WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Становлення муніципальної влади в Україні у контексті конституційної реформи -

Становлення муніципальної влади в Україні у контексті конституційної реформи -

Становлення муніципальної влади в Україні у контексті конституційної реформи

Формування місцевого самоврядування виявилося одним із найбільш складних та суперечливих завдань становлення сучасної державності України. На шляху демократичних процесів постав цілий комплекс політичних, економічних, соціальних, психологічних та інших перепон. Адже реальна, дієздатна муніципальна влада передбачає не лише конституційно-правове визнання прав територіальних громад, декларування самостійності місцевого самоврядування у вирішенні питань місцевого значення, не тільки закріплення правових, соціальних та інших гарантій цієї самостійності, встановлення функцій та компетенції місцевого самоврядування, а й розвиток економічного і фінансового потенціалу всієї держави в цілому. Лише просування у вирішенні цих проблем дозволить говорити про утвердження демократичної системи організації публічної влади на місцях, без якої стає неможливою побудова громадянського суспільства та правової держави в Україні.

Саме тому найбільш актуальною сьогодні є ідея про необхідність „встановлення дієвого та сильного місцевого самоврядування в Україні як втілення кращих демократичних практик, джерела формування культури реальної участі громади у вирішенні місцевих справ". За словами Президента України В.А. Ющенка, „нам треба наповнити реальним змістом права територіальних громад. Для цього ми маємо чітко розмежувати права органів державної влади та органів місцевого самоврядування, забезпечити місцеві бюджети власними доходами, орієнтованими не лише на споживання, але і на розвиток. Ми маємо дати можливість радам ефективно розпоряджатися землею та комунальною власністю, підняти статус депутатів та сільських, селищних і міських голів"1.

Органічний ж взаємозв'язок державного і муніципального будівництва об'єктивно обумовлений тим, що місцеве самоврядування є фундаментальною основою розвитку української державності. Тому безперечною, на наш погляд, є позиція про те, що реформа місцевої влади має здійснюватися в жорсткій відповідності з процесом будівництва нової української державності, з реформою публічно-владних структур у контексті поступової політичної модернізації державності та трансформації функцій держави, загальною тенденцією розвитку яких у сфері місцевого самоврядування в сучасних умовах має стати проведення муніципальної реформи в усіх напрямах: політичному, економічному, соціальному, інформаційному та інших, а також підвищення ролі людського чиннику в управлінні державними і місцевими справами тощо.

Слід зазначити, що суттєвого реформування має зазнати насамперед конституційна модель місцевого самоврядування. Тому, у контексті реформи місцевого самоврядування варто розуміти інституціональну роль муніципальної влади як одного з ключових елементів системи конституційного ладу України. Місцеве самоврядування згідно Європейської Хартії про місцеве самоврядування складає одну з основ будь-якого демократичного ладу. Принцип місцевого самоврядування, – проголошується в ст.2 цього документу, – має бути визнаним у внутрішньому законодавстві, і, по можливості, в конституції держави.

Конституція України, встановлюючи основи конституційного ладу та визначаючи українську державу як демократичну, правову та соціальну, фіксує найважливіші системоутворюючі ознаки її демократизму, які знаходять свій вияв передусім у суверенності суспільства і держави, народовладді, поділі державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, ідеологічному, економічному та політичному плюралізмі, етнічній багатонаціональності і політичній єдності Українського народу, визнанні та гарантуванні місцевого самоврядування тощо. Виходячи з загальновизнаних принципів організації та діяльності локальної демократії, місцеве самоврядування як вияв влади Українського народу складає одну з фундаментальних основ конституційного ладу України.

Конституційний лад характеризується безумовним дотриманням прав і свобод людини і громадянина, він притаманний конституційній державі, яка обмежена народним суверенітетом і діє відповідно до конституції. Місцеве самоврядування як публічна влада територіальної громади – є складовою частиною конституційного ладу і також характеризується дотриманням прав і свобод людини і громадянина, а органи і посадові особи місцевого самоврядування мають діяти відповідно до Конституції та законів.

Місцеве самоврядування як одна з основ конституційного ладу є фундаментальним принципом організації та здійснення влади у суспільстві та державі, який поряд з іншими принципами визначає систему демократичного владарювання в нашій країні. Визнання місцевого самоврядування як однієї з основ конституційного ладу передбачає встановлення децентралізованої системи публічної влади, інших (аніж в умовах централізації та концентрації влади) основ взаємодії державної влади та влади територіальних громад.

Конституція України, закріплюючи місцеве самоврядування як один з елементів конституційного ладу, гарантує організаційну, правову та фінансову незалежність місцевого самоврядування, тому воно не може розглядатися як структурний та функціональний елемент системи державної влади. Це означає, що місцеве самоврядування як одна з основ конституційного ладу має джерелом свого існування не державну, а конституційну волю народу, виступає як фундаментальний конституційний принцип, який встановлює, визнає та гарантує управлінську незалежність територіальних громад. Місцеве самоврядування як елемент конституційного ладу України утворює умови для правотворчої, правозастосувальної та правореалізаційної діяльності, спрямованої на здійснення даного принципу. Також місцеве самоврядування у цій якості виступає як політико-правовий, соціально-економічний та культурний стан місцевого життя, яке склалося під впливом конституційного механізму або факторів, які викривлюють його.

Віднесення інституту місцевого самоврядування до засад конституційного ладу також означає неможливість його скасування чи обмеження. Конституція нібито говорить, що законодавець на свій власний розсуд не вправі вводити або ліквідовувати місцеве самоврядування. Завдання законодавця, таким чином, обмежується творчою конкретизацією даного інституту. Звідси місцеве самоврядування, після його визнання державою, здійснюється населенням за його власним природним правом, а не по праву держави. Тому, будь-які посягання на права місцевого самоврядування варто оцінювати як посягання на основи конституційного ладу.

Слід згадати, що відразу після прийняття Конституції України, її положення щодо місцевого самоврядування стали предметом гострої критики з боку муніципальної громадськості, політичних партій, науковців, окремих політиків тощо, що й актуалізувало на сьогоднішній день необхідність внесення змін до Основного Закону в відповідній частині.

Більшість конституційно-проектних пропозицій щодо внесення змін до Конституції України, які розроблялися останніми роками прямо або опосередковано торкалися інститутів місцевого самоврядування. Такого роду пропозиції носили фрагментарний або косметичний характер2, стосуючись, наприклад, лише термінів обрання депутатського корпусу місцевого самоврядування3, або передбачали більш ґрунтовну корекцію розділу ХІ Конституції України як термінологічного, так і змістовного характеру4. Фактичним ігноруванням інститутів місцевого самоврядування характеризувався узгоджувальний законопроект про внесення змін до Конституції України, прийнятий Верховною Радою України5.

Велика кількість законопроектів, авральний характер їх обговорень та, у кінцевому випадку, схвалення змін до Конституції наприкінці 2004 р., призвело до ще більшої заплутаності у вітчизняній моделі місцевого самоврядування, зокрема, у частині, що передбачає різні строки на які обираються депутати місцевих рад та сільські, селищні, міські голови.

На вирішення сучасних проблем організації місцевого самоврядування були спрямовані й інші версії законопроекту про внесення змін до Конституції, розроблені у 2005-2006 роках. У цілому схвальної оцінки заслуговує спроба авторів цих законопроектів змінити філософію усієї моделі врегулювання діяльності місцевого самоврядування. По суті пропонується перейти від існуючої нині консервативної моделі місцевого самоврядування, за якої місцеве самоврядування по суті здійснюється лише на рівні територіальних громад, а на рівні регіонів – областей і районів воно носить фактично символічний характер, до повноцінної системи місцевого самоврядування на усіх рівнях організації суспільства. Впровадження в Україні відомого світовій муніципальній практиці принципу повсюдності місцевого самоврядування створило б правові умови для активізації життєдіяльності територіальних громад, чіткі територіальні межі їхньої муніципальної діяльності, сприяло б децентралізації публічної влади, розмежуванню функцій та повноважень центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, розширенню самостійності і відповідальності територіальних громад у вирішенні завдань життєзабезпечення і розвитку територій, міст, селищ і інших населених пунктів з урахуванням місцевої специфіки, соціально-економічних особливостей і культурно-історичних традицій громад і регіонів. Зокрема, надання районним і обласним радам права на утворення виконавчих органів (частина шоста ст. 140 проекту реєстр. № 3288-IV від 23 грудня 2005) перетворило б ці органи у самодостатні та дієздатні суб'єкти місцевого самоврядування, які змогли б повноцінно представляти спільні інтереси територіальних громад.

Водночас у існуючих версіях законопроектів є певні недоліки, спірні моменти, неузгоджені положення тощо. Так, сумнівною з точки зору теорії була спроба в одній з версій законопроекту 3207-1 взагалі відмовитися від категорії „територіальна громада" (ст.140, 141 та ін.). Використання термінів „громада" та „жителі громади" значною мірою знецінювали б це багатогранне правове та суспільно-політичне явище. Вважаємо, що категорія „територіальна громада" більш оптимально розкриває сутність явища. До того ж це повністю відповідає національним історичним традиціям України. Окрім того, враховуючи ідею та прагнення у нормах Конституції (ст.133 Проекту 3207-1) та у ході майбутньої адміністративно-територіальної реформи запровадити як адміністративно-територіальну одиницю громаду (з чим у цілому варто погодитись), подібне подвійне використання однієї категорії у двох значеннях призвело б до певної плутанини.

  • <<
  • 1 2
  • >>
Loading...

 
 

ֳ


...