WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Реформа публічної адміністрації на місцевому та регіональному рівнях як один з напрямків адміністративної реформи -

Реформа публічної адміністрації на місцевому та регіональному рівнях як один з напрямків адміністративної реформи -

Так само, насамперед, від бажання місцевих керівників залежить покращення взаємин між органами місцевого самоврядування та громадянами. Наприклад, налагодженню партнерства між ними може слугувати удосконалення адміністративних (досудових) механізмів оскарження рішень органів публічної адміністрації. Зокрема, одним з перспективних шляхів удосконалення механізмів адміністративного оскарження є запровадження спеціальних апеляційних інституцій для розгляду скарг, із залученням до їх складу представників громадськості. Це підвищило б об'єктивність розгляду скарг та довіру громадян до апеляційних підрозділів (органів).

Про необхідність системного реформування публічної адміністрації може свідчити і стан муніципальної служби. Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" "скалькований" з Закону України "Про державну службу" переніс всі проблеми функціонування державної служби, а також додав власні. Наприклад, від муніципальної служби не відділено муніципальні політичні посади (насамперед, місцевих голів, депутатів). Запозичено таку ж нераціональну систему поділу посад на категорії тощо.

Отже, все вище перераховане переконує у необхідності комплексного підходу до адміністративної реформи. Центром політико-правових реформ такий підхід запропоновано у проекті нової редакції Концепції адміністративної реформи в Україні (надалі - проект Концепції. Назву Концепції пропонується змінити з політичних та тактичних міркувань, оскільки одним із правил будь-якої реформи є вислів: "для нової справи необхідні нові слова").

Щодо вживання власне конструкції "публічна адміністрація", то це одна з принципових новацій проекту Концепції, її методологічна основа. Досі в Україні у юридичній науці, у законодавстві, у "науці управління" розглядали як два абсолютно незв'язаних явища "державне управління" та "місцеве самоврядування". Але теорія і практика розвинених зарубіжних країн та й наш досвід переконливо свідчить, що систему публічної влади, яка здійснює адміністративно-управлінські функції, необхідно розглядати цілісно. Для означення відповідної системи органів публічної влади у багатьох країнах світу використовується термін "публічна адміністрація" (public administration). І хоча зазначений термін може означати і "діяльність" відповідних органів, ми його визначили у проекті Концепції як сукупність органів та інших інституцій, підпорядкованих політичній владі, які забезпечують виконання закону та здійснюють інші публічно-управлінські функції. Насамперед, увага приділяється органам виконавчої влади та виконавчим органам місцевого самоврядування (які є "органами" у статутному значенні). До органів та інституцій публічної адміністрації функціонально можуть належати також будь-які інші суб'єкти, які здійснюють публічно-управлінські функції (наприклад, орган професійно самоврядування, який держава законом уповноважила здійснювати якісь реєстраційні функції, або навіть підприємство, яке відповідно до законодавства надає адміністративні послуги тощо).

У проекті Концепції коротко описано сучасний стан публічної адміністрації та об'єктивні передумови адміністративної реформи в Україні, її мету, основні завдання та базові принципи.

Значна кількість ідей проекту Концепції відтворені з Концепції адміністративної реформи в Україні 1998 року. Наприклад, це стосується необхідності ефективного використання (наразі – відновлення) інструменту урядових комітетів; продовження розмежування політичних та адміністративних рівнів у міністерствах (відповідно віднесення посад заступників міністра до політичних та повернення посад державних секретарів міністерств); заборони прийняття нормативно-правових актів "зовнішньої дії" будь-яким органам виконавчої влади, крім Кабінету Міністрів та міністрів; віднесення посади голови обласної державної адміністрації до державних політичних посад та зміна порядку їх призначення (надання таких повноважень Кабінету Міністрів); забезпечення політичної нейтральності державних та муніципальних службовців; гарантування конкурсного прийняття на службу та підвищення в посаді; запровадження нової трьох (або чотирьох -) категорійної системи службових посад і т.д..

Проект Концепції мітить також чимало новацій. Так, окрему увагу у проекті Концепції присвячено проблемі "регуляторних органів", реформування яких має здійснюватися на основі забезпечення паритетного представництва у складі регуляторних органів усіх зацікавлених сторін – держави, споживачів та виробників.

Серед заходів щодо реформування державної цивільної служби варто наголосити на необхідності змін в організації управління системою державної служби. Зокрема, вважаємо необхідним створення незалежного колегіального органу (за типом Вищої ради юстиції), до відання якого мають належати питання надання згоди на призначення вищих державних службовців, прийняття рішень стосовно порушення ними вимог щодо несумісності, здійснення дисциплінарного провадження стосовно вищих державних службовців та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності інших державних службовців.

Важливою рисою цього проекту Концепції є і те, що у ньому з'явився розділ присвячений реалізації міністерствами політичних функцій. діяльність міністерства має здійснюватися на основі стратегічного плану; відповідно до стратегічного плану має здійснюватися розробка державної політики у певному секторі державного управління і т.д.. При цьому пропонується використовувати досвід західних країн щодо застосування таких інструментів розробки політики як "зелені книги" і "білі книги" .

Родзинкою проекту Концепції є розділ "відносини публічної адміністрації з громадянами". На наш погляд, це один з тих напрямків адміністративної реформи, які можуть зробити громадян союзниками у її проведенні. В першу чергу, увага приділяється раціональному та справедливому правовому регулюванню адміністративної процедури (процедур). Держава повинна гарантувати кожній особі право на неупереджене чесне вирішення її справи за обґрунтований проміжок часу. Має гарантуватись: забезпечення права приватної особи бути вислуханою перед прийняттям адміністративного акта, який може на неї негативно вплинути; надання особі доступу до матеріалів справи, на основі яких прийматиметься рішення; обмеження дискреційних повноважень адміністративних органів; обов'язкове мотивування (обґрунтування) адміністративного акта; визнання права приватної особи на допомогу та представництво в адміністративній процедурі; повідомлення адміністративним органом порядку оскарження адміністративного акта та забезпечення засобів правового захисту від нього. Обов'язковим має бути врегулювання "втручальних проваджень" – випадків, коли прийняття рішення, яке зачіпає права та законні інтереси приватної особи, здійснюється адміністративним органом за власною ініціативою.

Однією з новацій проекту Концепції є також пропозиції щодо реформування інституту адміністративної відповідальності. Зокрема, пропонується встановити, що адміністративні стягнення застосовуються лише адміністративними органами, а не судом. Підсудні правопорушення (дрібне хуліганство, дрібна крадіжка тощо) повинні бути виведені із сфери адміністративної юрисдикції у категорію кримінальних (підсудних) проступків тощо.

У проекті Концепції подаються також пропозиції щодо зміцнення зовнішнього контролю за публічною адміністрацією, зокрема, судового, парламентського, громадського.

Наголошується у проекті Концепції і на принциповій важливості гарантування провідної ролі Кабінету Міністрів України в ініціюванні та здійсненні заходів реформи публічної адміністрації. Важливо також забезпечити належну інституційну підтримку цієї реформи. По-перше, усі зміни, які стосуються публічної адміністрації повинні впроваджуватися лише після отримання висновку члена Кабінету Міністрів України з питань адміністративної реформи. При цьому член Кабінету Міністрів України з питань адміністративної реформи повинен опиратися на три ключових міністерства: Міністерство юстиції, Міністерство фінансів та Міністерство внутрішніх справ. По-друге, власне член Кабінету Міністрів з питань адміністративної реформи повинен мати своїх уповноважених у регіонах (областях) для координації процесу впровадження реформ та надання методичної допомоги на місцях. На наш погляд, таких механізмів сьогодні бракує, і це одна з причин відсутності реального поступу у адміністративній реформі.

 Концепція адміністративної реформи в Україні схвалена 25 березня 1998 року Державною комісією з проведення в Україні адміністративної реформи. Указом Президента України "Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні" від 22 липня 1998 року постановлено "покласти в основу здійснення реформування системи державного управління основні положення Концепції адміністративної реформи в Україні, розробленої Державною комісією з проведення в Україні адміністративної реформи".

 Розроблено в рамках загальної інституційної підтримки Датського інституту з прав людини та цільової підтримки Фонду "Євразія" (за рахунок коштів наданих Агентством США з міжнародного розвитку).

  • <<
  • 1 2
  • >>
Loading...

 
 

ֳ


...