреби людей місцевої та регіональної політики.

Як давно відомо із теорії прийняття рішень, якість адміністративних рішень та заходів завжди визначається якістю інформації, яка слугує їм за основу. На місцевому та регіональному рівнях необхідна інформація може бути зібрана безпосередньо та в достатньому обсязі, аби складати основу для правильного прийняття адміністративної чи політичного рішення. Система управління централізованої держави не спрацьовує здебільшого через неможливість врахувати у всьому комплексі державних інтересів відповідно місцевий та регіональний виміри в адекватний спосіб.

Сказане можна проілюструвати на прикладі системи обслуговування на місцевому та регіональному рівнях. У випадку місцевої та регіональної автономії громадяни мають можливість вимагати покращання якості послуг або добиватися зміни власне системи обслуговування. Така можливість впливу на якість обслуговування надає громадянам вагоме почуття їхнього самовизначення та політичної значущості. З цього приводу у Федеративній Республіці Німеччині було констатовано, що громадяни більше довіряють рішенням місцевих органів влади, ніж рішенням земельного і, навіть, Федерального уряду15. Загалом, можна сказати, що переконливе розв'язання конфліктів на місцевому та регіональному рівнях гарантує легітимацію політичної системи більшою мірою, ніж централізоване політичне рішення.

3.4. Свобода через місцеву та регіональну автономію

Важлива перевага місцевої та регіональної автономії полягає в тому, що вона здійснює розподіл політичної влади між різними політичними інституціями16. Місцевий та регіональний рівні виступають свого роду протидією всемогутній центральній державній владі. Запровадження численних урядових рівнів, коли кожен з цих рівнів наділений певною мірою незалежності та самостійності, може сприяти гарантуванню громадянських свобод, так само, як і відоме вчення Монтеск'є про розподіл влади. Свободи громадян при такому державному устрої, який передбачає місцеву та регіональну автономію, досягають найвищого рівня свого розвитку та захисту: це справедливо не лише з точки зору розширення прав на участь у політичній діяльності, але й з точки зору створення життєвих умов у місцевих та регіональних масштабах.

3.5. Забезпечення культурної, мовної та етнічної різноманітності шляхом регіональної автономії

Регіональна автономія сприяє культурній, мовній та етнічній різноманітності. Вільні культурні та мовні форми вираження сприяють самоутвердженню особистості. Комуни та регіони стають у такий спосіб опорними пунктами соціальної ідентифікації, а відтак, і легітимації держави у цілому17.

Запровадженню інституту регіональної автономії в колишніх централізованих країнах, як, наприклад, у Франції або у країнах Центральної та Східної Європи, постійно дорікають тим, що вона (регіональна автономія), мовляв, може сприяти сепаратистським, тенденціям18, особливо у регіонах із культурними та етнічними особливостями19. Ті, хто висувають такі докори, звичайно забувають про ту обставину, що саме вдало проведена регіоналізація, надаючи право на власне законодавство та самоврядування, може протидіяти сепаратистським тенденціям. Більше того, це якраз та ситуація, коли між окремими регіонами або ж між всіма регіонами, з одного боку, та державою, з іншого, встановлюються настільки тісні економічні та політичні відносини, що питання про відокремлення взагалі знімається з політичного порядку денного. Таким чином, регіоналізація ні в якому випадку не становить загрози державній цілісності, а, навпаки, сприяє ефективній інтеграції держави в цілому.

  • <<
  • 1 2 3
  • >>
Loading...

 
 

ֳ


...