WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA -

... , , ,

̳ . → Взаємовідносини органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій на рівні області, району по питаннях реалізації делегованих пов -

Взаємовідносини органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій на рівні області, району по питаннях реалізації делегованих пов -

Взаємовідносини органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій на рівні області, району по питаннях реалізації делегованих повноважень

Проблема територіальної організації влади для кожної держави це низка дуже важливих і особистих заходів.

Територіальна організація Української держави – складний процес заходів, що визначаються пріоритетними напрямками внутрішньої загальнодержавної політики щодо забезпечення ефективного функціонування місцевих органів публічної влади, спроможності здійснення ними управління соціально-економічними розвитком відповідної території, захисту конституційних прав і інтересів територіальних громад. У правовій демократичній державі законодавець прагне досягти оптимального рівня територіальної організації. Здійснюючи таку діяльність, законодавець стикається із рядом проблем, зокрема, із необхідністю формування механізму взаємодії органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій по питаннях забезпечення високого рівня життєдіяльності населення на певній території. При цьому слід зазначити, що дослідники проблеми територіальної організації влади висвітлювали її, насамперед, з позицій державотворчих, основу яких складає економічна дієздатність держави та життєвий рівень населення.

Особлива увага проблемі територіальної організації держави та місцевих органів влади приділялась у працях українських державознавців Грушевського М. [1], Драгоманова М. [2, С.9-72], Ейхельмана О. [3, С.7-90], Окіншевича Л. [4], Панейка Ю. [5], Спекторського Є. [6], Франка І. [7, С.439-447], Чижевського Д. [8, С.408-414] та інших. Суттєве значення для розв'язання проблеми формування моделі взаємодії органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади мають праці сучасних українських фахівців, зокрема, Бутка І. [9, С.24], Кампо В. [10, С.32-35], Коліушка І. [11, С. 74–77], Корнієнка М. [12, С.49-64], Орзіха М. [13, С.29-35], Погорілка В. [14], Пухтинського М., Свирського Б. [15], Ткачука П. [16, С.49–50], Тодики Ю. [17], Шаповала В. [18, С.93-99], Яворського В., Ярмиша О. [19], Юзькова Л. та інших. За радянських часів ці проблеми складали предмет дослідження Барсегова Ю. [20], Бойцова В. [21], Кодирова В., Клименка Б. [22], Миронова О. [23, С.47-60], Основіна В. [24], Ржевського В. [25] та інших.

Разом з тим, проблема територіальної організації влади в Україні досліджена ще не повною мірою, про що свідчать ті політичні процеси, які відбуваються у наш час у зв'язку із політичною і адміністративною реформами. Тому визначення шляхів розв'язання цієї проблеми набуває особливої актуальності і значимості.

Проблема територіальної організації влади є комплексною. До її складу входить дослідження питань адміністративно-територіального устрою, правового статусу адміністративно-територіальних одиниць, формування системи органів тріади влади та особливостей взаємодії між ними, організації та діяльності представницьких органів, органів виконавчої влади, судової влади. Однією з найменш досліджених постає проблема реалізації делегованих повноважень право на виконання яких щодо органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій врегульоване Конституцією України [26], а їх коло встановлене Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні" [27] та "Про місцеві державні адміністрації" [28].

Конституція України (ст.118) визначила, що місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами. Статтею 143 Конституції України вказано на те, що органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади, здійснення яких держава фінансує у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності. Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.

Отже, Конституцією України передбачено право надання повноважень органів виконавчої влади органам місцевого самоврядування та делегування повноважень органів місцевого самоврядування органам виконавчої влади. При цьому, у першому випадку, встановлено обов'язок держави забезпечувати у повному обсязі фінансово здійснення повноважень органів виконавчої влади органами місцевого самоврядування. Що стосується фінансового забезпечення процесу делегування повноважень органами місцевого самоврядування органам виконавчої влади, у Конституції України відповідна норма відсутня. Норма про передачу місцевим державним адміністраціям повноважень інших органів, яка супроводжується передачею їм відповідних фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для здійснення цих повноважень, передбачена частиною 3 статті 14 Закону України "Про місцеві державні адміністрації". Це означає, що відповідне ресурсне забезпечення (зокрема, органами місцевого самоврядування) має бути передбачене у межах бюджетного фінансування або за наявності підстав, які не суперечать чинному законодавству.

Порівняння норми частини 3 статті 14, частини 2 статті 34 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та частини 3 статті 143 Конституції України дозволяє дістатись висновку про те, що таке ресурсне забезпечення органами місцевого самоврядування може бути здійснене не у повному обсязі, але у обсязі, необхідному для здійснення (тобто на рівні мінімальних потреб). Однак, наявність ресурсного забезпечення делегованих повноважень органами місцевого самоврядування лише на рівні мінімальних потреб ще не означає, що відповідні місцеві адміністрації мають право (на цій підставі) не виконувати делеговані їм, у межах чинного законодавства, повноваження органами місцевого самоврядування – адже частиною 6 статті 118 Конституції України вказано на те, що місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами, а частиною 1 статті 14 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження місцевого самоврядування, делеговані їм відповідними радами, зокрема, відповідно частині 1 статті 34 цього Закону, - обласними, районними радами.

Конкретно делеговані районними і обласними радами повноваження відповідним місцевим державним адміністраціям встановлені статтею 44 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Що стосується надання окремих повноважень органам місцевого самоврядування відповідними місцевими державними адміністраціями, слід зазначити таке. Якщо проаналізувати норми Закону України "Про місцеві державні адміністрації", можна дістатись висновку, що законодавець не виділив окремо ті повноваження, які можуть бути надані органам місцевого самоврядування. Тобто це питання врегульоване уповноважуючою нормою, що означає можливість надання органам місцевого самоврядування окремих повноважень місцевими державними адміністраціями, передбачених Законом України "Про місцеві державні адміністрації", але тільки за умови забезпечення фінансово їх здійснення (ст.143 Конституції України).

На окрему увагу заслуговує аналіз чинного законодавства по питаннях врегулювання контролю за здійсненням делегованих повноважень.

Процедура контролю передбачена тільки щодо здійснення органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади і врегульована підзаконним актом – постановою Кабінету Міністрів України [29]. Цим нормативним актом передбачено, що контроль за здійсненням органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади відбувається шляхом аналізу актів органів місцевого самоврядування, надання органами місцевого самоврядування інформації про виконання делегованих повноважень органів виконавчої влади, проведення перевірок діяльності виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. При цьому достатньо докладно визначено підстави, порядок, строки, періодичність проведення таких перевірок. Але, що стосується дій районних, обласних рад, які здійснюються в процесі контролю делегованих ним повноважень (надання інформації, її форми та періодичність), це питання залишилось поза увагою нормотворців. Пунктом 2 статті 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України, чинним законодавством до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випадках, передбачених законом. Але порядок здійснення відповідних дій Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" не регулює.

Слід зазначити те, що відповідні норми мають врегулювати й порядок надання органами місцевого самоврядування потрібної для контролю інформації – адже виконавчі органи сільських, селищних, міських рад входять до складу органів місцевого самоврядування, а не органів виконавчої влади і тому норми постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.1999р. №339 стосуються, насамперед, діяльності органів виконавчої влади. Що стосується органів місцевого самоврядування, порядок надання інформації органам виконавчої влади для здійснення ними контролю можна було б врегулювати рішеннями відповідної ради. Однак, слід відзначити, що наявність делегованих повноважень та право контролю за їх здійсненням як органами місцевого самоврядування, так і органами виконавчої влади встановлена законами.

Як показав проведений аналіз реалізації контрольних повноважень, процес їх здійснення потребує вдосконалення. Вважається, доцільним було б внесення доповнень до Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про місцеві державні адміністрації", якими було б врегульовано процедуру контролю здійснення делегованих повноважень відповідно органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями.

Крім цієї, існує й проблема неврегульованості порядку набрання чинності актами з питань делегованих повноважень, а також виду та обсягу відповідальності за невиконання або неналежне виконання делегованих повноважень. Так, ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що голова місцевої державної адміністрації на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень в межах своїх повноважень видає розпорядження, які є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами. Такі розпорядження можуть мати нормативний і ненормативний характер. Нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції в установленому органом порядку і набирають чинності з моменту їх реєстрації, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію. Нормативно-правові акти, які стосують прав та обов'язків громадян або мають загальний характер, підлягають оприлюдненню і набирають чинності з моменту їх оприлюднення, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію (частини 4, 5 статті 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").

  • <<
  • 1 2
  • >>
Loading...

 
 

ֳ


...