WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Перспективні проекти суспільного і регіонального розвитку України -

Перспективні проекти суспільного і регіонального розвитку України -

Перспективні проекти суспільного і регіонального розвитку України

Становлення громадянського суспільства в Україні знаходиться сьогодні на передньому плані демократичних перетворень. Це - найважливіша задача, рішення якої впливає як на зміцнення системи громадянських інститутів, так і на можливості ефективної організації суспільного і господарського життя на теренах України.

При цьому дуже важно враховувати те, що розвиток системи місцевого самоврядування в Україні формує її як нову сферу діяльності і як нову фахову кваліфікацію. Це трапляється тому, що задачі, з якими сьогодні мають справу органи місцевої влади, суттєво відрізняються від задач, що вирішувалися в попередній соціальній системі. Справа в тому, що українські міста, з одного боку, розвиваються як принципово нові культурні формування у рамках демократизації життя й ринкових відносин. А з другого боку, вони формуються не в "порожньому просторі", а "проростають" в територіально-адміністративних межах, які склалися в радянський час, коли місто проектувалося для вирішення принципово іншого кола задач.

Тому ми зараз маємо не живий міський організм, а якийсь симбіоз протидіючих соціальних процесів. Отримавши таку "спадщину", українським містам належить пройти важкий шлях розвитку, щоб стати цивілізованими культурно-історичними утвореннями.

Перспективні проекти суспільного і регіонального розвитку:

Основний зміст суспільного розвитку по-перше, закладається через засоби забезпечення тих умов, які необхідні Україні задля входження у світове співтовариство, як рівноправного суб'єкта світової політики, по-друге, внутрішніми регіональними завданнями: підвищення життєвого рівня людей, відродження національного багатства і економіки, формування демократичного громадянського суспільства та самоврядних громад. По-третє, практичні дії у наступних сферах:

Світоглядний проект: Одна з проблем, яка дестабілізує суспільство та не дозволяє виконувати звичайну роботу з впорядковування від робітника до міністра, - це відсутність загальноприйнятого уявлення про суспільство і державу, які ми сьогодні будуємо. Керівники усіх рівнів, працюючи з підлеглими, повинні здійснювати функцію громадянської орієнтації, вміти відповідати на складні питання нашого суспільного життя, допомагати людям самовизначитися, продемонструвати власні цінності. Особливо це важливо в управлінському і педагогічному середовищі. Однак ми, як правило, полишаємо подібні запитання. Світоглядний і ціннісний вакуум, який виникає у суспільстві, в школі, на виробництві, сприяє росту асоціальних та кримінальних тенденцій. Орієнтири для самостійного формування світогляду ні в якій мірі не слід ототожнювати із різними ідеологічними "ізмами" - чи то комунізмом, чи то капіталізмом и т.д.

Однак розвиток і навіть стабілізація суспільства сьогодні не уявляються без розробки ціннісних основ, які задають межі громадянського самовизначення людей відносно перспектив розвитку країни і формування нового обличчя України, обернене у третє тисячоліття. Утворення подібного проекту не під силу вузькій групі розробників. До вирішення подібного завдання має бути долучена вся українська інтелігенція, у тому числі і та, що не проживає у даний період на території України.

Тому найважливішою умовою суспільних реформ повинен стати принцип соборності своєрідного ідеологічного "політеїзму". У той же час часткові ідеології важливо об'єднати загальною ідеєю, яка дозволить консолідуватися навколо вирішення державних завдань. Такою ідейною рамкою може бути концепція спільності історичної долі народів України та її геополітичні інтереси.

Ідеєю територіальної єдності України може виступати ідея регіону (регіоналізація). Започаткований в останній період процес регіонального самовизначення дозволяє побудувати міжрегіональний простір України, який, по суті, займатиме всю країну і стане необхідною умовою формування власного унікального внутрішнього ринку та вирощування власних зразків державного господарювання.

Ідеологія регіоналізації дозволить примирити позиції основних ідейно-політичних течій у державі – ліберальної, соціалістичної та націонал-патріотичної. Точніше, поєднати найбільш раціоналістично мислячих, модернізаторські налаштованих прихильників цих течій, тому що ідеї збереження, відтворення і розвитку властиві усім політичним рухам.

Сфера управління: Існуючій стан справ в області державного управління, регіонального будівництва та місцевого самоврядування не тільки не сприяє розвитку країни, але й з кожним роком призводить до втрати можливостей керування соціальними процесами, зниженню якості послуг, що породжує апатію та відчуженість від праці, від землі та один від одного.

Відсутність в органів місцевого самоврядування реальної влади, матеріальних та фінансових коштів примушує їх займатися розбором завалів у всіх сферах життя, яких стає з кожним роком все більше, а ресурсів та повноважень все менше. При цьому не слабшає тенденція центральних влад відновити "владну вертикаль", використовуючи фінансові, політичні та адміністративні заходи. Потрапивши у таку ситуацію органи місцевої влади, замкнуті з обох боків, повноцінно функціонувати не можуть. З одного боку на них міцним пресом давить "вертикаль", а з другого боку, - проблеми в соціальному середовищі. Така ситуація призводить до витиснення місцевої публічної влади з територіального політичного простору, породжуючи феномен безвладдя й асоціальні процеси.

Для проведення реальної державної політики необхідний поміркований перерозподіл всього власного ресурсу країни в цілях створення збалансованої, безконфліктної системи управління державою. Мова не йде про перерозподіл повноважень, цей шлях заведе нас у глухий кут. Країні необхідна зрозуміла для всіх структура управління, налаштована, в першу чергу, на вирішення соціальних проблем. Необхідна політична воля, щоб було можливо перейти від постійного дроблення влади до формування багаторівневої, збалансованої системи державного управління, яка дозволить організувати реальне суспільне й господарське життя у регіонах й відродить національне багатство й громадянську згоду заради майбутнього усього українського народу.

Сфера національної економіки. Національну економіку необхідно будувати з урахуванням переходу від промислового засобу організації господарства до сучасного інфраструктурного (регіонального) методу розвитку економіки,

З середини 20 століття у світовій економіці почав формуватися інфраструктурний тип організації виробництва, який замінює промислові і технологічні форми організації господарства. З розвитком систем зв'язку і інформації ця форма діяльності стала поширюватися з неймовірною швидкістю. Виявилося, що вигідніше мати постійно функціонуючу систему, наприклад, вантажного транспорту в усьому світі та продавати "місця" в інфраструктурі, ніж організовувати перевезення за замовленням.

Для організації виробництва це означало новий крок: за умови розподілення конкретного виробництва та загальних для них потреб можна змінювати виробництва "як рукавички". Для цього необхідно ввести єдину систему стандартів та типологію продукції (що зараз і робиться). Після цього у розвинених країнах зникли проблеми з виробництвом: залишаючи за собою науку, технологічні розробки і освіту, конкретні виробництва можна переносити куди завгодно і продавати кому завгодно, тим більше, що технологічна організація виробництва це дозволяє. При цьому виробництво нікуди не зникає (в США, наприклад): світові інфраструктури транспорту, торгівлі, інформації, фінансів забезпечують контакти виробництва та всіх споживачів, де б вони не знаходилися. Змінився тип світового господарства: не виробник кінцевої продукції і навіть не творець технології "має все", а "утримувач" світової інфраструктури. Регіональні утворення, звичайно, конкурують між собою за "право володіння" інфраструктурами.

Українська економіка буде високоефективною за тієї умови, якщо вона явить собою різнотипний соціально-економічний організм, який породжуватиме все нові й нові види ринків і товарів. У цьому розумінні поряд із державною програмою, яка має свою стратегію, у кожному регіоні розробляються власні, ті, що мають регіональну специфіку, мікроекономічні програми та сценарії їхньої реалізації. Такий підхід дозволить зібрати різнорідні, не пов'язані між собою економічні одиниці у повноцінну сферу національної економіки. Тоді будуть розроблені та відроджені справжні, оригінальні, а не фіктивні потенціали та ресурси регіонів та отримані реальні економічні результати. Для забезпечення процесу подібної стратегії повинна бути розроблена типологія регіональних програм з необхідним компонентом державного замовленні та здійснена їхня експертиза чи сертифікація.

Освітній проект: Найважливішою темою формування регіональних стратегій розвитку є питання про відновлення природних та людських ресурсів, репродукція повних систем життєдіяльності людських популяцій за умов інтенсивного технологічного впливу на навколишнє середовище та інтенсивного росту виробництва та споживання.

Зрозуміло, що регіональний підхід висуває вимоги про оздоблення управлінської еліти новими методами і засобами діяльності.

Таким чином, на перший план у нашій ситуації висувається державне завдання освіти керівників усіх рангів за потреби перегляду існуючих форм та методів підвищення кваліфікації управлінських кадрів із акцентом на методологічному комунікативному змісті освіти. У пакет методологічної освіти повинні ввійти засоби соціального та організаційного проектування, стратегічного планування, імітаційні, ділові, ситуаційні, організаційно-діяльнісні ігри та інші засоби навчання, які розвивають миследіяльність для організації нових видів практик в Україні.

Їх основою повинна стати орієнтація на управлінську освіту, основною ціллю якої є не передача знання й готових технологій, а формування професійного управлінського світосприйняття. Навчати управлінню означає виробляти у людини уміння діяти, а не тільки передавати йому знання про те, як треба діяти. Центральними лініями такої освіти є:

• осмислення власного досвіду й практики роботи;

• тренінги і дії в модельних та ігрових ситуаціях;

• аналіз конкретних управлінських ситуацій;

• проектні розробки, зорієнтовані на вирішення практичних проблем.

Література та джерела

Матеріали муніципальних слухань (1995 -2000рр).

Павлов М.М. Автореф. дисс. к. пед. наук. – М. -1996.

Щедровицький П.Г.- Регіональний розвиток й культура: постановка проблеми, Сб. научн. тр – М. - 1991.

Loading...

 
 

ֳ


...