WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Адміністрації президента України як інструмент державної регіональної і муніципальної політики -

Адміністрації президента України як інструмент державної регіональної і муніципальної політики -

Адміністрації президента України як інструмент державної регіональної і муніципальної політики

1. Загальні питання

При здійсненні своїх повноважень у сфері державної регіональної і муніципальної політики глава держави спирається на три види структур, які розрізняються змістом завдань щодо забезпечення його діяльності та політико-правовою природою: на Адміністрацію Президента України1, яка складається з професійних державних службовців високого рангу і є апаратом, що розробляє та втілює стратегію й тактику організаційного, правового, консультативного, інформаційного та аналітичного забезпечення діяльності Президента у даній галузі політики; на допоміжні органи при Президентові України, що формуються з державних службовців – вузьких фахівців у галузі місцевого самоврядування і допомагають йому здійснювати державну регіональну і муніципальну політику; на консультативно-дорадчі органи при Президентові України, що утворюються переважно з державних службовців вищих рангів, а також — політичних і громадських діячів, вчених, фахівців, які сприяють главі держави у розв'язанні найбільш складних проблем здійснення державної регіональної і муніципальної політики.

У плані організаційно-правового забезпечення здійснення Президентом державної регіональної і муніципальної політики Адміністрація Президента України:

аналізує процеси, що відбуваються в системі місцевого самоврядування та готує пропозиції главі держави за результатами аналізу;

здійснює організаційне забезпечення діяльності Постійних представників Президента в органах державної влади, консультативно-дорадчих органів при Президентові, зайнятих у сфері державної регіональної і муніципальної політики;

забезпечує підготовку проектів указів і розпоряджень Президента України, а також проектів законів України, що вносяться Президентом України з питань державної регіональної і муніципальної політики в порядку законодавчої ініціативи;

проводить експертизу законів України, які передаються Верховною Радою України на підпис та оприлюднення Президентові України, а також підготовку за його дорученням пропозицій до Верховної Ради України для повторного розгляду законів, проектів подань та звернень до Конституційного Суду України;

за дорученням Президента України організує контроль за виконанням законів України, указів і розпоряджень Президента України з питань державної муніципальної політики органами виконавчої влади, їх посадовими особами;

забезпечує здійснення зв'язків Президента України з органами місцевого самоврядування тощо.

Навіть сам перелік завдань, які здійснює Адміністрація Президента України з питань організаційно-правового забезпечення здійснення Президентом державної регіональної і муніципальної політики, вказує на їх важливість та фундаментальність.

Фактично Адміністрація Президента України є ключовим елементом організаційно-правового забезпечення здійснення Президентом України державної регіональної і муніципальної політики. Допоміжні та дорадчо-консультативні органи, що також є елементами цього забезпечення, як правило, координуються і контролюються президентською адміністрацією.

Необхідно відзначити, що саме Президент формує керівний склад апарату організаційно-правового забезпечення здійснення ним державної муніципальної політики, тобто своє найближче оточення. У світовій практиці існує дві моделі організації діяльності найближчого оточення глави держави: так звана "кругова" та "пірамідальна" моделі2.

При круговій моделі, яку, наприклад, використовували Президенти США Ф. Рузвельт і Дж. Кеннеді, декілька помічників мали право безпосередньо доповідати главі держави. При пірамідальній системі, яку використовували Президенти США Р. Ніксон і Р. Рейган більшість помічників доповідали по інстанції аж до керівника апарату глави держави, який згодом з ним спілкувався.

При здійсненні державної регіональної і муніципальної політики Президент України використовує обидві моделі організації діяльності свого оточення. Це дозволяє йому користуватися перевагами як однієї, так і другої моделі.

Ініціативи з питань реалізації Президентом державної регіональної і муніципальної політики, як правило, йдуть від керівництва Адміністрації, патронатної служби, управлінь, допоміжних і консультативно-дорадчих органів тощо3. Чи мова йде, наприклад, про законопроекти, чи про накладання вето глави держави на прийняті парламентом закони і т.д.

Особлива роль та відповідальність при цьому лежить на найближчому оточенні Президента – керівництві президентської адміністрації, помічниках, радниках, Постійних представниках Президента в органах державної влади, які інформують та допомагають главі держави у прийнятті рішень. Від їх політичної, правової і муніципальної культури багато в чому залежить здійснення Президентом державної регіональної і муніципальної політики. Отже, особистісний фактор тут має особливе значення і тому глава держави приділяє важливу увагу питанню підбору кадрів на ключові посади в Адміністрації Президента України. Не дивно, що з ініціативи глави держави запроваджується конкурсна система підбору кадрів, в т. ч. й до Адміністрації Президента України4.

У процесі організаційно-правового забезпечення діяльності Президента у сфері державної муніципальної політики відносини між главою держави та працівниками Адміністрації Президента України – це відносини не тільки ієрархічні, але й певною мірою морально-етичні, політичні. Зрозуміло, що в Адміністрації Президента не може працювати людина, яка не погоджується з політичною діяльністю глави держави. Тобто політична лояльність є однією з неформальних умов роботи державних службовців в апараті президентської адміністрації.

Відносини Президента та представників його Адміністрації можуть також торкатись й питань відповідальності. В науці з даного питання існує дві основні теорії: ієрархічної та роздільної відповідальності.

З точки зору одних авторів, службовці Адміністрації Президента несуть відповідальність перед Президентом, а тому Президент відповідає за дії своїх підлеглих (теорія ієрархічної відповідальності). Цієї точки зору доволі часто дотримуються представники радикальної опозиції5. Як не парадоксально, але на цій позиції стоїть і певна частина службовців президентської адміністрації, які таким чином ніби "делегують" свою відповідальність главі держави. І це не просто спроба сховатися за плечі Президента (хоча й таке не виняток), а певний тип управлінської культури, який сформувався на основі особистого переконання службовців: поки вони нормально організують й забезпечують здійснення Президентом державної муніципальної політики, їм не може загрожувати відповідальність. Звичайно, що на грунті цієї культури можливі й зловживання з боку окремих чиновників.

Однак в засобах масової інформації все частіше піднімаються питання про те, що за зловживання чиновників відповідальність повинен нести не Президент, а самі державні службовці, які допустили порушення закону6. Інакше ступінь довіри громадян до Президента завжди буде базуватись не на оцінці реальної діяльності глави держави, а під впливом недоліків у роботі чиновників, за некомпетентні чи негідні діяння яких повинен розплачуватись глава держави.

Саме на цій позиції громадськості базується друга точка зору, яка полягає у тому, що Президент та представники його Адміністрації несуть відповідальність кожен у своїй галузі відповідно до статусу і т.д. (теорія роздільної відповідальності). Дана теорія гарантує Президенту більшу незалежність від апарату, ніж теорія ієрархічної відповідальності.

Однак незалежно від теорій відповідальності Президент завжди готовий заступитися за своїх співробітників, яких намагаються безпідставно звинувачувати його політичні противники чи недоброзичливці. Тому у взаємовідносинах між Президентом та Адміністрацією Президента завжди існують рівні, ділові стосунки, засновані на взаємній повазі до виконуваних функцій і повноважень. Ці взаємовідносини не можуть бути іншими, бо в протилежному випадку це ставило б під загрозу виконання Президентом конституційних функцій і повноважень.

Згідно з новою структурою Адміністрації Президента України, затвердженої Указом глави держави від 20 серпня 2002 р.,7 над забезпеченням діяльності Президента у сфері державної регіональної і муніципальної політики працюють різні її підрозділи: головні управління та управління, Постійні представники Президента в органах державної влади. Розглянемо роль окремих підрозділів Адміністрації глави держави більш детально.

2. Головні Управління та Управління

Крім найближчого оточення Президента, до питань організаційно-правового та іншого забезпечення діяльності Президента у сфері державної регіональної і муніципальної політики залучаються різні підрозділи президентської Адміністрації, насамперед, деякі її управління: Головне управління організаційно-кадрової політики та взаємодії з регіонами (нова назва), Головне державно-правове управління, Головне контрольне управління, Головне управління інформаційної політики, Управління з питань забезпечення зв'язків з Верховною Радою України, Конституційним Судом України і Кабінетом Міністрів України та деякі інші. До речі, Н. Нижник пропонує їх віднести до стратегічного блоку служб Адміністрації8.

  • <<
  • 1 2 3
  • >>
Loading...

 
 

ֳ


...